УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/2779/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Коршунова Ю.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача - Бакланова Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/2779/12
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5.), 17.04.2012 року звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ), в якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року за №0004811702, яким позивачу, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в загальному розмірі 68 022 грн. 50 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012 р. адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Лебединське відділення) від 26 січня 2012 року № 0004811702.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи та не враховані норми Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.09.2011 р. по 13.10.2011 р. працівниками Сумської МДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податків і зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 20.10.2011 № 15/17-2854417617-394 (далі - Акт перевірки від 20.10.11 р.).
Згідно з висновками вказаного Акту перевірки, встановлено порушення платником вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 77 378,00 грн., у т.ч. за 2008 р. - 2002,00 грн., за 2009 р. - 5 709,00 грн., за 2010 р. - 69 667,00 грн.
За результатами розгляду матеріалів перевірки Сумською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011. №0006491702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 77 378 грн. основного платежу та 19 344,50 грн. застосованої на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафної санкції.
Під час розгляду первинної скарги позивача Сумською МДПІ проведена виїзна позапланова перевірка його з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., що стали предметом оскарження, за наслідками якої складено Акт від 05.01.2012 р. №113/17- 2854417617-500 (далі - Акт перевірки від 05.01.12 р.).
За висновками Акту перевірки від 05.01.12, підтверджено порушення платником податків п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», та з урахуванням строку давності, визначених у п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 54 417,59 грн., а саме, за 2008 р. - 78,00 грн., за 2009 р. - 1820,00 грн., за 2010 р. - 52520,00 грн.
Сумською МДПІ на підставі Акту перевірки від 05.01.12 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004811702 від 26 січня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 54 418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 13 604, 50 грн., яке є предметом оскарження в даній справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 05.01.12 р., підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість стало зменшення суми податкового кредиту на 56 341,85 грн. за операціями з придбання цукру у ТОВ «Флариш ЛТД».
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з Договором купівлі-продажу від 20.10.2006 р., укладеним між ТОВ «Флариш лтд»(продавець) і позивачем (покупець), продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на визначених договором умовах; асортимент, кількість, ціна за одиницю товару і загальна сума угоди зазначаються у видатковій накладній на поставку товару (розділ 1 договору). Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю і якістю після підписання сторонами видаткової накладної, право власності виникає у покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної, доставка товару здійснюється покупцем (розділ 2 договору). Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншим шляхом, який не суперечить чинному законодавству України (розділ 3 договору).
Одержання позивачем від ТОВ «Флариш лтд»товару (цукру-піску в мішках) підтверджується копіями видаткових накладних, виписаних на підставі довіреностей, а також копіями податкових накладних, виданих продавцем.
Здійснення позивачем оплати за придбаний у ТОВ «Флариш лтд»цукор-пісок підтверджується копіями платіжних доручень і банківських виписок.
Одержання позивачем товару від ТОВ «Флариш лтд»та проведення оплати за нього також підтверджується Актом звірки розрахунків між ТОВ «Флариш лтд»і позивачем від 01 січня 2011 року.
Згідно з висновками Довідки ДПІ в м. Суми від 20.12.11 р. №9372/2301/32024153/263 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Флариш лтд»щодо документального підтвердження відносин із платником податків ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., звіркою ТОВ «Флариш лтд»документально підтверджено здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_5 та встановлено відображення в податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій та розрахунків ізФОП ОСОБА_5
Використання позивачем придбаного у ТОВ «Флариш лтд»цукру у власній господарській діяльності підтверджується копіями наступних документів:
- договором купівлі-продажу цукру фасованого по 0,5 кг та 1,0 кг, укладеним між позивачем (продавець) і АТВТ «Аграрник»(покупець), від 27.06.2008 р.;
- видатковими накладними та довіреностями на реалізацію позивачем цукру фасованого по 0,5 кг та 1,0 кг на адресу ТОВ «Флариш лтд», АТВТ «Аграрник», ТОВ «Глобус», кінцевим споживачам;
- документами на оплату за придбаний у позивача цукор фасований вищевказаними контрагентами.
Згідно зі спеціальним витягом із ЄДРПОУ від 24.05.12 р. ФОП ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.07.2001 р., має стан - зареєстровано, основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі.
Згідно зі спеціальним витягом із ЄДРПОУ від 24.05.12 р. ТОВ «Флариш лтд»зареєстровано 11.07.2002 р., статус відомостей про юридичну особу - не підтверджено, стан - зареєстровано, основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі.
Згідно з даними реєстру платників ПДВ, ТОВ «Флариш лтд»та ФОП ОСОБА_5 на час укладення договорів та виписування податкових накладних були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.
Як зазначено у акті перевірки, відповідно до наданих первинних документів, придбаний у ТОВ «Флариш лтд»цукор пакувався ФОП ОСОБА_5 у пакети по 0,25 кг, 0.5 кг та 1 кг., згідно з поясненнями ФОП ОСОБА_5 пакування здійснювалось ним особисто без залучення найманих працівників, за допомогою пакувального присторю в орендованому складському приміщенні.
Колегією суддів встановлено, що наявність у позивача пакувально-фасувального пристрою у період, охоплений перевіркою, підтверджується Договором № 78 про виготовлення і поставку продукції від 01.09.2006 р., укладеним між ТОВ «Мастер-Пак»(виконавець) і позивачем (замовник), згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виготовлення установки фасувально-пакувальної з електронним засипаючим пристроєм згідно технічного завдання, яке є невід'ємною частиною даного Договору, далі за текстом - Продукція, а також зобов'язання провести її монтаж, пусконаладку і навчання персоналу замовника роботі з продукцією (розділ 1 договору). Сума договору становить 16 760 грн., в ціну договору включено ціну продукції, витрати з проведення монтажу та пусконаладки, навчання персоналу замовника роботі з продукцією (розділ 2 договору). Оплата продукції замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, 50 % - передоплата, 50 % - після виготовлення продукції, до її відвантаження (розділ 4 договору).
Проведення позивачем оплати на адресу ТОВ «Мастер-Пак»за фасувально-пакувальну установку в загальній сумі 16 600 грн. підтверджується копіями платіжних доручень від 04 і 26 вересня 2006 року.
Одержання позивачем від ТОВ «Мастер-Пак»установки фасувально-пакувальної підтверджується копією видаткової накладної № МП-2701 від 27.09.2006 р., копіями податкових накладних від 27.09.06 р., 20.09.06 р., 09.10.06 р., копією Акту № МП-0129 здачі-прийняття робіт (надання послуг), копією свідоцтва від 01 серпня 2006 р. про присвоєння товару ідентифікаційного номеру в міжнародній системі EAN-UCC, копією заявки на присвоєння Глобального номера товарної позиції від 27.07.06 р.
Оренда позивачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 156,7 кв. м для виконання послуг з фасування продуктів підтверджується:
- копією Договору оренди від 01 серпня 2008 року, укладеного між позивачем (орендатор) і ФОП ОСОБА_5 (орендодавець);
- копіями актів приймання-передачі виконаних робіт з надання послуг з оренди нежитлового приміщення між вказаними сторонами;
- документами на оплату позивачем послуг оренди на адресу ФОП ОСОБА_6 (банківські виписки, платіжні доручення);
- актом звірки розрахунків між позивачем і ФОП ОСОБА_6 станом на 01 січня 2011 року, згідно з яким підтверджено одержання позивачем послуг з оренди в сумі 6600,00 грн. та проведення оплати на вказану суму, заборгованість між сторонами відсутня.
Належність нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності ОСОБА_6підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради 22.03.2005 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість з вартості придбаного у ТОВ «Флариш лтд»цукру до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 54 417,59 грн., виходячи з наступного.
Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час існування спірних правовідносин було врегульовано підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 статті 7 згаданого Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалось, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з нормами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Флариш лтд»(договори, податкові і видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення тощо) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення позивачу сум податку на додану вартість, віднесених до складу податкового кредиту, через те, що при обстеженні орендованого позивачем складу встановлено, що електроенергія в даному приміщенні не використовувалась, пакувальний пристрій відсутній, виходячи з наступного.
Документальні перевірки позивача за період діяльності з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., на підставі висновків яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проводились у період з 30.09.2011 р. по 13.10.2011 р. (Акт перевірки від 20.10.2011 р.) та з 23.12.2011 р. по 29.12.2011 р. (Акт перевірки від 05.01.2012 р.), у той час коли господарську діяльність з фасування цукру позивач здійснював в орендованому приміщенні, згідно пояснень його представників та актів перевірок, у період часу з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., тобто на 10 місяців до проведення першої перевірки, і на момент перевірки дійсно вказаної діяльності позивач вже не здійснював.
Відповідачем не було вищезазначене спростовано у суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з позицією позивача, що відсутність пакувального пристрою і електроенергії в орендованому позивачем приміщенні у 4 кварталі 2011 року не є належним доказом неможливості здійснення ним діяльності з фасування цукру в даному приміщенні у період, за який проводилась перевірка. Натомість дослідженими у справі доказами документально підтверджено належність позивачеві на праві власності пакувально-фасувального пристрою та оренда ним нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з метою фасування цукру-піску у період, за який проводилась документальна перевірка.
Посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують транспортування цукру від ТОВ «Флариш лтд»на адресу позивача і проведення розвантажувально-завантажувальних робіт як на доказ безтоварності цих операцій суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно з запереченнями позивача на апеляційну скаргу, підтвердженими первинними документами, що містяться у справі, склади ТОВ «Флариш лтд»і ФОП ОСОБА_5 знаходились у суміжних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим потреби у транспортуванні і, відповідно, виписуванні товарно-транспортних накладних щодо вказаного цукру не було; поставки цукру відбувались невеликими партіями, по кілька мішків, у зв'язку з чим позивач об'єктивно мав можливість забезпечувати проведення вантажно-розвантажувальних робіт щодо вказаного цукру.
Крім того, відсутність документів, що підтверджують проведення вантажно-розвантажувальних робіт, не є підставою для виключення сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару, зі складу податкового кредиту, згідно із законодавством, що було чинним на час існування спірних правовідносин.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача умов для досягнення результатів підприємницької діяльності з торгівлі цукром фасованим (відсутні трудові ресурси, у складському виробничому приміщенні відсутнє виробниче обладнання, не підтверджено витрати на утримання виробничого приміщення), то вказані твердження спростовуються матеріалами справи, а саме, поясненнями представників позивача про те, що позивач самостійно здійснював діяльність з пакування цукру на спеціально придбаному для цієї мети обладнанні, документами на придбання пакувально-фасувального пристрою, документами на оренду нежитлового приміщення та здійснення витрат зі сплати орендної плати за вказане приміщення.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. по справі № 2а-1870/2779/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2012 р.