Справа №22ц/0590/8591/12 Головуючий в 1 інстанції - Ліпчанський С.М.

Категорія 27 Доповідач - Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Березкіної О.В., Агєєва О.В.

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_6, про стягнення заборгованості та моральної шкоди та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсними угод, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 13.10.11р. з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнута сума основного боргу в розмірі 876 810,00грн. та сума трьох відсотків на місяць у розмірі 169 705,16грн. Вказане рішення пред`явлено до виконання, проте відповідачами не виконано. Просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь суму 368 956,50грн., яка складається з суми 316206грн. - три відсотки на місяць за користування сумою позики, за розпискою від 29.01.2011р. (та підтвердженого розпискою від 19.05.2011р.) та договору поруки від 19.05.2011р., нарахованих за період з 29.02.2011р. по 29.03.2012р., а також з суми 52750,50грн. - 3-х відсотків на місяць, нарахованих з період з 29.03.2012р. по 29.05.2012р. Крім того на відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідачів 100 тис. грн. (а.с.2-3, 50-51).

В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_1, подано зустрічний позов, в обґрунтування якого він зазначив, що ОСОБА_3 не складала та не підписувала розписок від 29.01.11р. та від 19.05.2011р., договір поруки від 19.05.11р. є забезпечувальним зобов'язанням позики та є недійсним у випадку недійсності зобов`язань позики, у зв`язку з чим посилаючись на ст.ст.202, 207, 208, 215 ЦК України просив визнати недійсними:

- угоду про надання займу, яка укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджується розпискою від 29.01.11р., відповідно до умов якої ОСОБА_3 запозичила у ОСОБА_5 гроші в сумі 100 000,00 доларів США та 10 000,00 доларів США, всього 110 000,00 доларів США строком на 2 тижні під 3% в місяць;

- договір поруки від 19.05.11р., який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.99).

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_5 солідарно з відповідачів суму заборгованості яка складається з суми 3-х відсотків на місяць нарахованих за період 29.02.11р. по 29.05.12р. у розмірі 368 956,50грн. В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними: угоди про надання займу (укладеної між ОСОБА_5 та ОСОБА_3) та договору поруки (укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1) - відмовлено (а.с.129-133).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що суд відмовляючи у задоволенні зустрічного позову залишив поза увагою, що договір займу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 має бути визнаний недійсним відповідно до ст.215 ЦК України, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст.202, 203, 208 ЦК України. Вважає, що оскільки взаємовідносини щодо грошових зобов`язань виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а остання оспорює факт отримання від ОСОБА_5 будь-яких грошових коштів, а також факт написання і підписання розписки від 29.01.11р. (що свідчить про відсутність основного зобов`язання за виконання якого він поручився), то вимоги позивача до нього як поручителя є передчасними і безпідставними. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає, що судом першої інстанції завищено суму заборгованості яка складається з суми 3% відсотків на місяць нарахованих за період 29.01.11р. по 29.05.12р. на 116 631,26грн. Крім того, судом порушено вимоги ч.ч.2, 3 ст.144 ЦПК України та Інструкції про призначення і проведення судових експертиз, оскільки суд при призначенні почеркознавчої експертизи позбавив відповідача ОСОБА_3 можливості поставити суду свої питання, на які потрібні відповіді експерта. Ні судом, ні експертом у неї не були відібрані експериментальні та вільні зразки почерку та підпису для надання обґрунтованого експертного висновку. З огляду на вищевикладені порушення, вважає за необхідне провести експертизу в іншій експертній установі з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України. Також вказує, що в порушення ст.ст.10 ч.2, 64 ч.2, 185, 187 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні оригінали письмових доказів. На підставі викладеного, просила призначити по справі повторну судову почеркознавчу експертизу, скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в засіданні апеляційного суду не погодився з доводами апеляційних скарг, просив їх відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_3 в засіданні апеляційного суду підтримав доводи свої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Не заперечував проти задоволення апеляції відповідача ОСОБА_1

Інші учасники процесу та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.01.11р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 110 000 доларів США строком на два тижні зі сплатою трьох відсотків на місяць, та зобов'язалась повернути їх в належний строк, на підтвердження чого видала позивачеві - ОСОБА_5 розписку (а.с.92).

В зазначеній в розписці строки ОСОБА_3 не виконала свої зобов'язання відносно повернення грошових коштів, та 19.05.11р. вдруге видала позивачеві розписку, якою підтвердила наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 110 000 доларів США, та додатково зазначила, що зобов'язується повернути суму боргу до 25.05.11р.

19.05.11р. між позивачем та відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно умов якого останній (ОСОБА_1) поручився за виконання відповідачкою ОСОБА_3 грошових зобов'язань за договором позики (що не заперечується сторонами по справі).

У зазначені строки та на час розгляду справи ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором не виконала.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 13.10.11р., за справою №2-1553-11 було встановлено наявність заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем та була стягнута з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сума заборгованості (в перерахунку на національну валюту України - гривню за курсом на час ухвалення рішення) у розмірі 876 810грн., а також плата за користування грошима в розмірі 3-х відсотків на місяць у розмірі 169 705,16грн. (а.с.4-6).

Вище вказане рішення було пред`явлено до виконання, однак на час звернення до суду рішенням Марийського районного суду Донецької області від 13.10.11 за справою №2-1553-11 з боку відповідачів не виконано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 стосуються лише законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди про надання займу, яка укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, та визнання недійсним договору поруки від 19.05.11р., що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову в частині відмови у визнанні недійсним договору позики, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що почеркознавчою експертизою встановлено що розписка від 29.01.11р., яка є підставою для виникнення зобов`язань за договором позики, написана та підписана саме ОСОБА_3

Однак, з таким висновком суду першої інстанції в цій частині погодитися не можна.

Так, відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, відповідно до ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена стороною (сторонами) правочину.

Як зазначено в ст.627 ЦК України: - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи та рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 13.10.11р. (що набрало законної сили), встановлено, що 29.01.11р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір позики. ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) не є стороною даного правочину.

Тому рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з постановленням рішення про відмову в задоволенні позову з наведених підстав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині відмови в задоволені позову про визнання недійсним договору поруки від 19.05.11р., який укладено між ним та ОСОБА_5 не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, в зазначеній частині доводи апеляції зводяться до того, що відповідач ОСОБА_3 заперечувала факт укладання договору позики та отримання за ним коштів, а договір поруки є вторинним по відношенню до основного зобов'язання ОСОБА_3 за договором позики. Оскільки, на думку апелянта, позивач за основним позовом не довів в суді факту отримання ОСОБА_3 коштів від нього (позивача), а також факту написання ОСОБА_7 розписки про їх отримання, то і відсутнє зобов'язання за договором поруки.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлених в суді обставин, ОСОБА_1 в супереч вимогами ч.1 ст.60 ЦПК України не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Крім того рішенням Мар'їнського районного суду від 13.10.11р. (яке набрало законної сили) та за яким з позивача за зустрічним позовом (ОСОБА_1) стягнуті в солідарному порядку суми за оспорюваним договором поруки встановлено наявність цивільно-правової відповідальності останнього.

Виходячи з наведеного суд прийшов до вірного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору поруки, укладеного між ОСОБА_5 та ним не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 в частині розміру стягнутої за рішенням суду суми є обґрунтованими виходячи з наступного.

Так, стягуючи з останньої суму 3% на місяць за користування запозиченими коштами згідно договору позики суд вірно виходив з того, що зобов'язання яке виникло за договором має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та ЦК України (ст.526).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_3 за договором позики не виконуються, вона продовжує користуватись запозиченими коштами, то з останньої слід стягнути передбачені договором відсотки.

Між тим, стягуючи суму відсотків суд першої інстанції припустився помилки та не врахував, що за рішенням Мар'їнського районного суду від 13.10.2011р. з відповідачів вже стягнуто суму відсотків за договором в розмірі 169705,16грн. (а.с.6). Вказана сума стягнута за період з 29.01.11 по 29.07.11р. з урахуванням курсу долару США станом на час постановлення рішення. Це рішення підлягає виконанню у встановленому законом порядку і повторне стягнення за наведений період (як це зробив суд першої інстанції) не ґрунтується на законі. В наведеній частині рішення суду підлягає зміні.

Визначаючи розмір суми 3% за користування позикою колегія суддів виходить з наступного розрахунку:

розмір трьох відсотків на місяць від запозиченої суми складає: 110тис.дол.США*3%=3300дол.США;

за рік вказана сума складає: 3300дол.США * 12міс. = 39600дол.США;

за один день - 39600дол.США / 365 днів = 108,493дол.США;

період з 29.07.11р. по 29.05.12р. (в межах позовних вимог) складається з 304 днів, тому сума відсотків за наведений період дорівнює: 304 дні * 108,493дол.США = 32981,87дол.США, що за офіційним курсом НБУ на час ухвалення рішення складає: 32981,87 * 7,993грн. = 263624,11грн. Саме ця сума відсотків за користування коштами повинна бути стягнута з відповідачів на користь позивача.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи і рішенням Мар'їнського районного суду від 13.10.11р. (набрало законної сили), де встановлено підстави цивільно-правової відповідальності останньої перед позивачем за договором позики від 29.01.11р.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат також підлягає зміні на підставі ст.88 ЦПК України з урахуванням суми задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 липня 2012 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості, яка складається з суми 3-х відсотків на місяць, нарахованих за період 29.02.11р. по 29.05.12р., у розмірі 368 956,50грн. та судових витрат змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості, яка складається з суми 3-х відсотків на місяць, нарахованих за період 29.07.11р. по 29.05.12р., у розмірі 263624 (двісті шістдесят три тисячі шістсот двадцять чотири)грн. 11коп..

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1318 (одна тисяча триста вісімнадцять) грн. 12 коп. з кожного.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 10 липня 2012 року в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди про надання займу, яка укладена 29.01.2011р., між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди від 29.01.11р. про надання займу відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: