Справа № 1990/11-271/12Головуючий у 1-й інстанції Німко Н.П.
Провадження № 11/1990/271/12 Доповідач - Лекан І.Є.
Категорія - Категорія - ч.2,3 ст.285 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 серпня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Лекан І.Є.
Суддів - Кунця І. М., Коструби Г. І.,
за участю прокурора Сеник Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі 08 серпня 2012 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Бережанського районного суду від 21 травня 2012 року.
Даним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, розлучений, на утриманні одна неповнолітня дитина 1995 року народження, раніше судимий:
- 04 липня 2011 року Бережанським районним судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
засуджений:
- за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185 за вироком Бережанського районного суду від 21 травня 2012 року та ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України за вироком Бережанського районного суду від 04 липня 2011 року, шляхом поглинення менш суворого покарання (терміном три роки) більш суворим покаранням (терміном три роки шість місяців), визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
- за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України визначено покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного судом за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України (на підставі ч.1 ст. 70 КК України строком в чотири роки) частково приєднано невідбуте покарання, призначене за сукупністю злочинів (на підстав ч.4 ст. 70 КК України строком в три роки шість місяців) і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено утримання під вартою і строк відбування ним покарання постановлено рахувати з 02 березня 2012 року.
Судом постановлено стягнути із ОСОБА_1 820 гривень 36 коп. судових витрат.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, постановлено стягнути із ОСОБА_1 в його користь 2600 гривень.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1, 20 березня 2011 року, в післяобідню пору доби, таємно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник у відчинене гаражне приміщення, яке використовував ОСОБА_5, яке знаходиться по АДРЕСА_4, звідки таємно викрав чотири літніх шини розміром 175 х 13 см до автомобіля ВАЗ 2107, вартістю 420 гривень кожна, загальною вартістю 1680 гривень, та чотири металевих диски до автомобіля ВАЗ 2107, вартістю 165 гривень кожен, загальною вартістю 660 гривень, що належали ОСОБА_5. З викраденим ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 2340 гривень.
В кінці листопада 2011 року, в нічний час ОСОБА_1, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов в господарство ОСОБА_3, що знаходиться у АДРЕСА_5, де шляхом відкриття металевої защіпки на хвіртці металевої огорожі, якою обгороджено територію підсобного господарства, проник всередину, звідки таємно викрав із кролятника, який знаходиться на цій території, двох кролів, вартістю 80 гривень кожен, загальною вартістю 160 гривень, що належали ОСОБА_3. Після чого, ОСОБА_1 з викраденим з місця вчинення злочину зник, чим завдав потерпілій ОСОБА_3., матеріальної шкоди на загальну суму 160 гривень.
Крім цього, ОСОБА_1, знаючи, що на спільному горищі будинку, в якому він проживає, по АДРЕСА_1, зберігаються речі його сусіда ОСОБА_2 та переслідуючи єдиний умисел на викрадення деяких із цих речей, з корисливою метою, маючи намір на неодноразове викрадення майна ОСОБА_6, в період часу з 29 грудня 2011 року по 28 січня 2012 року шляхом вільного доступу заходив на горище згаданого будинку, звідки неодноразово таємно викрадав майно ОСОБА_2, а саме: велосипед "Аіст", вартістю 300 гривень; пральну машинку "Ріга - 4", вартістю 350 гривень; 12 листів оцинкованої бляхи розміром 1x2м, вартістю 1 листа 50 гривень, загальною вартістю 600 гривень; 2 листи оцинкованої бляхи розміром 1,5x2,5м, вартістю 1 листа 125 гривень, загальною вартістю 250 гривень; механічні лещата, вартістю 100 гривень; ручну дриль, вартістю 100 гривень; лапшерізку вартістю 100 гривень; набір інструментів, вартістю 200 гривень; три металеві ланцюги довжиною 10 метрів кожен, вартістю 200 гривень кожен, загальною вартістю 600 гривень; два двохфазних електролічильники, вартістю 100 гривень кожен, загальною вартістю 200 гривень. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2, матеріальної шкоди на загальну суму 2600 гривень.
На початку лютого 2012 року, в нічний час, ОСОБА_1, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, зайшов в господарство ОСОБА_4, що знаходиться в АДРЕСА_2, де шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Десна», вартістю 200 гривень, який знаходився на подвір'ї біля будинку та належав ОСОБА_4. Після чого ОСОБА_1 з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 200 гривень.
Також, 21 лютого 2012 року, у вечірній час ОСОБА_1, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, зайшов в господарство ОСОБА_7, що знаходиться в АДРЕСА_3, де шляхом відкриття дверей, проник у приміщення майстерні, звідки таємно викрав слюсарні чавунні лещата вартістю 172 гривні, що належали ОСОБА_7. Після чого ОСОБА_1 з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим завдав потерпілому ОСОБА_7, матеріальної шкоди на суму 172 гривні.
Зі змісту апеляції та доповнень до неї засудженого ОСОБА_1 вбачається, що він просить скасувати вирок суду, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вважає, що в ході досудового та судового слідства допущено порушення. Вказує, що речей потерпілого ОСОБА_2 не крав, а помилково їх взяв та оговорив себе, щодо вчинення крадіжки у потерпілого ОСОБА_5. Крім того, просить пом'якшити призначене йому покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, просить його залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляцію засудженого слід залишити без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи в апеляції ніким, окрім засудженого ОСОБА_1, не оспорюються і досліджувалися судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також роз'яснює їм, що в такому порядку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Засуджений ОСОБА_1, як зазначено в протоколі судового засідання, визнав пред'явлене йому обвинувачення, повністю погодився з ним, та йому було роз'яснено зміст ст. 299 КПК України, який йому був зрозумілий, тому докази щодо вчинення злочину не досліджувались підставно.
Покарання засудженому суд призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що впливають на покарання.
Так, суд обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 вчинив нові злочини під час випробувального терміну і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням пом'якшуючих обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв у розкритті злочинів, суд призначив йому покарання, наближене до мінімального, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України та застосував правила сукупності злочинів та вироків.
Таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України, а тому підстав для застосування більш м'якого покарання, колегія суддів, не вбачає.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 21 травня 2012 року щодо нього - без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.Є. Лекан