ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 серпня 2012 року № 2а-7867/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства " Петрівський завод Смік"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство «Петрівський завод СМІК» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 травня 2012 року № 0001991550 та № 0001981550.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-7867/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12 липня 2012 року, яке відкладалось на 19 липня 2012 року та на 23 серпня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 23 серпня 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов та просив задовольнити його в повному обсязі. В обґрунтування позовної заяви представник позивача посилається на пункт 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення». Тому, на думку позивача, є неправомірним дії відповідача щодо застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 40 360, 15 грн. та у розмірі 33 105, 08 грн., а тому податкові повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року № 0001991550 та № 0001981550 підлягають скасуванню.
У судове засідання 23 серпня 2012 року представник відповідача не з'явився, у попередніх судових засіданнях з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Мотивуючи заперечення зазначив, що під час камеральної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги підпункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, а саме: порушено строки подання до установ банків платіжних доручень, тому на підставі акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення - рішення, які на думку представника відповідача винесені правомірно та не підлягають скасуванню.
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-7867/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Петрівський завод СМІК» (ідентифікаційний код 04012336) зареєстровано як юридична особа за адресою: 04073, місто Київ, вул. Сирецька, будинок 33.
Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі міста Києва з 30 квітня 2002 року за № 3585.
Відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Петрівський завод СМІК», затвердженого Протоколом загальних зборів № 20 від 22 липня 1999 року, зареєстрованого Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 233 (1) 09 вересня 1999 року, товариство засновано на підставі наказу № 983-ВАТ від 31 липня 1995 року Фонду державного майна міста Києва, шляхом перетворення державного комунального Петрівського заводу СМІК у відкрите акціонерне товариство у відповідності з Законами України «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про приватизацію майна державних підприємств», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» від 07 грудня 1992 року.
Відповідно до пункту 3.1. Статуту метою діяльності Товариства є здійснення господарської діяльності, спрямованої на поліпшення соціально-економічного становища в Україні та одержання прибутку для задоволення потреб акціонерів.
Пунктом 3.2. Статуту встановлено, що предметом діяльності Товариства є: виробництво будматеріалів, конструкцій та виробів, сталевих і алюмінієвих будівельних конструкцій та виробів, збірних залізобетонних конструкцій, товарів широкого вжитку, народних промислів; виробництво всіх видів енергії та її реалізація; виробництво з продукції промислово-технічного призначення, товарів народного споживання; виробництво інших видів діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведена перевірка своєчасності сплати податків і зборів до бюджету Відкритим акціонерним товариством «Петрівський завод СМІК», за результатами якої складено акт № 166/1556/04012336 від 14 травня 2012 року, завірена належним чином копія якого міститься в матеріалах справи.
Як висновок проведеної перевірки, за використанням податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності юридичною особою за 2009 - 2012 роки та інформації з наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ «ТАХ», АРМ «ЗВІТ АІС «ОР», АІС «РПП», податковим органом встановлено порушення строків подання до установ банків платіжних доручень, а саме: порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі висновків перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету Відкритим акціонерним товариством «Петрівський завод СМІК», Державною податковою інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року № 0001981550 та № 0001991550, якими до позивача застосовано штрафи у розмірах 33 105, 08 грн. та 40 360, 15 грн. відповідно.
У судовому засіданні представник позивача не погодився із спірними рішеннями податкового органу, вважає їх протиправними та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 травня 2012 року № 0001981550 та № 0001991550.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При проведенні перевірки були використані податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності юридичною особою за 2009 - 2012 роки (копії яких містяться в матеріалах справи), відповідно до яких встановлено, що суми грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 201 800, 75 грн. та у розмірі 331 050, 79 грн. були сплачені із затримкою відповідно на 89 календарних днів та на 30 календарних днів.
Суд звертає увагу, що представником позивача не спростовано факт порушенням строку сплати податку, але зазначено, що на думку позивача, є неправомірними дії податкового органу в частині застосування до Відкритого акціонерного товариства «Петрівський завод СМІК» штрафу у розмірах більших ніж 1 гривна як це передбачено пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.
Зокрема, статтею 123 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.
При вирішенні питання про застосування передбачених статтею 123 та іншими нормами Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, суд виходить з наступного.
До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року № 2198/11/13-11 зазначено, що, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.
06 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11, відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що з дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.
Водночас, як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року № 2198/11/13-11 зазначено, що з дати набрання чинності Законом 3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» "11. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
За таких обставин, позивачем самостійно визначена сума податкового зобов'язання за платежем земельний податок І - II квартал 2011 року була сплачена ВАТ «Петрівський завод Смік» з порушенням строку сплати податку, граничний строк сплинув 02 березня 2011 року, фактична сплата 03 березня 2011 року; строк сплати - 30 травня 2011 року, фактично - 31 травня 2011 року, тобто затримка сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку за землю становить 1 календарний день.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що порушення строків подання до установ банків платіжних доручень, а саме: порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України позивачем вчинені в період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, але виявлені після набрання чинності Податковим кодексом, в той час як спірні податкові повідомлення - рішення № 0001981550 та № 0001991550, якими до позивача застосовано штрафи у розмірах 33 105, 08 грн. та 40 360, 15 грн. відповідно винесені 14 травня 2012 року, тобто вже після 06 серпня 2011 року, а тому штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок повинні застосовуватись у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Суд зазначає, що представник позивача у судових засіданнях не спростовував факт порушення строків сплати податку, а лише зазначав, що за таке порушення до товариства податковим органом необхідно було застосувати штраф не більше однієї гривні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення - рішення від 18 жовтня 2011 року № 0024031520, № 0024061520, № 0024081520, № 0024041520 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1020, 00 грн. за кожне несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Петрівський завод СМІК» не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Петрівський завод СМІК» відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова