ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8124/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії щодо включення до актів щрмісячної звірки витрат, -
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі УПФ України в м.Павлограді та Павлоградському районі), в якій позивач просить зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Павлоград Дніпропетровської області включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.08 р. за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року в розмірі 464 791 грн. 17 коп., та на доставку адресної допомоги в сумі 149 грн. 67 коп., а всього на суму 464 940 грн. 84 коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог УПФ України в м. Павлограді та Павлоградському районі подавались відповідачу списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Окрім пенсії, зазначеним у списках особам, починаючи з 01.04.08р. позивачем виплачувалась щомісячна державна адресна допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.08р., але відповідачем безпідставно, на думку позивача, виключались суми витрат управління на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги зазначеним у цих списках особам і відповідно зазначені витрати не включались до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Ухвалою суду від 25.07.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/8124/12 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2012р.
В судове засідання сторони не з'явилися, причин неявки в судові засідання не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
В зв'язку з чим судовий розгляд справи відкладено на 14.08.2012 року.
В судове засідання сторони не з'явилися, причин неявки в судові засідання не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого наявні у справі.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 49 КАС України).
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним в задоволені позову відмовити з наступних підстав:
згідно зі статтями 8 і 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.
Відповідно до ст.26 "Основ законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є страхувальником у сфері пенсійного забезпечення.
Статтями 21 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-ХІV (далі Закон №1105-ХІV) встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи її потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно ч.2 ст.2 Закону №1105 -ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Частиною 2 п.5 ст.24 Закону №1105-ХІV передбачено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування ним витрат.
Враховуючи наведені вище норми права, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України -відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Загальна сума витрат управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на виплату щомісячної державної адресної допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року, за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року складає 464 791 грн. 17 коп., та на доставку адресної допомоги в сумі 149 грн. 67 коп., а всього в сумі 464 940 грн. 84 коп.
Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано розрахунок понесених витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрві №265 від 26.03.08р., за період з 01.04.12р. по 30.06.12р. в сумі 464791,17 грн. та на доставку адресної допомоги в сумі 149,67 грн., в загальній сумі 464 940, 84 грн.
Позивачем складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності за період з квітня 2012 року по червень 2012 року, включно. Дані акти подані на узгодження та підписання відповідачу, який підписав акти, але, підписуючи відмовився прийняти до заліку витрати, що підлягають відшкодуванню, на загальну суму 464 940,84 грн.
Також, відповідач не включав вищевказані витрати до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. №5-4/4 визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Так, згідно з п.п.5, 6 і 7 цього Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
З огляду на централізований порядок розрахунків між фондами, передбачений Порядком №54/4, відповідач вважає, що вимога позивача про прийняття до відшкодування понесених останнім витрат на виплату та доставку пенсії в сумі 464 940,84 грн. не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та наявних у справі документів, в даному випадку спір між сторонами виник на стадії проведення звірки розрахунків витрат по особових справах потерпілих та підписання актів щомісячної звірки з підстав неприйняття відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Павлограді Дніпропетровської області до заліку вказаних вище витрат.
Між тим, слід відзначити, що обраний у цій справі спосіб захисту порушеного права (зобов'язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на виплату та доставку пенсії в сумі 464 940,84 грн.) є таким, що не відповідає змісту прав позивача щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок №5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків передбачено у випадку безспірного відшкодування коштів.
У разі відсутності згоди на включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України вимоги про відшкодування таких сум вирішуються у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення витрат, а не шляхом пред'явлення вимог про включення в акт щомісячної звірки витрат по особових справах.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 КАСУ визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 КАСУ зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 6 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що визначені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже позивачем обрано не той спосіб захисту порушеного права щодо відшкодування понесених ним витрат.
Від-так, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук