ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8181/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріПрокопенко О.А.
за участю представників:
від позивача: від відповідача: Кім І.А. (довір. у справі); Артемов А.О.(довір. у справі);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковськ Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль" про стягнення грошової суми
ВСТАНОВИВ:
25.07.2012 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області (далі ВД Фонду ССНВ та ПЗ України в м. Новомосковську) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффазен Банк Аваль») про стягнення заборгованості у розмірі 2675 грн. 20 коп.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що для зарахування та виплати страхових сум потерпілим на виробництві відділенням ВД Фонду ССНВ та ПЗ України в м. Новомосковську укладено договір від 02 березня 2010 року №20 з ПАТ «Райффазен Банк Аваль». ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_6 померла (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 27.04.2012 року). Повідомлення про смерть позивач отримав лише 15.06.2012 року, у зв'язку з чим на адресу відповідача було надіслано лист з проханням заблокувати рахунок та зробити повернення зайво виплачених грошових коштів, перерахованих по відшкодуванню шкоди за квітень-травень 2012 року в сумі 2675,20 грн. Однак, відповідач повідомив про неможливість списати кошти з рахунку клієнта у зв'язку з відсутністю правових підстав та посиланням на ст. 1071 Цивільного Кодексу України. В добровільному порядку відповідач відмовляється виконувати умови договору та повернути зайво нараховані кошти позивачу, тому відділення ВДФССНВ та ПЗ України в м. Новомосковську звернулося до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 27.07.2012р. відкрито провадження у справі №2а/0470/8181/12, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2012р.
В судове засідання сторони не з'явилися, причин неявки в судові засідання не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
Судовий розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року, а в подальшому - на 27.08.2012 року, 28.08.2012 року.
22.08.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача проти адміністративного позову, обґрунтовані тим, що 02.03.2010 року між позивачем та ПАТ «Райффазен Банк Аваль» укладено договір №20 про зарахування та виплату страхових сум через ПАТ «Райффазен Банк Аваль», який є чинним на цей час, відповідно до умов якого банк виконує функції виплати страхових відшкодувань (виплат), передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23.09.1999 року, здійснюваних позивачем. Згідно з умовами договору, позивач зобов'язується приймати від одержувачів страхового відшкодування відповідні заяви про перерахування сум страхового відшкодування (виплат) на їх поточні (карткові) рахунки в банку. В той же час банк зобов'язується укласти з одержувачами страхових відшкодувань (виплат) договори на відкриття та обслуговування поточних (карткових) рахунків для зарахування сум страхового відшкодування. Умовами договору також передбачено, що суми страхових відшкодувань (виплати) зараховані на поточний (картковий) рахунок їх одержувача після його смерті, повідомлення про яку позивач отримав після направлення до банку списків інформації на зарахування страхових виплат, за письмовою вимогою позивача повертається на рахунок позивача. 15.02.2007 року між банком і ОСОБА_7 був укладений договір на відкриття карткового рахунку та емісією картки "Онікс-Пенсійний", відповідно до якого на його персональний картковий рахунок перераховувались суми страхових відшкодувань. Отримавши кошти для здійснення страхових виплат від позивача 11.05.2012 року та 08.06.2012 року, банк здійснив зарахування коштів в сумі 4 856,06 грн. на рахунок ОСОБА_7, тобто до отримання інформації про смерть одержувача. На теперішній час на поточному рахунку ОСОБА_6 знаходяться грошові кошти у загальному розмірі 5 078,76 грн., однак вказані кошти є власністю саме цього клієнта, у разі його смерті, є власністю спадкоємців. Вважає, що оскільки ні договором з позивачем, ні договором з клієнтом банку не передбачено можливості списання банком зарахованих відповідачем коштів з рахунку клієнта, банк не має правових підстав повернути ці кошти.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити із підстав викладених у позові.
Представник відповідача в задоволенні позову просив суд відмовити та підтримав подані ним заперечення проси позову.
Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23.09.1999 року (надалі Закон № 1105-ХІV) завданням страхування від нещасних випадків на виробництві являється відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованими особами та членами їх сімей.
Статтею 21 Закону № 1105-ХІV визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні.
Страхові виплати, визначено ч. 1 ст. 40 Закону України № 1105-ХІV, проводяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або за рішенням суду.
За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку ( ч.9 ст. 40 Закону № 1105-ХІV).
В ході розгляду справи було встановлено, що на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську з 01.04.2001 року перебувала ОСОБА_6. За висновками МСЕК від 14.10.1991 року потерпілій встановлена стійка втрата професійної працездатності 80% та 2 група інвалідності, безстроково.
20.04.2012 року позивачем винесено постанову № 0412/10343/10343/41 про призначення потерпілій ОСОБА_6 перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2012 року у розмірі 2293,03 грн.
02 березня 2010 року між позивачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську та публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір №20 про зарахування і виплату страхових сум.
Відповідно до розділу 1 п. 1 вказаного договору, клієнт доручає, банк бере на себе зобов'язання по зарахуванню на поточні рахунки, відкриті в його установах страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», застрахованим та іншим особам, які відповідно Закону мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до п. 5.3.3, 5.4 договору з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача виплат, банк при отриманні повідомлення про смерть, припиняє зарахування на поточний рахунок сум страхових та інших виплат і повертає їх клієнту. Суми страхових та інших виплат, що належали одержувачу виплат і не були зараховані на поточний рахунок у зв'язку з його смертю, протягом 2 робочих днів повертаються банком клієнту.
Судом також встановлено, що 15.02.2007 року між застрахованою особою - ОСОБА_6 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір №0430697000. За цим договором банк відкрив ОСОБА_6 картковий рахунок та видав платіжну картку «Онікс-Пенсійний». Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору відповідач здійснює по рахунку операції із зарахування та видачі сум пенсії та інших надходжень, в т.ч. - зарахування та виплату сум страхових відшкодувань.
На виконання умов вказаних договорів 11.05.2012 року, 08.06.2012 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області призначені до виплат страхові суми перераховувались на рахунки відповідача та зараховувались останнім на пенсійний картковий рахунок ОСОБА_6
Так, платіжними дорученнями від 11.05.2012 року та 08.06.2012 року на р/р ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позивачем були перераховані кошти страхових виплат за квітень-травень 2012 року згідно списків Фонду соціального страхування від не щасних випадків.
Відповідно до умов договору від 02.03.2010 року сума 4586 грн. 06 коп. була зарахована банком на пенсійний рахунок ОСОБА_6, станом на 16.08.2012 року залишок на пенсійному картковому рахунку ОСОБА_6 складає 5078,76 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з отримання 15 червня 2012 року інформації про смерть позивачем 15.06.2012 року за вих.. №457/06 на ім'я начальника Новомосковського відділення ДОД АТ «Райффазен Банк Аваль» був направлений лист про повернення Фонду перерахованої суми страхових виплат у розмірі 2675,20 грн. на ім'я ОСОБА_6 за період квітень-травень 2012 року у зв'язку зі смертю потерпілої.
20.06.2012 року на ім'я позивача відповідачем була надана відповідь про неможливість повернення грошових коштів перерахованих на рахунок ОСОБА_6 посилаючись на те, що вказані кошти являються власністю ОСОБА_6 і стягнути їх з персонального рахунку можливо лише на підставі розпорядження клієнта, на підставі рішення суду і у випадках, встановлених законом чи договором між Банком і клієнтом.
З аналогічним зверненням позивач звертався 25.06.2012 року та отримав відповідь від відповідача 11.07.2012 року.
З наведеного свідчить, що відповідач був повідомлений ще 15.06.2012 року про те, що кошти Фондом перераховані особі, яка померла.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на неодноразові письмові вимоги про повернення коштів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не виконав вимог договору №20 від 02.03.10 року та не повернув надмірно сплачені кошти позивачу.
Згідно ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Загальне правило про списання грошових коштів за договором банківського рахунка передбачає, що банк може здійснити списання з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" договірним списанням визнається списання грошей, що здійснюється банком на підставі доручення його клієнта та в порядку, передбаченому в укладеному ними договорі. Підставами для списання грошових коштів з рахунка клієнта без його розпорядження є: рішення суду про списання грошових коштів з рахунка клієнта; передбачені договором банківського рахунка між банком і клієнтом випадки.
Згідно п. 1.38 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III, (далі Закону № 2346-III), списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Статтею 32 Закону № 2346-III передбачена відповідальність банків при здійсненні переказу, зокрема, у п. 32.1. встановлено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відділенням ВД Фонду ССНВ та ПЗ України в м. Новомосковську 15.06.2012 року (дата отримання відомостей позивачем про смерть особи), тобто безпосередньо після зарахування коштів на пенсійний картковий рахунок ОСОБА_6, повідомив відповідача про смерть потерпілої і просив повернути помилково перераховані кошти.
Між тим, банком таке звернення не було прийнято до уваги, хоча за умовами договору №20 від 02.03.2010 року банк зобов'язаний був повернути суми страхового відшкодування.
Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи суд зробив висновок, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушено п. 5.3.3 Договору №20 від 02.03.2010 року в частині не повернення коштів, зарахованих після смерті одержувача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 КАСУ визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, суд вважає незаконною позовну вимогу про покладення на відповідача судових витрат, оскільки відповідно до п. 18 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» N 3674-VI від 08.07.2011 року від сплати судового збору звільняються: Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Від-так, позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» про стягнення грошової суми задоволити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» на користь відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новомосковську Дніпропетровської області 2675 грн. 20 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 серпня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук