АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2712/2012
Головуючий по 1-й інстанції Миронець О.К.
Суддя-доповідач: Бутенко С. Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді Бутенко С.Б.
Суддів: Прядкіної О.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі Ємельяновій В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 08 травня 2012 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2012 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K3R4AE00000079 від 26.02.2008 р. у розмірі 19518,22 дол. США звернути стягнення на належний відповідачеві предмет забезпечувального обтяження - автомобіль Hyundai, модель Н200, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем із зняттям даного автомобілю з обліку в органах ДАІ, до моменту його реалізації передати автомобіль на відповідальне зберігання банку та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1559 грн. 49 коп.
Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 08 травня 2012 року позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - зазначений автомобіль шляхом його продажу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий зібр у розмірі 1559 грн. 49 коп.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про застосування процедури продажу предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, із зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, передавши вказаний автомобіль на відповідальне зберігання Банку до моменту його реалізації.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши порушення або неправильне застосування місцевим судом норм матеріального або процесуального права, апеляційний суд вправі змінити рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 26 лютого 2008 року між сторонами було укладено кредитно-заставний договір № K3R4AE00000079, предметом якого є надання відповідачеві кредиту на суму 9948,88 дол. США на придбання автомобілю Hyundai, модель Н200, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який виступає предметом забезпечення виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 10,56% річних на залишок по кредиту, а також інших платежів відповідно до умов договору у строки, визначені графіком погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору, з кінцевим терміном повернення 25.02.2013 року.
В порушення вимог ст.ст. 629, 526 ЦК України відповідач умов кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31 грудня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 19518,22 дол. США, з яких: 9699,59 дол. США - тіло кредиту, 1798,62 дол. США - проценти за користування кредитом, 328,77 дол. США - комісія за користування кредитом, 6732 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи, відповідно до умов кредитного договору - 31,29 дол. США (фіксована частина) та 927,95 дол. США (процентна складова).
Відповідно до ст. 1054, ст. 1050 ч. 2 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст.ст. 589-591 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 23-25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції повною мірою не відповідає.
Встановивши наявність підстав до звернення стягнення на автомобіль Hyundai, модель Н200, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що відповідає обставинам справи та зазначеним нормам матеріального права, суд першої інстанції не виконав вимог ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 591 ЦК України, п. 4 ст. 215 ЦПК України в частині визначення в рішенні початкової ціни предмету забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації, загального розміру вимог, які підлягають задоволенню з вартості даного майна, вжиття заходів щодо забезпечення його збереження на період до реалізації та вийшов за межі заявлених позовних вимог в частині визначення способу реалізації предмета забезпечувального обтяження.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3, 4 ЦПК України вибір способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.
При цьому договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою
для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно.
Виходячи із вищезазначених норм матеріального права, заявлених позовних вимог, умов укладеного між сторонами Договору, що надають позивачеві право продажу предмету застави третій особі з укладенням від імені позичальника договору купівлі-продажу (п.п. 13.2-13.5 Договору), з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 11 ЦПК України, колегія суддів вважає, що при зверненні стягнення на предмет забезпечувального обтяження підлягає застосуванню процедура продажу Банком заставленого автомобілю шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем від імені позичальника ОСОБА_2 за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення процедури звернення стягнення з доповненням резолютивної частини рішення вказівкою про ціну продажу, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті позивачеві з вартості предмета забезпечувального обтяження.
Приймаючи до уваги ухилення позичальника від виконання свого зобов'язання, з метою забезпечення збереження предмету забезпечувального обтяження на період до його реалізації та виконання судового рішення, колегія суддів прийшла до висновку про передачу вказаного автомобілю на відповідальне зберігання ПАТ КБ «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 08 травня 2012 року у частині визначення способу реалізації предмета застави змінити.
Застосувати процедуру продажу Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» автомобілю Hyundai, модель Н200, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем від імені ОСОБА_2 за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
Доповнити резолютивну частину рішення вказівкою, що з вартості реалізованого автомобіля підлягають оплаті вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № K3R4AE00000079 від 26.02.2008 р. у розмірі 9699,59 дол. США тіла кредиту, 1798,62 дол. США процентів за користування кредитом, 328,77 дол. США комісії за користування кредитом, 6732 дол. США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафів, відповідно до умов кредитного договору - 31,29 дол. США (фіксована частина) та 927,95 дол. США (процентна складова).
До його реалізації автомобіль Hyundai, модель Н200, 2000 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 передати на відповідальне зберігання Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк».
В іншій частині рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 08 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: С. Б. Бутенко
Судді: