Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/877/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Безуматов М.В.

Категорія - Умисне вбивство Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Драного О.П.,

суддів: Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,

за участю прокурора Агеєва В.М.,

при секретарі Сакарі І.І.,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

та засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, мешканця АДРЕСА_1 такого що не має судимості,

засуджено за ст.118 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Відповідно до ст.76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально виконавчої системи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він вчинив умисне вбивство, при перевищені меж необхідної оборони за таких обставин.

1 квітня 2011 року, приблизно о 15 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи по вул. Пролетарській, у с. Нова Осота Олександрівського району Кіровоградської області побачив, що з території домоволодіння № 37 вийшов ОСОБА_5 Внаслідок негативних стосунків, що склалися між ними раніше, виникла сварка, яка в подальшому переросла в бійку. В ході бійки ОСОБА_5 наніс ОСОБА_4 декілька ударів руками в різні частини голови та тулуба, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, садна в області голови, крововиливу на правій боковий поверхні грудної клітини та перелому 9-10 ребер справа по задній-підм'язовій линії. Після чого до бійки приєднався свідок ОСОБА_6, який на стороні потерпілого почав відтягувати ОСОБА_4, позбавляючи того здійснювати захист проти протиправних дій зі сторони ОСОБА_5 Внаслідок чого у підсудного склалася уява, що його життю є реальна загроза зі сторони двох осіб. Бажаючи уникнути розвиненню негативних наслідків з сторони потерпілого та свідка ОСОБА_6, ОСОБА_4 дістав з правого рукава свого одягу кухонний ніж, та наніс ним один удар в життєво важливу частину тіла потерпілого ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного проникаючого поранення живота з пошкодженням судин та масивного зовнішнього і внутрішнього крововиливу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх нанесення та від яких потерпілий помер на місці.

В апеляції прокурор, просить скасувати вирок суду першої інстанції, через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства і постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання на 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Мотивує свої доводи тим, що висновки суду про вчинення ОСОБА_4 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони не відповідають матеріалам справи, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що між підсудним та потерпілим виникла бійка, під час якої ОСОБА_5 наніс підсудному тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (т.1 а.с.137-138), а ОСОБА_4, маючи умисел на заподіяння смерті потерпілому, наніс один удар ножем в життєво важливу ділянку тіла - живіт потерпілого, чим спричинив останньому колото-різане поранення живота з пошкодженням судин та масивного зовнішнього і внутрішнього крововиливу, від яких потерпілий помер на місці.

Вказує і на те, що висновки суду з приводу того, що після отримання підсуднім від дій потерпілого тілесних ушкоджень та при здійсненні допомоги потерпілому зі сторони свідка ОСОБА_6, ОСОБА_4 міг вважати, що його життю є реальна загроза і тому мав право на необхідну оборону, межі якої перевищив, ґрунтуються лише на показаннях засудженого та суперечать матеріалам справи. Згідно показань свідка ОСОБА_6, він бачив, як потерпілий сварився з підсудним та підбіг до них щоб відтягнути ОСОБА_4 від потерпілого, з цією метою тримав його за верхній одяг. Після того, як побачив в руці підсудного ніж, відпустив його і став тікати до подвір'я.

Вказує і на те, що тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4, в момент їх нанесення не несли загрози його життю та здоров'ю (т.1 а.с.142-144). Тому вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що в момент заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_4 міг вважати, що його життю є реальна загроза та мати право на необхідну оборону, межі якої перевищив, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, зазначає що при призначенні покарання судом не повністю враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а саме, що ОСОБА_4 злочин вчинено у стані алкогольного сп'яніння, що він, згідно висновку наркологічної експертизи, страждає психіко - поведінковими розладами внаслідок зловживання алкоголю (т.1 а.с.148), за місцем проживання характеризується негативно (т.1 а.с.249), на час вчинення злочину відносно ОСОБА_4 був встановлений адміністративний нагляд (т.1 а.с.244-246), і що від злочину настали особливо тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_5

Провівши у ході апеляційного розгляду справи судове слідство в обсязі допиту засудженого, свідка ОСОБА_6, дослідження письмових доказів по справі та матеріалів справи, що характеризують його особу, заслухавши у дебатах прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які заперечили задоволення апеляції прокурора та в останньому слові ОСОБА_4, який просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишити без зміни, зваживши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню, в частині призначеного покарання засудженому, з наступних підстав.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався у вчинені злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_4 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України суд першої інстанції обґрунтовано вказав у своєму вироку, що в судовому засіданні було знайдено підтвердження того, що дії ОСОБА_4 направлені на нанесення тілесних ушкоджень ножем в живіт потерпілого ОСОБА_5, під час нанесення йому потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тобто його дії були направлені на зупинення протиправних дій зі сторони самого потерпілого та, як йому на той час здавалося і дій свідка ОСОБА_6 Тобто, чинивши опір двом особам, ОСОБА_4 мав достатні підстави вважати, що його життю є реальна загроза та мав право на необхідну оборону, однак перевищив її межі.

У ході судового слідства та під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України не визнав, а вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 118 КК України визнав повністю і показав, що дійсно з ОСОБА_5 у нього були особисті неприязні стосунки та, що він умисно заподіяв потерпілому ножем тілесні ушкодження, захищаючись від потерпілого, який під час бійки спричинив йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, при цьому погрожував вбити його, і він сприймав цю погрозу, як реальну, оскільки знав про те, що потерпілий мав привичку ходити з ножем по селі. При цьому свідок ОСОБА_6 в цей момент відтягував його і тим самим не давав йому можливості належним чином захищатися. Він вважав, що його життю загрожує небезпека, а тому дістав з рукава ніж і перебуваючи у положенні нагнутим до землі, наніс один удар ножем потерпілому з метою самооборони. Після цього відразу пішов додому і про те, що сталося повідомив дружину та по телефону дільничного ОСОБА_7 і попросив викликати швидку допомогу. У цей же день написав явку з повинною і видав працівникам міліції ніж, яким наніс удар потерпілому. Стверджує, що удар ножем потерпілому наніс захищаючись від його побоїв, оскільки він потерпілого не бив і обоюдної бійки між ними не було, що підтверджено медичним обстеженням тіла потерпілого, на якому окрім ножового поранення інших тілесних ушкоджень не виявлено і що він не мав наміру вбивати потерпілого.

Крім повного визнання засудженим своєї вини у вчинені злочину передбаченого ст. 118 КК України, його вина також підтверджується показаннями допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_6, який пояснив, що 1.04.2011 року ОСОБА_5 був у нього вдома в с. Нова Осота по вул. Пролетарського, 37 і допомагав йому по домашньому господарству. Потім вони ходили з ним до магазину, де купили випити. Повернувшись додому побачили, що не має чим закусити, тому він попросив ОСОБА_5 сходити в магазин за пельменями, але останній забув гроші і він вийшов за ним, щоб передати гроші. Біля свого двору він побачив, що ОСОБА_5 сильно бив руками та ногами ОСОБА_4, який стояв нагнувшись до землі. Потім він став відтягувати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 один від одного, при цьому чув, як вони висловлювалися нецензурно і ОСОБА_5 погрожував ОСОБА_4, що вб'є його. Потім він побачив у руках засудженого ніж і втік від них, але звідки він дістав ножа, та як наніс ним удар потерпілому він не бачив. Вказав і на те, що потерпілий у той час також був з ножем, який він потім знайшов біля свого двору і забрав собі. Проте під час бійки ножа у потерпілого він не бачив.

А також, показаннями допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 та експерта ОСОБА_9 (т.2 а.с.118-119,123-124,127-128).

Крім того, вина засудженого підтверджується й іншими доказами, дослідженими в суді, а саме: даними протоколів огляду місця події від 01.04.2011 року, в ході яких біля двору по вул. Петровського, 37 в с. Нова Осота виявлено труп ОСОБА_5 з колото-різаною раною в області живота та по місцю проживання засудженого на території домоволодіння по вул. Петровського, 66 в с. Нова Осота виявлено та вилучено ніж зі слідами червоно-бурого кольору (т.1 а.с.8-22,25-28), протоколом явки з повинною від 01.04.2011 року написаної власноруч ОСОБА_4 в якій він підтвердив, що саме він в ході сутички спричинив ножове поранення в області живота потерпілому (т.1 а.с.34), висновком експерта № 23 від 04.04.2011 року, згідно якого вилучений у домоволодінні підсудного ніж є кухонним ножем господарсько-побутового призначення, виготовлений саморобним способом і до холодної зброї не відноситься (т.1 а.с.67), висновками експерта № 82, 85 від 13.05.2011 року, згідно яких пошкодження у вигляді проникаючої рани на тілі потерпілого та пошкодження на його одягу могли утворитись від клинка ножа представленого на дослідження (т.1 а.с.102-111), висновком експерта № 49 (додаткова) від 01.06.2011 року, згідно якого тілесні ушкодження на тілі потерпілого та тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4, могли виникнути за обставин, на які вказав підсудний при відтворенні обстановки та обставин події (т.1 а.с.142-144), висновком судово-наркологічної експертизи від 14.06.2011 року № 466, згідно якої підсудний страждає психічно-поведінкови розладами внаслідок вживання алкоголю (т.1 а.с.148) та висновком судово-психіатричної експертизи від 14.06.2011 року, згідно якої аномалія характеру у вигляді емоційно-нестабільного розладу особистості не є проявом психічного захворювання і не впливає на осудність ОСОБА_4 (т.1 а.с.152-153).

Доводи апеляції прокурора стосовно того, що висновки суду першої інстанції про те, що при обставинах, які склались між потерпілим та підсудним, після отримання підсудним від дій потерпілого тілесних ушкоджень та при здійсненні допомоги потерпілому зі сторони свідка ОСОБА_6, ОСОБА_4 міг вважати, що його життю є реальна загроза та при таких обставинах мав право на необхідну оборону, межі якої перевищив, ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_4 та суперечать матеріалам справи, а тому дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати з ст. 118 КК України на ч.1 ст. 115 КК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як встановлено не тільки з показань самого засудженого, але й підтверджено показаннями свідка ОСОБА_6 та іншими об'єктивними доказами по справі на ОСОБА_4 з боку потерпілого ОСОБА_5 було вчинено суспільно-небезпечне посягання, яким заподіяно йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також висловлювання потерпілого під час бійки погроз позбавити життя засудженого, які останній сприймав на той момент, як реальну загрозу своєму здоров'ю та життю, оскільки знав привичку потерпілого носити при собі ножа, що підтвердив в суді і свідок ОСОБА_6, вказавши на те, що після цих подій знайшов біля свого двору ніж, який носив при собі ОСОБА_5, і від агресивних дій якого захищався ОСОБА_4, а тому перебував у стані необхідної оборони, яку перевищив, з урахуванням фактично виявлених у засудженого тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім того, засуджений ОСОБА_4, під час досудового та судового слідства давав послідовні показання про те, що потерпілий ОСОБА_5 підбіг до нього та почав наносити йому тілесні ушкодження в обличчя та область тулуба, а потім підбіг свідок ОСОБА_6 та почав тягати його за одяг. У той час, як внаслідок бійки його тулуб був нагнутий під кутом до землі, він дістав з рукава ніж, взяв його в руку та хотів відмахнутися і вдарити в ногу ОСОБА_5, при цьому наніс удар не цілячись, тільки після цього потерпілий та свідок ОСОБА_6 відбігли від нього. Аналогічні показання засуджений давав і при проведенні відтворення обстановки та обставин події 02.04.2011 року за його участю (т.1 а.с.198-203) про те, що він під час його побиття потерпілим, не мав реальної можливості зупинити бійку, залишити місце події, оскільки перебував у зігнутому положенні, а зверху за куртку його тримав свідок ОСОБА_6, а тому перебуваючи у вказаному положенні, реально сприймав загрозу своєму життю і захищаючись ножем завдав удар потерпілому, при цьому думав що попав у ногу. Зазначене узгоджується і з показаннями свідка ОСОБА_6 та з даними висновку експерта № 49 від 01.06.2011 року про те, що тілесні ушкодження виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5, могли утворитися від дій ОСОБА_4, на які він вказував при проведенні відтворення обстановки та обставин події.

Також не відповідають фактичним обставинам справи і доводи прокурора з приводу того, що ОСОБА_4, маючи умисел на заподіяння смерті потерпілому, наніс один удар ножем в життєво важливу ділянку тіла - живіт потерпілого, від чого останній помер на місці, оскільки будь-яких погроз з цього приводу засуджений під час конфлікту з потерпілим не висловлював, а навпаки такі погрози висловлював сам потерпілий, що підтвердив в суді і свідок ОСОБА_6, до того ж засуджений наніс лише один удар ножем потерпілому і в той момент, як останній наносив йому удари кулаками та ногами в різні частини тіла, тобто захищаючись від неправомірних дій потерпілого, що підтверджено і висновком судово-медичного експерта, що на тілі потерпілого виявлено тільки ножове поранення живота, а інших тілесних ушкоджень не встановлено. Крім того, про відсутність в діях засудженого умислу на позбавлення життя потерпілого також свідчать і його наступні дії, а саме повернувшись додому він повідомив про це дільничного інспектора міліції та попросив його викликати швидку допомогу, що останній підтвердив у судовому засіданні.

За таких обставин колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про перекваліфікацію дій засудженого з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України і правильно кваліфікував його дії, як вчинення умисного вбивства ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони.

Разом з тим, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4 суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_4 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, страждає психіко - поведінковими розладами внаслідок зловживання алкоголю, за місцем проживання характеризується негативно, на час вчинення злочину відносно нього був встановлений адміністративний нагляд, внаслідок вчинення злочину настали особливо тяжкі наслідки - смерть потерпілого ОСОБА_5, а тому місцевий суд помилково дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, тому в цій частині апеляція прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду в частині призначеного засудженому покарання підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Керуючись ст.ст.362, 366, 372, 378, 379 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15 листопада 2011 року, щодо засудженого ОСОБА_4 в частині призначеного покарання - скасувати.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. 118 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити утримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з 29 лютого 2012 року, зарахувавши йому у строк відбуття покарання перебування його під вартою з 2 квітня 2011 року по 15 листопада 2011 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Судді: