ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2453/12

"12" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

при секретарі Дудар М.В.

за участю:

представника позивача - Гафтко Н.Л.;

представника відповідача - Майки В.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Диво»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, надалі позивач, звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Диво», надалі відповідач, про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 86631,79 грн., а також пені в розмірі 1005,14 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити та пояснила, що відповідач в порушення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не сплатив адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі 86631,79 грн., а також пені в розмірі 1005,14 грн.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Диво»забезпечило норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2011 році та приймало активну участь в пропозиції своїх вакансій особам з обмеженими фізичними можливостями.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами суд вважає, що позов частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Диво»про стягнення заборгованості в сумі 87636,93 грн., з яких адміністративно-господарські санкції становлять 86631,79 грн., а також пеня в розмірі 1005,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з наявного в матеріалах справи акту перевірки виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»товариством з обмеженою відповідальністю «Диво»від 25.05.2012 року середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за 2011 рік складає 412 особи, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 16. У зв'язку з тим, що 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не були зайняті інвалідами, відповідач до 15.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 86631,79 грн. Враховуючи те, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 58 днів, повинен сплатити також пеню в розмірі 1005,14 грн. Крім цього, згідно з даними акту перевірки середньорічна заробітна плата товариства складає 12375,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 3 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільським міськрайонним центром зайнятості 25.08.2011 року видано направлення № 19011101170028005 для працевлаштування в товариство з обмеженою відповідальністю «Диво»в рахунок квоти безробітної ОСОБА_3, проте безробітна відмовилася від запропонованої вакансії, про що свідчить її підпис на виданому направленні. З аналогічних причин, не були працевлаштовані безробітні ОСОБА_4, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011109210039001 від 19.10.2011 року, ОСОБА_5, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170028003 від 05.08.2011 року, ОСОБА_6, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170028006 від 19.09.2011 року, ОСОБА_7, яка була направлена для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170028004 від 10.08.2011 року, ОСОБА_8, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170028001 від 27.01.2011 року, ОСОБА_9, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170022001 від 01.02.2011 року, ОСОБА_10, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170026001 від 02.02.2011 року та ОСОБА_11, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011110210026001 від 15.11.2011 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_12, який був направлений для працевлаштування на підставі направлення № 19011101170022003 від 21.06.2011 року, прийнятий 24.06.2011 року на основне місце роботи на посаду вантажника товариства з обмеженою відповідальністю «Диво», що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з наказу № 105-к від 24.06.2011 року.

ОСОБА_13, який був направлений на працевлаштування на посаду вантажника на підставі направлення № 19011101170021001 від 30.08.2011 року було відмовлено відповідачем в працевлаштуванні, оскільки його кандидатура не відповідала вимогам так як робота пов'язана зі значним фізичним навантаженням. Так відповідно до листа Тернопільської міської міжрайонної МСЕК № 111 від 07.07.2012 року ОСОБА_13 протипоказана робота зі значним фізичним навантаженням, тривалою ходою та стоянням, дією токсичних речовин у зв'язку з чим, працевлаштування інваліда на посаду вантажника є недоцільним. Виходячи з описаного, суд вважає обґрунтованою відмову відповідача у працевлаштуванні ОСОБА_13.

ОСОБА_14, яка була направлена на працевлаштування на посаду менеджера зі збуту на підставі направлення № 19011101170028002 від 06.06.2011 року, також було відмовлено товариством з обмеженою відповідальністю «Диво»в працевлаштуванні у зв'язку з тим, що робота пов'язана зі значним фізичним навантаженням та тривалою ходою.

Пунктом 4.4 рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 передбачено, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.

Виходячи з описаного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у працевлаштуванні тільки ОСОБА_14, яка була направлена на працевлаштування на посаду менеджера зі збуту на підставі направлення № 19011101170028002 від 06.06.2011 року.

Таким чином за вищезазначене порушення до відповідача слід застосувати штрафну санкцію на загальну суму 12519,23 грн., з яких адміністративно-господарські санкції становлять 12375,97 грн., а також пеня в розмірі 143,26 грн.

Крім цього судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Диво», вживаючи заходи для працевлаштування інвалідів, скерувало Тернопільському міськрайонному центру зайнятості лист № 01-002 від 14.01.2011 року з проханням розглянути можливість направити до товариства для працевлаштування інвалідів у кількості вісім чоловік. Також відповідно до довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості № 04/67/6289 від 08.12.2011 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Диво»08.12.2011 року приймала участь в міні-ярмарку вакансій для осіб з обмеженими можливостями з метою сприяння в укомплектуванні персоналом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всіх заходів у 2011 році стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, проте безпідставно відмовлено у працевлаштуванні ОСОБА_14.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними в справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позивачем частково доведено правомірність обставин викладених в позовній заяві, а відтак позовна заява підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Диво»(вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 32387161) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 12375 грн. 97 коп. та пеню в сумі 143 грн. 26 коп. на р/р № 31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській обл., МФО 838012, код одержувача 37977726.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

/Повний текст постанови виготовлений і підписаний 17.07.2012р./

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.