ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р. Справа № 2a-1620/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шумея М.В.,

секретаря Третяк В. Р.,

за участю: представника позивача Борсука Д.Я.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 3873,38 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 3873,38 грн

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав нормативу по працевлаштуванню інвалідів та в строк до 18 квітня 2012 року не сплатив адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, в розмірі 3833,34 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачу нарахована пеня в розмірі 40,04 гривень. Загальна сума адміністративно - господарських санкцій та пені складає 3873,38 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що Івано-Франківським міським судом по справі № 0907/9028/2012 винесено Постанову по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 від 20 червня 2012 року про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 188-1 КУпАП, а саме за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Івано-Франківським міським судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснювала свою діяльність у відповідності до статтей 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»та не порушувала вимог даної норми законодавства. Як вбачається з акту перевірки від 29.05.2012 року № 149 працівниками Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів для розрахунку кількості робочих місць для інвалідів протягом 2011 року взято річну середньооблікову чисельність штатних працівників за 2011 рік. Будь-який працівник, в тому числі інвалід, приймаєтсья на роботу згідно наказу або трудового договору з дати, зазначеної в ньому. Середньооблікову чисельність штатних працівників за рік, тобто за період з 01 січня по 31 грудня, можна визначити не швидше першого дня наступного року. Тобто, при прийомі протягом року на роботу працівників, нікому не відомо, яка в майбутньому буде середньооблікова чисельність штатних працівників за рік. Законотворець в свою чергу, нормою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»також не вимагає при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників за рік брати за базовий рік, який закінчиться в майбутньому.

Розглянувши позовну заву, заслухавши пояснення, представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані на обґрунтування позовних вимог докази, суд встановив наступне.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частина 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб -підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи -підприємця.

Також зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою:

1. Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць.

2. Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

3. Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

4. Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

5. Забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.

В ході розгляду справи встановлено, що Івано-Франківським міським судом по справі № 0907/9028/2012 винесено Постанову від 20 червня 2012 року про закриття провадження у справі про адміністативне праворушення щодо ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 188-1 КУпАП, а саме за невиконання посадовою особою, яка користується приймати правом на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Івано-Франківським міським судом встановлено, що, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснювала свою діяльність у відповідності до статтей 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»та не порушувала вимог даної норми законодавства.

Згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскільки, як було встановлено судом постанова судді у справі про адміністративне правопорушення не оскаржена, на неї не внесено протест, а тому вона відповідно і набрала законної сили.

Обставинами справи, згідно постанови Івано-Франківського міського суду від 20.06.2012 року, встановлено що 30.09.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є інвалідом з дитинства укладено трудовий договір. Факт інвалідності підтверджується довідкою до акту МСЕК. Працевлаштування даної особи зазначено у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, подане до фонду 21.02.12 року.

За таких обставин відповідачем не допущено порушень нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

Як вбачається з акту перевірки від 29.05.2012 року № 149 працівниками Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів для розрахунку кількості робочих місць для інвалідів протягом 2011 року взято річну середньооблікову чисельність штатних працівників за 2011 рік. Будь-який працівник, в тому числі інвалід, приймаєтсья на роботу згідно наказу або трудового договору з дати, зазначеної в ньому. Середньооблікову чисельність штатних працівників за рік, тобто за період з 01 січня по 31 грудня, можна визначити не швидше першого дня наступного року. Тобто, при прийомі протягом року на роботу працівників, нікому не відомо, яка в майбутньому буде середньооблікова чисельність штатних працівників за рік. Законотворець в свою чергу, нормою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»також не вимагає при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників за рік брати за базовий рік, який закінчиться в майбутньому.

Проте не зважаючи на вищевикладене позивачем протиправно було застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Шумей М.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.08.2012 року.