Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/10059/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 55 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.,
при секретарі
за участі секретаря судового засідання Барабаш Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»
до інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області
про визнання протиправними приписів від 27 липня 2012 року та від
02 серпня 2012 року
за участю:
представників позивача: Русанова С.В. - керівник, Давиденко К.Ю. за дов. від
26.12.2010 року,
представників відповідача: Оптової К.С., за дов. від 04.04.2012 року № 01/16-551,
Тимченка М.О., за дов. від 31.08.2012 року № 08/16-1771
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» звернулося до суду з позовною заявою до інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними приписів від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства та від 02 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів, зазначених в акті перевірки від 02 серпня 2012 року.
Позов обґрунтований тим, що 27 липня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 4, яка належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 001618 від 27 липня 2012 року. Вказаним актом перевірки було встановлено реалізацію позивачем нафтопродуктів без надання споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про умови зберігання такої продукції, а також правил та умов ефективного і безпечного її використання, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9,15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442. До акту перевірки було надано припис від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства.
Крім того, 02 серпня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 3, яка також належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 002334 від 02 серпня 2012 року. Вказаним актом перевірки було встановлено при в'їзді на АЗС відсутність інформації про марку та види нафтопродуктів на ціновому табло та на табло біля оператора АЗС, чим порушено п. 8 вищезгаданих Правил, реалізація бензину та дизельного пального без надання достовірної інформації, чим порушено ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил та відсутність інформації про дату виготовлення, терміну придатності, назви та адреси виробника, основні властивості продукції, вміст шкідливих речовін, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442. До акту перевірки було надано припис від 02 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів, зазначених в акті перевірки від 02 серпня 2012 року.
Позивач вважає, що інформація, зафіксована в актах перевірки не відповідає дійсності, а приписи винесені з порушенням вимог діючого законодавства та є протиправними.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення від 22 серпня 2012 року, в яких вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано споживачам необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, що реалізуються товариством з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ».
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» зареєстровано як юридична особа 29 червня 1999 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 301491 та довідка Головного управління статистики у Донецькій області АА № 470870 від 20 жовтня 2011 року (а.с.18-19).
Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» підприємство здійснює роздрібну та оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами (а.с. 22). Вказаний вид діяльності підприємства зазначений також у довідці Головного управління статистики у Донецькій області.
Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ передбачені повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів споживачів і його територіальних органів.
Відповідно до пунктів 1-2 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, та на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
На виконання статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310 затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.
Відповідно до п. 1.4 цього Порядку перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі квартального плану роботи Держспоживінспекції України, її територіальних органів з питань захисту прав споживачів в областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи з питань захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються в установленому законодавством порядку.
Квартальний план роботи щодо здійснення державного контролю у сфері захисту прав споживачів складається відповідно до завдань, визначених Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Держспоживінспекцією України та Міністром економічного розвитку і торгівлі України. У разі надходження обґрунтованих пропозицій щодо вивчення стану реалізації споживачам продукції на ринку від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також інших органів і установ, які здійснюють державний нагляд (контроль), вони враховуються у квартальному плані роботи територіальних органів Держспоживінспекції України.
Правомірність проведення відповідачем планових перевірок з боку позивача не оскаржується. Крім того, відповідно до пункту 1.6 Порядку суб'єкт господарювання під час проведення посадовими особами перевірки має право, зокрема, не допускати посадових осіб до проведення перевірки, якщо:
вона проводиться з порушенням вимог щодо періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;
посадова особа не надала копій документів, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
посадові особи не пред'явили до початку перевірки службового посвідчення та направлення на проведення перевірки;
суб'єкт господарювання не отримав повідомлення про проведення планової перевірки.
Крім того, відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Згідно пп. 3.6 п.3 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг на підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.
Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання.
Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.
Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень.
27 липня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 4, яка належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 001618 від 27 липня 2012 року (а.с. 7-8).
Вказаним актом перевірки було встановлено реалізацію позивачем нафтопродуктів на АЗС № 4 без надання споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про умови зберігання такої продукції, а також правил та умов ефективного і безпечного її використання, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 9,15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.
7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.
Згідно із пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
В інформації про нафтопродукти зазначаються:
їх назва;
дані про їх основні властивості;
відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами;
ціна та умови їх придбання;
відомості про умови їх зберігання;
правила та умови їх ефективного і безпечного використання;
строк їх придатності, обов'язкові дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення цих дій;
найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача.
Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний проінформувати споживача про можливість виникнення за певних умов унаслідок поводження з нафтопродуктами небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища.
Актом перевірки від 27 липня 2012 року було встановлено реалізацію позивачем нафтопродуктів на АЗС № 4 без надання споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про умови зберігання такої продукції, а також правил та умов ефективного і безпечного її використання. Хто із споживачів звертався до позивача та яким саме споживачам позивач не надав, зазначену пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами інформацію, в акті перевірки не вказано.
Крім того, пунктом 15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами передбачено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити наявність на видному та доступному для споживача місці на АЗС куточка покупця, в якому розміщуються інформація про найменування власника АЗС або уповноваженого ним органу, місцезнаходження і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів, книга відгуків та пропозицій.
На вимогу споживача уповноважений керівником суб'єкта господарювання працівник повинен ознайомити його з вимогами цих Правил, Закону України «Про захист прав споживачів», а також подати документи, зазначені у пункті 9 цих Правил.
Щодо забезпечення безпеки під час заправки транспортних засобів, на перевіреній АЗС наявні застереження про заборону паління на території та заборону заправки у пластикову тару, що не заперечується сторонами.
Отже, фактичні порушення в акті перевірки від 27 липня 2012 року не описані.
Таким чином, акт перевірки від 27 липня 2012 року № 001618 не містить складу правопорушень, визначених ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктами 9 та 15 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
До акту перевірки було надано припис від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства (а.с.8 зв.бік).
Оскільки припис від 27 липня 2012 року не відповідає висновкам акту перевірки, позовні вимоги щодо непромірності цього припису підлягають задоволенню.
02 серпня 2012 року спеціалістами Держспоживінспекції проведено планову перевірку на АЗС № 3, яка також належить позивачу з питань дотримання законодавства щодо захисту прав споживачів, за результатами якої було складено акт № 002334 від 02 серпня 2012 року (а.с. 9-10).
Вказаним актом перевірки було встановлено три порушення, а саме.
При в'їзді на АЗС на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС відсутність інформації про марку та види нафтопродуктів, у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сіри, чим порушено п. 8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Відповідно до вказаної норми відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.
Усі зразки супутніх товарів та нафтопродуктів у дрібній розфасовці повинні бути виставлені у асортименті, наявному у суб'єкта господарювання, у вітринах приміщення АЗС, на прилавках і у вітринах спеціалізованих магазинів з ярликами цін (цінниками), оформленими в установленому порядку.
Позивач зауважує, що інформація про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів та дизельного пального, яке від отримує від акціонерного товариства «ОРЛЕН Летува» згідно ліцензійного договору від 09 грудня 2011 року № LT/12/002/L (а.с. 12-17) містилася на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС. Тобто, на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС ці нафтопродукти вказані як VENTUS 95, VENTUS 98, VENTUS ДП. При цьому зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» назва продукції може зазначатися у вигляді найменування або торгового знаку.
Частиною другою статті 157 Господарського кодексу України передбачено, що використанням торгівельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що провадяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з провадженням зазначених товарів та послуг у господарський (комерційний) обіг.
Крім того, Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами є спеціальною нормою при продажу нафтопродуктів по відношенню до Закону України «Про захист прав споживачів».
Також, відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України зареєстрований товарний знак VENTUS (а.с 11). Дане свідоцтво надано акціонерним товариством «ОРЛЕН Летува» до ліцензійного договору від 09 грудня 2011 року № LT/12/002/L як додаток 1.
Однак суд зауважує, що у свідоцтві на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року товарний знак VENTUS розповсюджується лише на бензин, а позивач здійснював торгівлю, у тому числі, дизельним паливом зазначеного постачальника, про що він не заперечує.
Крім того, актом перевірки від 02 серпня 2012 року встановлено, що на АЗС реалізуються бензини А-92, А-95, Premium клас В, А-98 Super клас В, дизельне пальне клас С, однак до відома споживачів доводиться інформація, що розміщена на табло щодо реалізації бензину А-92, VENTUS 95, VENTUS 98, VENTUS ДП, що становить надання недостовірної інформації та позбавляє споживача можливості свідомого і компетентного вибору продукції, що є порушенням ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Як зазначено вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами також передбачено обов'язок продавця своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
Оскільки товарний знак VENTUS розповсюджується лише на бензин, то розміщення на табло інформації VENTUS ДП щодо продажу дизельного пального є недостатньої умовою щодо даного товару. Разом із тим, ані стаття 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ані та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами не вимагає розміщення інформації щодо товару в конкретних місцях. Вказані норми права передбачають обов'язок продавця своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, копії паспортів на нафтопродукти. Тобто, обов'язковою умовою даного правопорушення є витребування споживачем конкретної інформації та конкретних документів щодо нафтопродуктів та не надання її продавцем нафтопродуктів.
Хто, коли та яку інформацію витребував у позивача, кому він не надав інформацію чи документи на нафтопродукти в акті перевірки від 02 серпня 2012 року не зафіксовано.
Також актом перевірки встановлено відсутність інформації про дату виготовлення, термін придатності, назву та адресу виробника, основні властивості продукції, вміст шкідливих речовин, що не дає можливості споживачу права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, чим порушено ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами.
Ані позивач, ані відповідач не заперечують, що позивачем надавалися паспорти якості та сертифікати відповідності на нафтопродукти, про що вказано безпосередньо сторонами та у акті перевірки від 02 серпня 2012 року.
Як вказано вище, обов'язковою умовою даного правопорушення є витребування споживачем конкретної інформації та конкретних документів щодо нафтопродуктів та не надання її продавцем нафтопродуктів. Тобто, дане правопорушення також не зафіксоване в акті перевірки.
Твердження представника відповідача, що під час планових перевірок не є обов'язковим фіксувати в акті перевірки, кому саме із споживачів не надано конкретну інформацію та конкретні документи щодо нафтопродуктів, суд не бере до уваги, оскільки розділ II - Порядок проведення перевірок Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг не містить відмінностей між плановими та позаплановими перевірки.
Крім того, пунктом 3.2 розділу III - Порядок оформлення матеріалів перевірки вказаного нормативного акту передбачено, що під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер.
Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства.
Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається.
Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.
До акту перевірки було надано припис від 02 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів, зазначених в акті перевірки від 02 серпня 2012 року (а.с. 10 зв.бік).
Припис від 02 серпня 2012 року не відповідає висновкам акту перевірки з порушень 2 та 3 розділу І акту перевірки (а.с.9 зв. бік) щодо порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, оскільки в акті перевірки від 02 серпня 2012 року не зафіксовано хто,коли та яку інформацію витребував у позивача, кому він не надав інформацію чи документи на нафтопродукти, тому в цій частині є неправомірним.
В частині порушення позивачем п. 8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами припис є правомірним тому, що вказання на інформаційному табло та на табло біля оператора АЗС № 3 торгового знаку VENTUS ДП є порушенням вказаної вище норми, оскільки свідоцтво на знак для товарів і послуг від 15 березня 2002 року Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яким зареєстрований товарний знак VENTUS розповсюджується лише на бензин, а не на дизельне пальне.
Припис від 02 серпня 2012 року відповідає висновкам акту перевірки з порушення 1 розділу І акту перевірки щодо відсутності інформації стосовно дизельного пального VENTUS ДП. Отже, в цій частині припис не можна вважати протиправним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, прийнятий в результаті таких дій припис суб'єкта владних повноважень від 27 липня 2012 року є неправомірним, а припис від 02 серпня 2012 року є неправомірним лише в частині з порушень питань 2 та 3 розділу І акту перевірки від 02 серпня 2012 року.
Керуючись статтями ст.ст. 23, 94, 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги публічного товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» до інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області про визнання протиправними приписів від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства та від 02 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів, зазначених в акті перевірки від 02 серпня 2012 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним припис інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 27 липня 2012 року про зобов'язання забезпечити реалізацію нафтопродуктів згідно вимог діючого законодавства.
Визнати частково протиправним припис інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області від 02 серпня 2012 року про зобов'язання упорядкувати роботу підприємства згідно вимог нормативних документів частині порушень ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, зазначених в питаннях 2,3 розділу І акту перевірки від 02 серпня 2012 року № 002334.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена 31 серпня 2012 року в присутності представників позивача та відповідача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.