ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
03 вересня 2012 року № 2а-6039/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання зняти арешт з майна
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту з нерухомого майна (1/3 частини 3 - х кімнатної квартири за АДРЕСА_1), що був накладений Постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві б/н від 05 квітня 2001 року; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з нерухомого майна (1/3 частини 3 - х кімнатної квартири за АДРЕСА_1).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6039/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 10 травня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2012 року зупинено провадження у справі № 2а-306912/2670 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання зняти арешт з майна до отримання відповіді на судовий запит від 10 травня 2012 року, направлений на адресу Першої київської нотаріальної контори.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2012 року поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-6039/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 28 серпня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30 серпня 2012 року.
У судовому засіданні 30 серпня 2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що відмова у знятті арешту з майна є протиправною, оскільки обставини при яких зазначений арешт було накладено усунуті в квітні 2001 року шляхом сплати штрафу у розмірі 170,00 грн., доказ чого надано відповідачу разом із заявою про зняття арешту.
Представник відповідача у судове засідання 30 серпня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У попередньому судовому засіданні 28 серпня 2012 року представник відповідача не заперечив проти позовної заяви в частині вимоги про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві зняти арешт з нерухомого майна - 1/3 частини 3 - х Кімнатної квартири АДРЕСА_1 та належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2. Мотивуючи заперечення проти позовної вимоги щодо визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо не зняття арешту з майна представник відповідача зазначив, що виконавчі документи за 2001 рік згідно пуектів 3.19, 3.20 Інструкції діловодства в органах державної виконавчої служби знищено, у зв'язку з чим відсутні законні підстави для зняття арешту відповідачем.
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-6039/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 08 травня 1998 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях належало на праві приватної, спільної власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (копія свідоцтва міститься в матеріалах справи).
З позовної заяви вбачається, що позивач 18 листопада 2011 року звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть серії 1-БК № НОМЕР_1 від 08 липня 2011 року та копія заяви містяться в матеріалах справи).
Згідно зі змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06 лютого 2011 року встановлено, що при перевірці відсутності заборони або арешту на майно, а саме: 1/3 частку квартири, в будинку АДРЕСА_1 у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів, було виявлено арешт зареєстрований Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 05 квітня 2001 року на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
17 січня 2011 року позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про зняття арешту, у відповідь на позивача повідомлено, винести постанову про зняття арешту з майна не має можливості оскільки виконавчі документи за 2001 рік згідно статей 3,19,3.20 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби знищено.
Позивач вважає таку відмову протиправною, тому у поданій до Окружного адміністративного суду міста Києва позовній заяві просить суд зобов'язати зняти арешт.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, в межах якого винесено постанову про арешт майна від 05 квітня 2001 року знищено, з метою всебічного та повному розгляду адміністративної справи, судом 10 травня 2012 року та 09 липня 2012 року направлені запити до Першої київської нотаріальної контори із проханням надати інформацію щодо підстави відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, в межах якого постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт на майно ОСОБА_2 та за можливістю надати копію зазначеного виконавчого листа та до Державного підприємства «Інформаційний центр» їх проханням надати розширений витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо 3-х кімнатної квартири за АДРЕСА_1.
В матеріалах справи міститься розширений витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо 3-х кімнатної квартири за АДРЕСА_1, який підтверджує наявність арешту, заборони відчуження на 1/3 квартири АДРЕСА_1
У попередньому судовому засіданні 28 серпня 2012 року представник відповідача зазначив, що матеріали виконавчого провадження знищені у відповідності до Інструкції діловодства в органах державної виконавчої служби, тому надати суду копію постанови про арешт майна від 05 квітня 2001 року є неможливим, з огляду на що не заперечив проти позовної вимоги в частині зобов'язання зняти арешт посилаючись на виключне право суду в такому випадку на зняття арешту.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених обставин, суд зазначає наступне.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон № 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Стаття 60 Закону № 606-XIV регулює питання щодо зняття арешту з майна, якою, зокрема встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Частиною 5 цієї статті Закону № 606-XIV встановлено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що правовстановлюючі документи на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які свідчать про право власності позивача та документи, що свідчать про право позивача на спадщину містяться в матеріалах справи (оригінали надані суду для огляду у попередньому судовому засіданні), при цьому, наявність чинного арешту на 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується матеріалами справи та не спростовується представником відповідача, як і не спростовується необхідність зняття арешту у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його накладання, а тому суд вважає обґрунтованим позовну заяву в частині зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна (1/3 частини 3 - х кімнатної квартири за АДРЕСА_1).
Разом з тим, враховуючи, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та з огляду на приписи статті 60 Закону № 606-XIV, яка визначає, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача щодо накладення арешту та його не зняття неправомірними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноваженёь та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задовленню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 -163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт з нерухомого майна (1/3 частини 3 - х кімнатної квартири за АДРЕСА_1), що був накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві б/н від 05 квітня 2001 року.
3. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова