Справа № Провадження №22-ц-4283/12 22-ц/1090/5672/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.
Категорія50Доповідач у 2 інстанціїМережко
06.09.2012
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого -Мережко М.В.
Суддів - Оношко Г.М., Фінагєєва В.О.
При секретарі -Мариняко М.О.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Макарівського районного виробничого управління житлово- комунального господарства на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 червня 2012 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Макарівського районного виробничого управління житлово- комунального господарства , 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
В с т а н о в и л а :
У травні 2012 р. ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що із 03 липня 1995 року працювала у відповідача , із 09 вересня 2002 року на посаді бухгалтера.
Наказом № 57 від 04 квітня 2012 року позивач була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України.( за власним бажанням) .
Позивач вважає, що звільнено її незаконно, оскільки на підприємстві склалися складні стосунки із начальником , і під натиском начальника вона була змушена написати заяву про звільнення за власним бажанням із 22 березня 2012 року і повинна відпрацювати два тижні.
Позивач, хвилюючись за здоров»я майбутньої дитини, була змушена звернутися до Макарівської ЦРЛ , де їй відкрили 23 березня 2012 року листок непрацездатності, який був закритий 14 квітня 2012 року.
Незважаючи на ту обставину , що вона хворіла , адміністрація видала наказ про її звільнення .
Позивач просила поновити її на посаді бухгалтера , стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 14 квітня 2012 року по день винесення рішення , провести оплату листа непрацездатності.
Незаконним звільненням з роботи, позивач була поставлена в скрутне матеріальне становище, отримала стрес, втратила спокій, для відновлення життєвої рівноваги був необхідний час, тому позивачка оцінює моральну шкоду у 15 000 грн.
В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, і зазначала, що у відповідача не було жодних підстав звільняти її за власним бажанням 04 квітня 2012 року і призначати на її місце іншу особу , оскільки вона перебувала на лікуванні, і оскільки її не звільнили саме 22 березня 2012 року, вона має розцінюватися, як особа що не залишила роботу і не вимагає розірвання трудового договору.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20 червня2012 року позов задоволений частково. Поновлено ОСОБА_2 на посаді бухгалтера Макарівського РВУ ЖКГ із 04 квітня 2012 року з оплатою заробітку з усіма належними їй виплатами за час вимушеного прогулу, стягнуто моральну шкоду в сумі 1094 грн, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність, та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд першої інстанції , задовольняючи частково вимоги позивача , виходив із того, що причина неможливості ОСОБА_2 продовжувати роботу не була з»ясована, власник мав право звільнити позивача саме із 22 березня 2012 року, з дати яку вказала ОСОБА_2 у заяві, і в даному випадку трудовий договір мав бути припинений з підстав п. 1ч.1 ст. 36 КЗпП України - за згодою сторін , а не за ст. 38 КЗпП України , як це зробив відповідач.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як видно із заяви ОСОБА_2 , від 22 березня 2012 року , вона просила звільнити її за власним бажанням із займаної посади ( а.с. 19). Поважності причин , зазначених у ст.. 38 КЗПП України, про необхідність звільнення саме із 22 березня 2012 року ОСОБА_2 не зазначала. Заява була зареєстрована 22 березня 2012 року за № 50, з резолюцією керівника про звільнення за ст. 38 КЗпП України після відпрацювання. ОСОБА_2 не заперечувала, і вказувала у позовній заяві про необхідність відпрацювання. двох тижнів.
Оскільки вимоги ст. 38 КЗпП України про двотижневий строк попередження на випадки наявності поважних причин не поширюється, проте позивачем ОСОБА_2 не було зазначено поважності причин звільнення, відповідачем на законних підставах було запропоновано позивачу відпрацювати два тижні.
Згідно листа непрацездатності, відкритого 23 березня 2012 року ОСОБА_2, причина непрацездатності вказана -загальне захворювання ( а.с. 6) . Листок непрацездатності закритий 13 квітня 2012 року .
Наказом № 57 від 04 квітня 2012 року позивач була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України. ( за власним бажанням) . Наказ ОСОБА_2 отримала 24 квітня 2012 року.
Наказом № 82 від 18 травня 2012 року на вакантну посаду бухгалтера з 18 травня 2012 року була зарахована ОСОБА_4
Відповідно до вимог діючого трудового законодавства , передбачена ч.3 ст. 40 КЗпП України заборона на звільнення працівника в період відпустки чи тимчасової непрацездатності стосується лише розірвання трудового договору з ініціативи власника підприємства , установи , організації або уповноваженого ним органу . На випадки припинення трудового договору з інших підстав , зокрема за пунктами 1, 2. ст. 36, ст. 38 КЗпП України , дія цієї норми закону не поширюється.
За таких обставин , посилання позивача на ту обставину, що її незаконно звільнили під час тимчасової непрацездатності не ґрунтуються на вимогах закону , а позовні вимоги про поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди є безпідставними, оскільки відповідач, з дотриманням вимог трудового законодавства прийняв рішення про звільнення позивача .
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає ,що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про
від мову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 , 313-315, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Макарівського районного виробничого управління житлово- комунального господарства - задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 червня 2012 р. -скасувати., ухвалити нове рішення .
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Макарівського районного виробничого управління житлово- комунального господарства , 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді