ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2113/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Задерей Ірини Василівни

представників позивача: Дячук Т.І., Якимчук В.І.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Техноцукор"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2012 року №0000113500 та від 09.04.2012 року №0000123500

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Техноцукор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими підприємству виставлені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств підприємств в загальній сумі 1683348,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 року №0000113500 та по податку на додану вартість в загальній сумі 1117556,00 грн. грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 року №0000113500, включаючи штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо визначення сум податкового зобов'язання на підставі висновку про безпідставне віднесення до валових витрат вартості будівельно-монтажних робіт, отриманих від чотирьох контрагентів - ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Компанія "Інжбудцентр", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ПП "Строй-Індустрія-7".

Позивач вважає, що виконання договорів, укладених між ПП "Техноцукор" та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, наданих відповідачу під час перевірки, які повністю відповідають вимогам законодавства та підтверджують господарські операції, що формували валові витрати позивача у перевіряємому періоді, а також включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, а відтак податковий орган не мав права нараховувати ПП "Техноцукор" податкові зобов'язання, визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП "Техноцукор" зареєстровано Реєстраційною палатою Вінницької міської ради відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 21.08.2001 року.

У період, що охоплений перевіркою, позивач був платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 01839372 від 20.09.2001 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 31608702289, анульоване. Підприємством отримано свідоцтво платника податку на додану вартість від 14.07.2005 р. № 1858771.

Працівниками Державної податкової служби у Вінницькій області на підставі наказу № 84 від 15.03.2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Техноцукор" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з "ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Компанія "Інжбудцентр", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ПП "Строй-Індустрія-7" за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року .

За результатами перевірки складено акт № 8/1640/31601877 від 22.03.2012 року , яким було встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Даний висновок податковим органом зроблений в зв'язку з не підтвердженням позивачем факту здійснення господарської діяльності по виконанню договорів з ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Компанія "Інжбудцентр", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ПП "Строй-Індустрія-7", які формували валові витрати підприємства та включені до податкового кредиту.

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 р.:

- № 0000113500 з посиланням на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким ПП "Техноцукор" визначено податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток підприємств в сумі 1683348,00 грн., з яких 1346678,00 грн. - основний платіж, 336670 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

- № 0000123500 з посиланням на порушення пп. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким ПП "Техноцукор" визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1117566,00 грн., з яких 894045,00 грн. - основний платіж, 223511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Висновки відповідача викладені в акті перевірки від 22.03.2012 року про порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного вище Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Саме поняття валових витрат наведено у п.п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У даній справі судом встановлено, що ПП "Техноцукор" за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року уклало 27 договорів субпідрядних робіт з ПП "Строй-Індустрія-7" (договори № 25_1207 від 03.12.2007 року, № 25_1207/а від 03.12.2007 року, № 041207 від 04.12.2007 року, № 26_1207 від 07.12.2007 року, № 04_0208 від 04.02.2008 року, № 04_0208 від 11.02.2008 року, № 16_0508 від 15.04.2008 року, № 12_0408 від 18.04.2008 року, № 13_0408 від 18.04.2008 року, № 21_0608 від 11.06.2008 року, № 24_0708 від 14.07.2008 року, № 29_0808 від 26.08.2008 року, № 01_0109 від 14.01.2009 р.), з ПП "Моноліт-Будлуг-А" (договори № 09_0308 від 20.03.2009 року, № 10_0409 від 02.04.2009 року, № 12-0409 від 14.04.2009 року), з ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А." (договори № 13_0409 від 20.04.2009 року, № 14/09 від 28.04.2009 року, № 16/09 від 06.05.2009 року, № 17/09 від 12.05.2009 року, № 22/09 від 02.06.2009 року, № 24/09 від 23.06.2009 року, № 30/09 від 02.09.2009 року, № 31/09 від 23.09.2009 року) та з ТОВ "Компанія "Інжбудцентр" (договори № 18_0508 від 05.05.2008 року, № 05_0109 від 21.01.2009 року).

Предметом вказаних договорів були роботи по монтажу обладнання маслоекстракційного цеху на масло-екстракційному заводі в м. Кіровоград, монтажу обладнання і трубопроводів на ВАТ "Володимирцукор", виготовлення технічного обладнання для ЗАТ "Протеін-Продакшн", реконструкції вапняно-обпалювальних печей на ТОВ "Цукровик Полтавщини", комплексу монтажних робіт для ЗАТ "Арселор Міттал Кривій Ріг".

За період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року загальна сума виконаних будівельно-монтажних робіт становить 8267710,00 грн.

Виконання умов даних договорів сторони оформили актами виконаних робіт, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідженням вищевказаних документів в судовому засіданні встановлено, що вони відповідають вимогам що ставляться до первинних документів у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яка передбачає, що вони мають фіксувати факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також відповідають вимогам визначених в п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", згідно якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, надані акти виконаних робіт мають всі необхідні зазначені реквізити з відображенням змісту здійснених операцій, а відтак суд приймає до уваги акти виконаних робіт, як доказ фактичних витрат здійснених позивачем, оскільки вони складені на виконання вимог відповідних договорів та засвідчують фактичне їх виконання.

Згідно п.п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, здійснені позивачем витрати у перевіряємому періоді являються валовими витратами і у відповідності до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не являються об'єктом оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що реалізація обов'язку з реєстрації платника податку на додану вартість невід'ємно пов'язана з можливість користування деякими правами, зокрема правом на нарахування податку й складання податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

В судовому засіданні безперечно встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, отримані внаслідок здійснення господарських операцій: на підставі договорів з ПП "Строй-Індустрія-7" (податкові накладні № 290701 від 29.07.2009 року, № 180201 від 18.02.2009 року, № 160101 від 16.01.2009 року, № 101201 від 10.12.2008 року, № 020901 від 02.09.2008 року, № 090902 від 09.09.2008 року, № 160902 від 16.09.2008 року, № 130803 від 13.08.2008 року, № 200802 від 20.08.2008 року, № 030702 від 03.07.2008 року, № 030703 від 03.07.2008 року, № 080703 від 08.07.2008 року, № 170701 від 17.07.2008 року, № 170705 від 17.07.2008 року, № 210701 від 21.07.2008 року, № 290714 від 29.07.2008 року, № 110601 від 11.06.2008 року, № 170602 від 17.06.2008 року, № 180601 від 18.06.2008 року, № 200601 від 20.06.2008 року, № 060502 від 06.05.2008 року, № 190502 від 19.05.2008 року, № 080403 від 08.04.2008 року, № 210401 від 21.04.2008 року, № 40301 від 04.03.2008 року, № 40302 від 04.03.2008 року, № 08023 від 08.02.2008 року, № 150201 від 15.02.2008 року, № 150202 від 15.02.2008 року, № 150203 від 15.02.2008 року, № 150204 від 15.02.2008 року, № 150205 від 15.02.2008 року, № 150206 від 15.02.2008 року, № 150207 від 15.02.2008 року, № 220101 від 22.01.2008 року, № 290101 від 29.01.2008 року, № 310123 від 31.01.2008 року, № 18121 від 18.12.2007 року, № 12122 від 12.12.2007 року, № 12121 від 12.12.2007 року, № 10121 від 10.12.2007 року); договорів з ПП "Моноліт-Будлуг-А" (податкові накладні № 300602 від 30.06.2009 року, № 020602 від 02.06.2009 року, № 190502 від 19.05.2009 року, № 300420 від 30.04.2009 року, № 300419 від 30.04.2009 року); договорів з ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А." (податкові накладні № 111202 від 12.11.2009 року, № 103003 від 30.10.2009 року, № 092904 від 29.09.2009 року, № 092904 від 29.09.2009 року, № 092101 від 21.09.2009 року, № 082805 від 28.08.2009 року, № 082701 від 27.08.2009 року, № 082702 від 27.08.2009 року, №073104 від 31.07.2009 року, № 073004 від 30.07.2009 року, №072901 від 29.07.2009 року); договорів з ТОВ "Компанія "Інжбудцентр" (№ 42 від 03.03.2009 року, № 57 від 13.03.2009 року, № 309 від 30.12.2008 року, № 280/1 від 30.12.2008 року, № 210 від 30.09.2008 року, № 57 від 13.03.2009 року, № 42 від 03.03.2009 року).

В акті перевірки відсутні відомості які свідчили б про відсутність реєстрації як платників податку на додану вартість контрагентів ПП "Строй-Індустрія-7", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Компанія "Інжбудцентр" в той період, коли між вказаними контрагентами та ПП "Техноцукор" укладались договори та здійснювалась господарська діяльність.

Вимоги до реквізитів податкової накладної встановлені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на наявність у податкових накладних всіх обов'язкових реквізитів, що визначені Законом України "Про податок на додану вартість", відсутність у акті відомостей про наявність підстав для визнання недійсними таких податкових накладних, ПП "Техноцукор" мало право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в сумах визначених такими податковими накладними у відповідних звітних періодах.

Крім того, суд критично оцінює посилання податкового органу на те, що ПП "Техноцукор" не мало господарських взаємовідносин з "Арселор Міттал Кривий Ріг" та не встановлено здійснення будівельно-монтажних робіт на масло-екстракційному заводі, оскільки представниками позивача були наданий контракт № 10225/08 від 25.02.2008 р., укладений між ЗАО "НПП Криосервис" та ПП "Техноцукор", предметом якого є виконання робіт на об'єкті генерального замовника - ОАО "Арселор Миттал Кривой Рог", комплексу монтажних робіт. Також були надані договори № 33_0908 від 22.09.2008 року, № 38_1108 від 12.11.2008 року, № 16_0509 від 14.05.2009 року, № 20_0509 від 22.05.2009 року, № 21_0709 від 09.07.2009 р., укладені між ПП "Техноцукор" та Корпорацією "Система ССБ", предметом яких є виконання робіт на масло-екстракційному заводі в м. Кіровгорад. На виконання цих контракту та договорів були відповідно укладені зазначені вище договори підряду між ПП "Техноцукор" та "ТОВ "Ентерпрайзглобал С.А.", ТОВ "Компанія "Інжбудцентр", ПП "Моноліт-Будлуг-А", ПП "Строй-Індустрія-7", по господарським відносинам з якими була проведена перевірка, за наслідками якої були прийняті оскаржувані повідомлення рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобов'язань ПП "Техноцукор" вийшов за межі повноважень та діяв не у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Згідно до ст. 94 КАС України, судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 09.04.2012 року №0000113500 та від 09.04.2012 року №0000123500 .

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Техноцукор" витрати по сплаті судового збору в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович