УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Перегінець Л.В.

секретаря Городецької У.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 до приватного підприємства «Ольва» про спонукання до виконання умов договору та стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 на заочне рішення Богородчанського районного суду від 26 липня 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року Інспекція з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП «Ольва» про спонукання до виконання умов договору та стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Заочним рішенням Богородчанського районного суду від 26 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення Інспекція з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи.

Зазначає, що в підтвердження своїх намірів щодо укладення основного договору -купівлі- продажу квартири, ОСОБА_1 сплатив ПП «Ольва» суму в розмірі 194 484 грн.,

________________________________________________________________________________

Справа №0907/1090/2012 Головуючий у 1 інстанції Круль І.В.

Провадження № 22ц/0990/1717/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 20

що становить 100% суми, передбаченої попереднім договором від 03.11.2008 року. Факт сплати коштів підтверджується відповідними квитанціями,які містяться в матеріалах справи. А тому, на думку апелянта, висновок суду про те, що зі сторони позивача не надходило пропозиції укласти основний договір є безпідставним.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово намагався різними способами зобов'язати директора ПП «Ольва» виконати умови попереднього договору та звертався для цього в органи місцевого самоврядування, Богородчанський РВ УМВС України в Івано-Франківській області та Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області.

Не погоджується апелянт і з висновком суду в частині відмови у стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань. Вважає, що відповідно до цивільного законодавства України та ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання роботи з відповідача підлягає стягненню пеня за кожний день прострочення в розмірі 3% загальної вартості замовлення, що в даному випадку становить 1067717, 16 грн.

З цих підстав апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ПП «Ольва» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. В матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами пропозиції укладення основного договору.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Згідно з ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до п.1.1 попереднього договору від 03.11.2008 року сторони зобов'язувалися укласти основний договір купівлі-продажу однокімнатної квартири у майбутньому, але не пізніше ІІІ кварталу 2010 року (а.с.4).

Однак у вказаний термін договір не укладено, інший час укладення основного договору купівлі-продажу ними не визначено. Жодна з сторін не звернулася з пропозицією щодо укладення основного договору та не вимагала його укладення.

Частиною 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Однак сторони жодних доказів щодо наміру укласти основний договір на виконання попереднього договору суду не надали.

Посилання апелянта про те, що наміром ОСОБА_1 на укладення основного договору є його звернення до різних установ, не заслуговує на увагу. Виходячи із змісту ст. 635 ЦК України звернення сторони до органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів із заявами про ухилення іншої сторони від укладення договору не може вважатися пропозицією про його укладення.

Що стосується сплати ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 194 484 грн., то вона здійснена у виконання умов попереднього договору і є лише наміром останнього укласти основний договір у майбутньому.

Крім того, спонукання до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі, Цивільним кодексом України не передбачено, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги в цій частині.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені суд першої інстанції прийшов також до правильного висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки ця позовна вимоги є похідною від основного позову. За відсутності доказів вини у невиконанні відповідачем умов договору, відсутня можливість покладення на нього відповідальності за невиконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Богородчанського районного суду від 26 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді І.В. Бойчук

Л.В. Перегінець