УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0603/1997/2012
Стаття 307 ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Крижанівського В.В.,
суддів Зав?язуна С.М., Слісарчука Я.А.,
з участю прокурора Селюченко І.І.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляціями: прокурора Попова І.В., засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, проживає в фактичних шлюбних відносинах, не працює, має на утриманні малолітню дитину, проживає в АДРЕСА_1, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки обмеження волі з конфіскацією майна, що є його власністю.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 постановлено рахувати з моменту приведення вироку у виконання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області 294,24 грн. судових витрат.
Речові докази по справі - наркотичний засіб - канабіс загальною масою 31,81 грам, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів при УМВС України в Житомирській області, металевий стержень, пакунок округлої форми, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів при Бердичівському МВВС, постановлено знищити.
До виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт, накладений на майно засудженого постановлено не скасовувати.
Згідно вироку суду ОСОБА_2, визнаний винним та засуджений за те, що близько 18 години 19 лютого 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік Бердичівської виправної колонії №70, яка розташована за адресою м. Бердичів по вул. Нізгурецькій, 1 вступив в злочинну змову з невстановленою слідством особою на незаконний збут наркотичного засобу - канабісу у місця позбавлення волі, шляхом перекидання наркотичного засобу через паркан на територію Бердичівського виправного центру №108, який розташований за адресою м. Бердичів вул. Нізгурецька, 2. В цей же час, невстановлена слідством особа надала ОСОБА_2 один суцільний пакунок з наркотичним засобом - канабісом загальною вагою 31, 81 грам, до якого за допомогою липкої паперової стрічки був приєднаний металевий стержень. Після цього, ОСОБА_2 в кишені куртки переніс вищевказаний пакунок з наркотичним засобом до паркану БВЦ №108 і близько 18 години 30 хвилин, взявши його в руку, намагався перекинути на територію БВЦ №108, однак був помічений та затриманий працівниками вказаної установи, які викликали працівників міліції.
Цього ж дня, в період з 20 години по 20 годину 40 хвилин працівниками міліції за адресою м. Бердичів вул. Нізгурецька, 2 у громадянина ОСОБА_2 було виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс загальною масою у висушеному стані 31, 81 грам, який він незаконно зберігав з метою збуту.
В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду змінити в частині призначеного додаткового покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна. Посилається на те, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально-передбачених в Особливій частині КК України. Злочин є корисливим, коли його обов'язковими суб'єктивними ознаками є корисливий мотив. В ході досудового та судового слідства встановлено, що у ОСОБА_2 при вчиненні злочину не було корисливого мотиву та мети, оскільки за те, що ОСОБА_2 перекине пакунок на територію БВЦ №108 йому було обіцяно пляшку пива, тому в даному випадку відповідно до ч.2 ст.59 КК України до підсудного не може бути застосовано такий вид додаткового покарання як конфіскація майна.
В апеляції засуджений та його захисник просять вирок суду змінити, звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Посилаються на те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При призначенні покарання суд першої інстанції не повністю врахував повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому, сприяння у розкритті злочину. Зазначають, що після вчинення злочину, він не вчинив ні злочину, ні правопорушення що свідчить про те що він твердо став на шлях виправлення, зробив правильні висновки. Просять врахувати те, що на його утриманні перебуває дружина та малолітня дитина, має батька пенсійного віку, який є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, позитивно характеризується за місцем проживання, під час досудового слідства давав правдиві покази. При винесенні вироку судом не враховано стан його здоров'я, оскільки він хворіє на туберкульоз, що перешкоджає перебуванню в місцях позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала свою апеляцію та заперечувала проти задоволення апеляцій засудженого та його захисника, засудженого, який підтримав всі подані апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції прокурора, засудженого та його захисника до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України відповідає обставинам справи та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах і апелянтами не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст.59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до санкції ч.2 ст.307 КК України, незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів з метою збуту, караються позбавленням волі на строків від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Санкція даної статті не передбачає альтернативи в призначенні покарання.
Твердження прокурора про те, що злочин є корисливим, коли його обов'язковими суб'єктивними ознаками є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний, є правильним. Але ОСОБА_2 вчинив злочин саме з корисливого мотиву.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин в сфері обігу наркотичних засобів. В ході розгляду справи в суді встановлено, що незнайомий чоловік попросив ОСОБА_2 перекинути через паркан на територію БВЦ №108 пакунок, за що пообіцяв пляшку пива, на що останній погодився. ОСОБА_2 погодився перекинути наркотичний засіб, канабіс, за пляшку пива, що свідчить про його корисливий мотив, тому суд першої інстанції правильно призначив засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Суд першої інстанції під час розгляду справи в повній мірі встановив та врахував пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, перебування на утриманні малолітньої дитини. Обставиною, що обтяжує покарання судом встановлено - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При визначенні покарання засудженому, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Судом враховано особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до ст. 89 КК України є несудимим. Тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 ч.1 ст.69 КК України та призначив більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України, а саме обмеження волі, що є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання засудженого та його захисника на те, що у засудженого на утриманні є сім'я, малолітня дитина, його молодий вік не можуть бути в даному випадку безумовною підставою для призначення ще більш м'якого покарання ніж призначено судом першої інстанції. Зазначені обставини та його щире каяття враховані судом першої інстанції, як пом?яшуючі його вину обставини і були підставою для призначення більш м?якого покарання ніж передбачене частиною статті за якою його засуджено.
Твердження засудженого та його захисника про незадовільний стан здоров'я засудженого, хоча і заслуговують на увагу колегії суддів, проте такі обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і не дають підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
В справі відсутні дані для звільнення ОСОБА_2 від покарання за хворобою. За наявності таких підстав, питання звільнення від покарання у зв'язку з хворобою може бути вирішено місцевим судом в порядку ст.408 КПК України за місцем його відбування.
За наведених обставин, підстав для зміни вироку суду, з мотивів наведених в апеляціях учасників судового процесу немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи, ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3В залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_2, - без зміни.
Судді: