Справа № 2-6063/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2012 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі судового засідання Теслав А.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника співвідповідача ОСОБА_3-

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись 21.09.2011 р. до суду, просить встановити факт передачі ним та отримання співвідповідачами ОСОБА_3 й ОСОБА_5, відповідно до п.5.1 Попереднього договору купівлі-продажу Садиби від 22 липня 2008 року, завдатку в розмірі 40 000 доларів США за Садибу, розташовану по АДРЕСА_1, що складається з ? частини житлового будинку, побутових будівель і споруджень (гаража, сараю, погреба) та земельної ділянки площею 0,0653 га, кадастровий номер 56 246 807 00 02 008 0037;

просить стягнути в порядку реституції з відповідачів ОСОБА_3 й ОСОБА_5 на свою користь отриманий ними від нього, відповідно до Попереднього договору купівлі-продажу Садиби від 22 липня 2008 року, завдаток за Садибу, розташовану по АДРЕСА_1, що складається з ? частини житлового будинку, побутових будівель і споруджень (гаража, сараю, погреба) та земельної ділянки площею 0,065 га, кадастровий номер 56 246 807 00 02 008 0037, у розмірі 340875,67 грн., що на день подання позову до суду, згідно курсу Національного банку України, є еквівалентом 42750 доларів США, 6007 грн., а всього просить стягнути - 346882,67 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2010 року, ухваленим у цивільній справі №2 - 1565/10 за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ЗАТ "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" про усунення перешкод в користуванні садибою, зобов'язання виконати умови попереднього договору та тлумачення змісту правочину, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до нього про усунення перешкод в користуванні майном, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2011 року, вищевказаний попередній договір було визнано судом нікчемним, як укладений без дотримання форми, що встановлена для даної категорії договорів, а саме - укладений у письмовій формі, однак без нотаріального посвідчення та подальшої державної реєстрації.

У зв'язку із зазначеним, просить захистити його право способом, передбаченим частиною першою статті 216 ЦК України, тобто шляхом стягнення в порядку реституції солідарно зі співвідповідачів (ОСОБА_3 як довірителя, а ОСОБА_5 як представника) майна у вигляді грошових коштів, переданих ним ОСОБА_5 у різний час й різними сумами на виконання недійсного правочину від 22.07.2008 р.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та з підстав, наведених ним у позовній заяві, просить позов задовольнити, стягнувши солідарно зі співвідповідачок у якості переданого ним для них завдатку за садибу 42750 доларів США (за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення) та 6007 грн., встановивши факт передачі ним для відповідачів вказаної суми коштів.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просить суд відмовити у його задоволенні, - за безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Співвідповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, категорично заперечивши факт отримання нею від позивача ОСОБА_1, в тому числі й для передачі власнику нерухомого майна - відповідачу ОСОБА_3, завдатку в розмірі 40000 доларів США за продаж від імені ОСОБА_3 домоволодіння в с.Біла Криниця Рівненського району. Також заперечила факт отримання нею саме від позивача коштів за розписками, стверджуючи, що надані позивачем розписки не мають ніякого відношення до попереднього договору купівлі-продажу від 22.07.2008 р. Також зауважила, що за двома із наданих розписок кошти в сумі 250 доларів США й 1500 грн. отримував її чоловік - ОСОБА_7, у якого, ймовірно, були свої особисті грошові відносини з батьком позивача. Крім того, вказала, що передавачем коштів за усіма розписками був не особисто позивач, а його батько - ОСОБА_2

З`ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2010 року, ухваленим у цивільній справі №2 - 1565/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, закритого акціонерного товариства "Ей-І-ЕС Рівнеенерго" про усунення перешкод в користуванні садибою, зобов'язання виконати умови попереднього договору та тлумачення змісту правочину, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 серпня 2011 року (а.с.153 - 158, 271 - 272 дослідженої в судовому засіданні цивільної справи №2 - 1565/10) були встановлені наступні обставини.

22 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла як представник ОСОБА_3 на підставі довіреності від 04 червня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №1946, та як представник ОСОБА_9 на підставі довіреності від 23 травня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №1946, було укладено в простій письмовій формі договір названий сторонами "Попередній договір" про купівлю-продаж Садиби, розташованої по АДРЕСА_1, і складається з ? житлового будинку за номером 8 (вісім), житловою площею 65,8 кв.м., побутових будівель і споруджень (гаража, сараю, погреба) та земельної ділянки площею - 0,065 га, кадастровий номер 56 246 807 00 02 008 0037. Вказаний договір був визнаний судом нікчемним, як укладений без дотримання форми, встановленої для даної категорії договорів, а саме - укладений у письмовій формі, однак без нотаріального посвідчення та подальшої державної реєстрації. При цьому, як зазначено в ухвалі апеляційного суду від 30.08.2011 р., оскільки позивач ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах не ставив питання про встановлення факту передачі ним грошей на виконання попереднього договору, то суд першої інстанції правомірно не давав оцінки даним обставинам та не обговорював можливість застосування двосторонньої реституції.

Разом з тим, в судовому засіданні під час розгляду його позову до ОСОБА_3 й ОСОБА_5 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, позивач як у мотивувальній так і в резолютивній частині позовної заяви просить суд дати оцінку вказаній вище обставині, тобто встановити факт передачі ним співвідповідачкам грошей на виконання умов попереднього договору.

Заслухавши в судовому засіданні показання позивача, допитаного за його клопотанням як свідка, показання співвідповідача ОСОБА_5, допитаної за її клопотанням як свідка, перевіривши та дослідивши в оригіналі наданий позивачем як письмовий доказ Попередній договір від 22 липня 2008 року, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с.10 - 12), а також дослідивши надану ним же копію Попереднього договору від 22 липня 2008 року, на дійсній редакції якого наполягали відповідачі (а.с.28 - 30), суд дійшов висновку про наявність факту, яким обґрунтовуються вимоги позивача, тобто факту передачі ним 22 липня 2008 року представнику ОСОБА_5 в інтересах довірителів ОСОБА_3 і ОСОБА_9 40000 доларів США на виконання пункту 5.1 Попереднього договору від 22.07.2008 р. Відтак, порушене відповідачами право власності ОСОБА_1, за захистом якого він звернувся до суду, підлягає захисту з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому пункту 10 постанови №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як було зазначено вище, судовими рішеннями у цивільній справі №2 - 1565/10 була встановлена та обставина, що Попередній договір від 22.07.2008 р. був укладений між сторонами - покупцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка діяла як представник продавців ОСОБА_3 й ОСОБА_9 При цьому, допитаний в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 пояснив, що на виконання пункту 5.1 договору, 22 липня 2008 року після підписання попереднього договору він передав для ОСОБА_5 гроші в сумі 40000 доларів США, котрі чоловік відповідачки - ОСОБА_7 у його (позивача) присутності залишив на депозитному рахунку у відділенні по вул.Черняка, 2 РОУ ПАТ АБ "Укргазбанк". Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначених обставин не спростувала, оскільки на вимогу суду не надала оригінал Попереднього договору від 22 липня 2008 року, на дійсній редакції якого наполягали саме співвідповідачі. Відтак, показання відповідачки як свідка суд оцінює критично, як спробу спотворити дійсні обставини справи.

Показання свідка ОСОБА_1 підтверджуються інформацією Рівненського обласного управління ПАТ АБ "Укргазбанк" від 11.01.2011 р. №1 (випискою по рахунку №263090146797.840 від 22.07.2008 р.), з якої вбачається, що 22 липня 2008 року ОСОБА_7 на депозитний рахунок №13/07 було внесено 39000 доларів США (а.с.76, 77).

Крім того, на виконання пункту 3.1.7 попереднього договору, після внесення покупцем ОСОБА_1 представнику продавців ОСОБА_5 суми завдатку в розмірі 40000 доларів США, 30 липня 2008 року позивачу та членам його сім'ї була надана для проживання та вільного користування ? частина житлового будинку АДРЕСА_1, з надвірними будівлями (на даний час поштова адреса - АДРЕСА_2, що вбачається з наявних у матеріалах справи копій витягу №22592396 від 28.04.2009 р. з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", - а.с.8, 37). Зазначена обставина підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні як свідків позивача та його представника - ОСОБА_1 й ОСОБА_2, а також судовим рішенням у цивільній справі №2 - 1565/10 (а.с.153 цієї справи) та безперечно вказує на той факт, що ОСОБА_5 дійсно отримала від ОСОБА_1 суму завдатку в розмірі 40000 доларів США, адже в іншому випадку як представник продавців не дозволила б позивачу із сім'єю оселитися й понад чотири роки проживати у спірному будинку.

26 січня 2009 року між сторонами Попереднього договору від 22.07.2008 р. була укладена додаткова угода (а.с.15), згідно якої сума завдатку була збільшена й ОСОБА_5 додатково отримала від ОСОБА_1 3007 грн. (в рахунок погашення покупцем існуючої на той час у продавців заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг). Ні представник ОСОБА_3, ні відповідачка зазначеної обставини в судовому засіданні не спростували, а відтак суд оцінює наявність укладеної між сторонами додаткової угоди до попереднього договору як належний і допустимий доказ.

Крім того, протягом травня - вересня 2009 року ОСОБА_5 додатково отримала від батька позивача - ОСОБА_2 (як члена сім'ї позивача, який проживає разом з ним і своєю сім'єю у спірному будинку, що вбачається з показань свідка ОСОБА_1), 1500 грн. та сумарно 2500 доларів США, що вбачається з досліджених судом розписок ОСОБА_5 від 16.05.2009 р., від 12.06.2009 р., від 17.08.2009 р., від 02.09.2009 р., від 07.09.2009 р., від 16.09.2009 р. та від 30.09.2009 р. (а.с.17 - 19).

В судовому засіданні відповідачка не спростувала фактів, наведених у зазначених розписках, а відтак суд оцінює ці письмові докази як належні і допустимі.

Отже, в рахунок повернення одержаного ними на виконання укладеного, однак нікчемного правочину - Попереднього договору від 22.07.2008 р., до стягнення солідарно зі співвідповідачок підлягає 42500 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 03.09.2012 р. становить 339702 грн. 50 коп. (100 USD = 799,3000 грн.), та 4507 грн. (3007 + 1500 = 4507), а всього - 344209 грн. 50 коп.

Солідарне стягнення з відповідачів в порядку реституції на користь позивача завдатку за садибу суд обґрунтовує тим, що з 29 вересня 2008 року власником земельної ділянки, окрім домоволодіння (а.с.8), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, є відповідач ОСОБА_3, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідачки (а.с.9). Крім того, укладаючи 22 липня 2008 року нікчемний правочин, ОСОБА_5 діяла як представник ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 04 червня 2007 року, копія якої наявна у матеріалах справи (а.с.13), а відповідно до ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Позовна вимога про встановлення факту передачі коштів, сформульована позивачем у резолютивній частині позовної заяви, є по своїй суті підставою його позову, якій суд дав відповідну правову оцінку, а тому задоволенню окремо, як спосіб захисту цивільного права, зазначена вимога не підлягає, оскільки способом захисту цивільного права позивача суд обирає спосіб, передбачений пунктом 4 ч.2 ст.16 ЦК України - відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто реституція.

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм закону, встановлених судом обставин справи і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними.

Також позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати у виді сплачених при пред'явленні позову судового збору в розмірі 1700 грн. й витрат в розмірі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1, 2, 41), тому вказані витрати, всього - 1820 грн., підлягають до стягнення на його користь солідарно зі співвідповідачів.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212 -215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в порядку реституції солідарно з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, в рахунок повернення одержаного ними на виконання нікчемного правочину - Попереднього договору від 22 липня 2008 року, грошові кошти у виді завдатку в сумі 344209 (триста сорок чотири тисячі двісті дев'ять) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: