Справа № 0303/462/2012 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М.

Провадження №11/0390/590/2012 Доповідач: Міліщук С.Л.

Категорія: ч.1, 2 ст. 272 КК України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Міліщука С.Л.,

суддів - Матата О.В., Борсука П.П.,

за участю прокурора - Старчука В.М.,

засуджених -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на вирок Іваничівського районного суду від 25 червня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Соснівка Білогірського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не судимого, виконроба будівельної дільниці № 3 ШБУ № 1 ПАТ «Укрзахідвуглебуд», жителя АДРЕСА_1засуджено за :

- за ч. 1 ст. 272 КК України -1 рік обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 272 КК України -3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду начальника будівельної дільниці строком на 2 роки.

Остаточне покарання ОСОБА_1 визначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань -у виді 3 років 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду начальника будівельної дільниці строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням -іспитовим строком 1 рік 6 місяців, за умови, якщо засуджений за цей період не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку с. Пристань Сокальського району Львівської області, українку, громадянку України, з вищою освітою, заміжню, не судиму, майстра участка будівельної дільниці № 3 ШБУ № 1 ПАТ «Укрзахідвуглебуд», жителя АДРЕСА_2

засуджено за :

- за ч. 1 ст. 272 КК України -1 рік 6 місяців обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 272 КК України -3 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду начальника будівельної дільниці строком на 2 роки.

Остаточне покарання ОСОБА_2 визначено на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань -у виді 4 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду начальника будівельної дільниці строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням -іспитовим строком 2 (два) роки, за умови, якщо засуджена за цей період не скоїть нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.п. 2. 3 ст. 76 КК України.

Запобіжні заходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишені попередні -підписки про невиїзд.

Відмовлено в задоволенні цивільних позовів потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної моральної шкоди.

За вироком суду визнані винні та засуджені за те, що 29 вересня 2011 року, будучи відповідно начальником та виконробом будівельної дільниці № 3 ВСП ШБУ № 1 ПАТ «Укрзахідвуглебуд»;

- ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 8, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 3.10, 3.11, 5.5 Положення про будівельну дільницю, п.п. 2.26 БніП ІІІ-4-80 «Будівельні норми та правила», п.п. 4.2. БніП ІІІ-4-80 «Будівельних норм та правил», п. 94 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою»затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005 року;

- ОСОБА_2 в порушення ст. 8, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п. 2.14, п.п. 4.8 «Посадової інструкції виконавця робіт будівельної дільниці», п.п. 2.26, п.п. 4.2 БніП ІІІ-4-80 «Будівельних норм та правил», . 94 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою»затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 15 від 26.01.2005 року;

не забезпечивши виробництво належними засобами індивідуального захисту та будівельними механізмами допустили працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи по зведенню цегляної кладки стін сходової та ліфтової клітки погрузочних бункерів на висоті 19 метрів без засобів індивідуального та колективного захисту.

Окрім цього, ОСОБА_2 допустила до робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Зазначені працівники працювали на рихтуванні, границі перепаду по висоті без тимчасового огородження відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89, не були забезпечені запобіжними поясами по ГОСТ 12.4.089-86 та страховочними канатами по ГОСТ 12.3.107-83.

В результаті допущених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищевказаних порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві було створено загрозу загибелі або настання інших тяжких наслідків для працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також спричинило загибель ОСОБА_6, який впав з рихтування.

Потерпіла ОСОБА_3 у своїй апеляції, не оспорюючи доведеності вчиненого та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначає, що суд першої інстанції призначив їм надто м'які покарання, які не відповідають тяжкості вчиненого та особам засуджених. Просить вирок суду змінити та призначити останнім більш суворі покарання.

В запереченнях на апеляцію засуджена ОСОБА_2 вважає її безпідставною та просить вироку суду першої інстанції залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, прокурора та засуджених, які заперечили апеляцію та в судових дебатах, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і в останньому слові, просили залишити її без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, в результаті чого було створено загрозу загибелі або настання інших тяжких наслідків працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також спичинило загибель ОСОБА_6, та кваліфікація їх дій за ч.ч. 1, 2 ст. 272 КК України є вірними та ніким не оспорюються.

Питання про призначення засудженим покарань вирішено судом відповідно до вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особи винних, обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі й з урахуванням тих обставин, на які посилається потерпіла у поданій апеляції.

Відповідно до ст. 75 КПК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У вироку наведено обставини, які суд врахував при призначенні засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарань, і чому вважає можливим їх виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. Покарання винним призначено в межах санкцій ч.ч. 1 і 2 ст. 272 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.

Як вбачається з вироку суду, при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, судом першої інстанції враховано тяжкість скоєних ними злочинів, дані про їх особи, а саме, що вони до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується позитивно.

Враховано судом і те, що потерпілий ОСОБА_6 під час виконання своїх посадових обов'язків перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, віднесено до обставин, що пом'якшують покарання винних.

Дані про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, дали суду підстави дійти висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на наведене та враховуючи дані, що є у справі, судом першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 призначені покарання необхідні й достатні для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів вважає висновки суду обґрунтованими та не може погодитись з доводами потерпілої про те, що засудженим слід призначити більш суворі покарання, тому залишає апеляцію потерпілої без задоволення, а вирок суду без зміни.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду від 25 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий

Судді