Справа № Провадження №22-ц-2232/12 22-ц/1090/2314/12 Головуючий у І інстанціїТиханський О.Б.
Категорія19Доповідач у 2 інстанції Мережко
06.09.2012
УХВАЛА
Іменем України
07 червня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Верланова С.М., Оношко Г.М.
при секретарі: Косенко Т.Г.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2012 року в справі за позовом Обухівської районної державної адміністрації Київської області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю „Кінгз Кепітал", третя особа: управління Держкомзему у Обухівському районні Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу, визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ТОВ „Кінгз Кепітал", третя особа: управління Держкомзему у Обухівському районні Київської області про визнання недійсним рішення сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу, визнання права власності. Посилався на неправомірність вибуття з державної власності спірних земельних ділянок, їх виділення неуповноваженим органом. Просив, з урахуванням збільшення позовних вимог, визнати недійсними рішення Підгірцівської сільської ради від 14 листопада 2005 року „Про передачу у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 земельних ділянок площею 0,25га, які розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, с. Романків, вул. Столичне шосу, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд". Визнати недійсними державні акти Серії ЯБ №519236, ЯБ №519235, ЯБ №519232, ЯБ №519234, ЯБ №519237, ЯБ № 519233, від 22 грудня 2005 року видані на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Визнати недійсним договори купівлі-продажу земельних ділянок укладених між: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 №4473 від 20.10.2006р.; ОСОБА_5 та ОСОБА_3 №4497 від 20.10.2006р.; ОСОБА_6 та ОСОБА_3 №4506 від 20.10.2006р.; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №4509 від 20.10.2006р.; ОСОБА_8 та ОСОБА_3 № 4455 від 20.10.2006р.; ОСОБА_9 та ОСОБА_3 №4458 від 20.10.2006р.; ОСОБА_3 та ТОВ „Кінгз Кепітал" №2886 від 14.05.2007р. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 613675, виданий на ім'я ТОВ „Кінгз Кепітал" площею 1,5га, зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733100023. Визнати за державою в особі Обухівської районної державної адміністрації право власності на земельну ділянку площею 1,5га, що розташована в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради, Обухівського району, Київської обалсті з кадастровим номером: 3223186800:03:037:0071. Визнати недійсним державни акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_3 Серія ЯЕ №086517 від 29 січня 2007 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення Підгірцівської сільської ради Київської області від 14 жовтня 2005 року про передачу у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 земельних ділянок площею по 0,25 га кожна, які розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області в с. Романків по вул. Столичне шосе, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки Серії ЯБ №519236, ЯБ №519235, ЯБ №519232, ЯБ №519234, ЯБ №519237, ЯБ № 519233, від 22 грудня 2005 року, видані на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ 086517 від 29.01.2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_3 Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок укладених між: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 №4473 від 20.10.2006р.; ОСОБА_5 та ОСОБА_3 №4497 від 20.10.2006р.; ОСОБА_6 та ОСОБА_3 №4506 від 20.10.2006р.; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №4509 від 20.10.2006р.; ОСОБА_8 та ОСОБА_3 № 4455 від 20.10.2006р.; ОСОБА_9 та ОСОБА_3 №4458 від 20.10.2006р.; ОСОБА_3 та ТОВ „Кінгз Кепітал" №2886 від 14.05.2007р. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 613675, виданий на ім'я ТОВ „Кінгз Кепітал" площею 1,5га, зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733100023. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2012 року та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесульного права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2005 року Підгірцівською сільською радою Київської області було прийнято рішення «Про передачу у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, земельних ділянок площею 0,25га кожному для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд». Згідно рішення земельні ділянки розташовані в с. Романків Обухівського району Київської області по вул. Столичне шосе.
У подальшому вказані вище відповідачі за оспорюваними договорами купівлі-продажу земельних ділянок №№ 4455, 4458, 4473, 4497, 4506, 4509 від 20.10.06р. здійснили їх відчудження на користь ОСОБА_3, який згодом продав земельну ділянку площею 1,5 га ТОВ «Кінгз Кепітал»за договором купівлі-продажу №2886 від 14.05.2007р.
Згідно з п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пунктів а, б ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів ісцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення цільове призначення наданих у власність земельних ділянок - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд відносяться до земель житлової та громадської забудови.
Згідно зі ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Згідно з пунктом 12 розділу X Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Станом на день прийняття оскаржуваного рішення розмежування земель державної та комунальної власності проведено не було.
Відповідно до схеми розташування земельної ділянки ОСОБА_3 земельна ділянка площею 1,5 га знаходиться за межами с. Романків.
Щодо розташування зазначених земельних ділянок 01.09.2011р. позивач звернувся до Управління Держкомзему в Обухівському районі з вимогою №2593/07-16, яке надало відповідь №0315/6165 від 01.09.11р., що зазначені земельні ділянки згідно наявної в архіві управління карти формування території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, розробленої «Інститутом землеустрою Української академії аграрних наук»станом на 1996 рік, розташовані за межами с. Романків.
Прийнятим рішенням Підгірцівська сільська рада передала у власність громадянам земельні ділянки, які не є в межах населених пунктів, а розташовані поза їх межами, тобто в порушення п.12 Розділу X перехідних положень ЗК України.
Таким чином, розпоряджатися землями, які були передані у власність відповідача-фізичним особам повинна була Обухівська районна державна адміністрація Київської області і приймати рішення щодо передачі зазначених земельних ділянок повинна була теж Обухівська районна державна адміністрація.
Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, рішення про передачу спірних земельних ділянок відповідачам із земель державної власності було прийнято неуповноваженим органом власника - держави, тобто не райдержадміністрацією, як було необхідно за законом, а сільською радою. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що оспорюване рішення, на підставі якого із земель державної власності вибули спірні земельні ділянки є недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
На підставі оспорюваного рішення Підгірцівської сільської ради, начальником Обухівського районного відділу земельних ресурсів Пазюк І.Р. було підписано та видано відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, правовстановлюючі документи на землю, а саме:державні акти: Серія ЯБ 519236, ЯБ № 519235, ЯБ № 519232, ЯБ № 519234, ЯБ № 519237, ЯБ № 519233 на право власності на земельні ділянки, на підставі рішень Підгірцівської сільської ради від 14 листопада 2005 року, зареєстровані Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Згідно п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року за N 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647, державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до листа Підгірцівської сільсьокї ради № 79 від 15.02.2012 року були напрпвлені копії рішень 25 сесії від 14.10.2005 року видані на імя гр.гр. ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, про надання земельних ділянок у приватну вланстіть по вул. Столичне шосе в с. Романків, інших рішень не приймалось.
Таким чином, вказані в оскаржуваних державних актах, виданих на імя ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дата рішення Підгірцівської сільської ради від 14.11.2005 року, на підставі яких видавались державні акти на землю, суд вважає технічною помилкою, оскільки дані рішення видавались Підгірцівською сільською радою 14.10.2005 року, тобто помилково зазначено інший місяць, що підтверджується самими рішеннями сільської ради від 14.10.2005 року та листом Підгірцівської сільської ради від 15.02.2012 року.
Згідно ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Оспорювані державні акти на право приватної власності на земельні ділянки суперечать вимогам ч.2 ст.14 Конституції України. Вимога про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною від попередньої вимоги і є нерозривно пов'язаною з нею, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.
20.10.2006 року між ОСОБА_3 та вказаними вище відповідачами (від імені яких діяв ОСОБА_12, згідно з довіреностями посвідченими ОСОБА_13 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.12.2005р.) було укладено Договори купівлі-продажу земельних ділянок №№ 4455, 4458, 4473, 4497, 4506, 4509 від 20.10.06р. площею 0,25га, які розташовані по вул. Столичне шосе та вул. Соснова в с. Романків, Обухівського р-ну, Київської області.
Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №086517 від 29.01.2007р. ОСОБА_3 після укладення зазначених договорів став власником земельної ділянки площею 1,5га.
В подальшому 14.05.2007р. між ОСОБА_3 та ТОВ «Кінгз Кепітал»було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки №2886 площею 1.5га, яка знаходиться по вул. Столичне шосе в с. Романків, Обухівського р-ну Київської області.
Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ № 613675 зід 02.07.2007р. власником земельної ділянки, станом на сьогодні є ТОВ «Кінгз Кепітал».
Частиною 2 статті 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частина 1 та 2 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що у зв'язку з визнанням рішень Підгірцівської сільської рада недійсними, якими були передані первинним набувачам спірні земельні ділянки є підстави визнати зазначені Договори купівлі-продажу земельних ділянок також недійсними, у зв'язку з безпідставністю такого набуття у сторони, яка безпідставно володіла земельними ділянками.
Крім того, з огляду на вищевикладене відповідачі не набули права власності на зазначену земельну ділянку і не мали права розпоряджатися нею.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, якщо недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На підставі оспорюваних Договорів купівлі-продажу земельних ділянок начальником Обухівського районного відділу земельних ресурсів Сергієнко С.О. було підписано та видано ОСОБА_3 Державний акт Серія ЯЕ № 086517 на право власності на земельну ділянку площею 1,500га, зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2201.
На підставі оспорюваного Договору купівлі-продажу земельної ділянки начальником Обухівського районного відділу земельних ресурсів Сергієнко С.О. було підписано та видано ТОВ «Кінгз Кепітал» Державний акт Серія ЯЕ № 613675 на право власності на земельну ділянку площею 1.5 га, зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733100023.
Таким чином, при визнанні рішення Підгірцівської сільської ради від 14.10.2005р. та Договорів купівлі-продажу №№ 4455, 4458, 4473, 4497, 4506, 4509 від 20.10.2006р., а також Договору купівлі-продажу №2882 від 14.05.2007р. недійсними, виникають передбачені законом правові підстави для визнання Державних актів на право власності на земельну ділянку, які були оформлені та видані на ім'я ОСОБА_3 та ТОВ «Кінгз Кепітал»також недійсним.
Вимога про визнання недійсним даних Державних актів на право власності на земельну ділянку є похідною від інших вимог і є нерозривно пов'язана з ними, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є законним і обгрунтованим.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.
Відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 268 ЦК України не поширюється позовна давність на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування ( втратив чинність на підставі Закону N 4176-VI 20.12.2011р.)
Посилання апелянта на порушення строку позовної давності є необгрунтованими та безпідставними з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позовну заяву подано 12 жовтня 2011 року. На момент подачі позовної заяви діяло положення п. 4, ч. 1, ст. 268 ЦК України, яким встановлювалося, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування ( пункт втратив чинність на підставі Закону N 4176-VI 20.12.2011р.).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не ґрунтуються на вимогах закону.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 лютого 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: