Справа №2-1370-07г.
РІШЕННЯ
ім'ям України
«12" жовтня 2007р. м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайоний суд Донецької області у складі: головуючий-суддя Геєнко М. Г. при секретарі - Горічєва С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за позовом ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної безпеки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної, моральної шкоди та просить повністю задовольнити свої вимоги. На підтвердження своїх вимог позивач вказує, що 12.01.07р., близько 16 год. 30 хв., відповідач, керуючи, згідно доручення від 22.08.06р., автомобілем „АЗЛК- 2140", д.н. НОМЕР_1, по вул. Лозановича м. Слов'янська, у районі зупинки транспорту „Парк культури" не прийняв належних мір по зниженню швидкості до зупинки автомобіля та скоїв наїзд на пішохода - ОСОБА_2, її сина, що стояв на середині автодороги намагаючись її перейти.
У результаті ДТП ОСОБА_2 отримав, згідно висновку судово - медичного дослідження № 148 від 8.02.07р., легкі тілесні ушкодження та з 12.01.07р. по 26.01.07р. знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні міськлікарні № 1 м. Слов'янська, а з 27.01.07р. по 5.02.07р. неврологічному відділенні цієї ж лікарні.
Від того, що її син отримав тілесні ушкодження, потребував значного часу на лікування, вона пережила великі моральні страждання (пережила страх за життя дитини, погіршився сон, моральний настрій, на цей час змінився її уклад життя, так як більша частина часу була направлена на забезпечення умов для лікування сина), а при цьому відповідач усіма способами уникав будь якої допомоги.
Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, як витрати на лікування сина, у сумі 387 грн., 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати по справі.
Відповідач позов не визнав, просить в задоволені його відказати, так як не вважає себе повністю винним в дорожньо-транспортній пригоді, а в цьому є і провина пішохода. На його думку, йому слід було не гальмувати, а об'їхати пішохода.
Вважає, що провина пішохода у тому, що останній переходив дорогу не по пішохідному переходу, хоча погоджується, що в районі зупинки його і немає.
Пішохода він побачив лише в момент удару, так як перед цім йому назустріч їхав автомобіль і своїми фарами його осліпив.
Вимоги щодо моральної шкоди не визнає, так як і сам переживав після ДТП.
Дійсно, ніякої матеріальної допомоги противній стороні не надавав, так як йому були невідомі засоби зв'язку позивача.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши надані докази по справі, приходить до переконання про задоволення позовних вимог, як законних та ґрунтовних, за наступних обставин.
Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_2, позивач дійсно є його матір'ю (л.с. З).
Як слідкує з копії довіреності від 22.08.06р., автомобіль „АЗЛК- 2140", д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_4, який доручив відповідачеві керувати даним автомобілем до 15.04.09р. (л.с. 18), та останній, згідно копії свідоцтва водія, мав на це правову підставу (л.с. 17). З огляду на вказане, суд вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем за даним позовом.
Так, як було достовірно встановлено в судовому засіданні та не заперечують сторони, 12.01.07р., близько 16 год. 30 хв., відповідач, керуючи, згідно доручення від 22.08.06р., автомобілем „АЗЛК- 2140", д.н. НОМЕР_1, по вул. Лозановича м. Слов'янська, у районі зупинки транспорту „Парк культури" скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, що стояв на середині автодороги, у результаті чого, згідно висновку судово- медичного дослідження № 148 від 8.02.07р., ОСОБА_2. отримав струсок мозку, зашиблену рану лівої тіменої області, що відноситься до легких тілесних ушкоджень (л.с. 20-21).
Згідно протоколу огляду місця дорожньо- транспортної пригоди від 12.01.07р., схеми до неї, пригода мала місце у районі вищевказаної транспортної зупинки у вказаний час; сліду шин та гальмування автомобіля „АЗЛК- 2140", д.н. НОМЕР_1, немає, а також у цьому місці відсутній встановлений пішохідний перехід (л. 5-9 матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП від 12.01.07р. по вул. Лозановича).
Як слідкує з копії постанови зам. командира взводу ПС Слов'янського MB УМВСУ у Донецькій області Гусак С. В. від 8.02.07р., у порушенні кримінальної справи, відносно відповідача, відмовлено згідно п.2 ст. 6 КПК України та зазначено, що наслідком ДТП стало порушення відповідачем п.12.3 ПДР, постановлено притягнути відповідача до адміністративної відповідальності (л.с. 4).
Таким чином, згідно висновку авто-технічної експертизи № 396 від 10.07.07р., відповідач повинен був діяти згідно п. 12.3 ПДР України, відповідно до чого він, керуючи вищевказаним автомобілем, повинен був вести автомобіль зі швидкістю не більш ніж 60 км/год, згідно інтенсивності руху та дорожніх умов, так, щоб була можливість постійно контролювати свій рух, а при виникненні небезпеки для руху чи перешкоди, що водій об'єктивно спромозі виявити, він зобов'язаний прийняти міри для зменшення швидкості до зупинки транспорту чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди (л.с. 40-42).
Посилання відповідача на те, що його осліпила зустрічна машина, а тому він своєчасно не побачив пішохода, суд розцінює як наявність невідповідності дій ОСОБА_3 вказаним вимогам ПДР, так як при осліпленні фарами зустрічного транспорту, якщо це скоїло для відповідача перешкоду і він реально міг не бачити дорогу та напрямок руху, ОСОБА_3, у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, слід було терміново зупинитись.
В даній обстановці ОСОБА_3, з моменту виявлення небезпеки для руху чи перешкоди, знаходився в аварійній ситуації та його дії характеризуються як дії в аварійній ситуації.
Аварійна ситуація є ситуація, де водій своїми односторонніми діями не має технічної можливості запобігти дорожній пригоді.
Так, обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається лише на того власника джерела підвищеної небезпеки, в ході діяльності якого відбулося майнове зменшення майнової сфери потерпілого, в даному випадку, відповідача.
Згідно правил ч.2 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. .. використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу було спричинено шкоди у зазначеному об'ємі від дій відповідача, між цим є причинний зв'язок, та відсутні непереборна сила, умисел потерпілого на спричинення собі шкоди, при наявності останніх двох пунктів, як на те вказує п.2 постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992р., № 6, „ Про порядок розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", можливо було б звільнення відповідача від відшкодування шкоди.
Так як шкода є не тільки обов'язковою умовою відповідальності володаря джерела підвищеної небезпеки, та також виступає і мірою такої відповідальності, то відповідальність ОСОБА_3 і завдана шкода позивачеві виступають, в цьому випадку, як відповідні за розміром та еквівалентні величини.
Крім цього, суд, задовольняючи позовні вимоги, виходить з того, що діюче законодавство надає потерпілому від нещасного випадку ряд матеріальних та процесуальних прав та переваг відносно особи що завдала шкоди - презумпція винності такої особи, тоді як вина потерпшого повинна бути
доказана відповідачем. В зв'язку з цим, відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної безпеки, наступає без наявності вини особи що спричинила таку шкоду - володар джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності своєї вини в цьому.
Приходячи до висновку про задоволення позову в частині матеріальної шкоди, суд виходить з того, що вказана сума у 387 грн. 50 коп.3найшла своє повне підтвердження у судовому засіданні: слідкує з копій товарних чеків на придбання ліків, які призначались ОСОБА_2, згідно епікризів карти хворого, для лікування після ДТП (л.с. 5-8).
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала...
Згідно викладеного, суд погоджується з доводами позивача про перенесення нею, від вказаних протизаконних дій відповідача, пригніченого морального стану (пережила страх за життя дитини, погіршився сон, моральний настрій), витрат свого часу на захист від незаконних дій відповідача (на цей час змінився її уклад життя, так як більша частина часу була направлена на забезпечення умов для лікування сина), від чого порушився його нормальний життєвий цикл, а при цьому відповідач усіма способами уникав будь якої допомоги.
З урахуванням викладеного, матеріального стану відповідача, який є працездатним, суд приходить до висновку про повне задоволення позову, в частині відшкодування моральної шкоди, що буде в повній мірі відповідати дійсним обставинам справи, наслідкам незаконних дій відповідача та принципам законності та справедливості.
Згідно ст. ст. 84, 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню: -на користь позивача: 209 грн. 23 коп.3а проведену експертизу(л.с. 38), 250 грн. за надану юридичну допомогу, а всього у сумі 459 грн.23 коп.; - на користь держави: 51 грн. у якості держмита, 30 грн. у якості судово- інформаційного збору.
Згідно викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1187 ГК України,
постанова Пленуму ВС України від 27.03.1992р., № 6, „ Про порядок розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", 10, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, України, суд, -
РІШИВ:
Позов ОСОБА_1, діючої в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної безпеки, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 гроші в сумі 387 грн. 50 коп. у якості відшкодування матеріальної шкоди; 3000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; 459 грн. 23 коп. у якості судових витрат по справі, а всього в сумі 3846 грн. ( три тисячі вісімсот сорок шість) 73 коп.
Стягнути з ОСОБА_3: держмито 51 грн. на користь держави; 30 грн. як судово-інформаційний збір на п/р 31216259700004, одержувач платежу- УДК в м. Донецьку, код установи банку- 834016, суд № 16, код № 34686537, одержувач- держбюджет, м. Донецьк, Ворошилівський район.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області, через Слов'янський міськрайоний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення ухвалено та підписано в нарадчій кімнаті.