КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 5011-67/3755-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Калініченко М.С. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Кримавтотранс», м. Сімферополь АР Крим

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 р.

у справі № 5011-67/3755-2012 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Кримавтотранс», м. Сімферополь АР Крим

до Дочірнього підприємства «Науково-виробничого підприємства «Укрприборсервіс», м. Київ

про визнання умов договору недійсними,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 р. Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Науково-виробничого підприємства «Укрприборсервіс» про визнання умов договору недійсними, мотивуючи вимоги тим, що до умов договору на проведення сервісного обслуговування від 01.01.2010 №3 було включено пункт 4.7, яким передбачено обов'язок позивача оплачувати вартість послуг незалежно від факту надання послуг виконавцем та який суперечить ст. ст. 203, 215, 901, 903 Цивільного кодексу України, а отже є недійним.

В ході розгляд справи в суді першої інстанції позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд визнати також недійсним п.4.1. договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 р. у справі № 5011-67/3755-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, не з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи та їм не надана належна правова оцінка, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представником позивача під час розгляду справи в апеляційному господарському суді надана довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 527205 та виписка № 856309, згідно яких Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс», про що відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 зазначається в описовій частині даної постанови.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Кримавтотранс» (Замовник) та Дочірнім підприємством «Науково-виробничим підприємством «Укрприборсервіс» (Виконавець, ЦСО) укладено договір №3 на проведення сервісного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору виконавець (центр сервісного обслуговування - ЦСО) приймає на себе зобов'язання по введенню в експлуатацію, супроводу програмного забезпечення, сервісному та технічному обслуговуванню і ремонт в гарантійний і післягарантійний періоди експлуатації РРО на всій території замовника (позивача).

Пунктами 2.1.1., 2.1.2. Договору передбачено, що відповідач (ЦСО) зобов'язаний виконувати роботи відповідно до п. 1.1. договору згідно з нормативною, конструкторською, експлуатаційною і ремонтною документацією на вироби, забезпечувати з урахуванням режиму роботи і віддаленості представників замовника своєчасний і якісний ремонт виробів.

У відповідності до п.3.1 та п.3.2 Договору в разі виникнення необхідності проведення ремонтних робіт, замовник (позивач) повідомляє по телефону відповідача про несправність та заводський номер несправного РРО, передає до відповідача несправний РРО, «довідку про опломбування РРО», «акт передачі РРО до ЦСО» для проведення його ремонту, паспорт РРО, книгу обліку розрахункових операцій, а після здійснення ремонту проводиться опломбування РРО, про що складається акт встановленої форми.

Згідно п.4.1. договору роботи по введенню в експлуатацію, реєстрації, опломбуванню, навчанню користувачів, технічному обслуговуванню в гарантійний та післягарантійний період сплачує позивач на підставі договору із відповідачем за цінами, визначеними у Додатку №1 до даного договору, що є його невід'ємною частиною, згідно рахунків-фактур та деталізацій до рахунків-фактур не пізніше трьох банківських днів із моменту їх отримання.

Відповідно до п. 4.7. договору на період гарантійного та післягарантійного обслуговування РРО встановлюється щомісячна абонентська плата, у розмірі, вказаному у Додатку №1 до договору.

Позивач вважає, що спірний пункт 4.7. договору №3 від 01.01.2010 р. встановлює обов'язок позивача оплачувати вартість послуг незалежно від факту надання послуг відповідачем, що на думку позивача суперечить вимогам ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, що тягне за собою його недійсність. Також просить суд визнати недійсним п.4.1. договору, оскільки п.4.1. та п.4.7. договору пов'язані між собою, так як п.4.7. договору встановлює щомісячну абонентську плату, а п. 4.1. зобов'язує її сплачувати відповідно до додатку №1 до договору.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому у справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, предметом договору №3 від 01.01.2010 р. є два види послуг, а саме: послуги щодо програмного забезпечення, сервісного та технічного обслуговування РРО, послуги по введенню РРО в експлуатацію, за що на підставі п.4.7. за домовленістю сторін встановлюється абонплата у передбаченому додатком №1 до договору розмірі, а також послуги з ремонту РРО в гарантійний та післягарантійний періоди. Порядок оплати послуг з гарантійного та післягарантійного ремонту встановлюється розділом 4 договору.

Таким чином, договір №3 передбачає надання послуг з гарантійного та післягарантійного ремонту РРО за відповідну плату, що встановлено розділом 4 договору.

Поряд з цим, сторонами спірного договору було встановлено додаткову щомісячну абонентську плату, яка підлягає оплаті не залежно від надання відповідачем протягом місяця послуг з гарантійного та післягарантійного ремонту РРО.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір, з урахуванням того, що умовами передбачено технічне обслуговування та ремонт РРО «Мальва», є договором який містить елементи договору підряду та договору про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з п. 1.1. Договору сторони погодили предмет договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 843 Цивільного кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до п.4.7. Договору на період гарантійного та післягарантійного обслуговування РРО встановлюється щомісячна абонентська плата, у розмірі, вказаному у Додатку №1 до договору.

Відповідно до п.4.7.1. Договору відповідач щомісяця подає позивачу рахунок-фактуру та деталізацію рахунку-фактури на сплату виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до п.4.7.2. Договору замовник здійснює оплату виконаних робіт протягом 3 банківських діб після надання рахунку.

Відповідно до п.4.7.3. виконавець зупиняє роботи по цьому договору. Якщо замовник не сплачує рахунки, надані виконавцем за виконані роботи протягом одного місяця.

Отже, сторонами на власний розсуд погоджено спосіб визначення ціни за надані відповідачем послуги та виконані роботи за спірним договором.

За таких обставин, посилання позивача на те, що визначення у спірному договорі умови про оплату послуг у вигляді абонентської плати незалежно від факту надання Виконавцем послуг, є необґрунтованими.

Порядок оплати послуг є умовою, яка погоджується сторонами договору на власний розсуд з урахуванням власних переконань.

Крім того, відповідно до п.4.5 договору нові ціни узгоджуються із замовником шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Усі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін. (п.9.1 договору).

Таким чином, позивач у разі не погодження із запропонованою відповідачем умовою щодо оплати послуг у вигляді абонентської плати незалежно від надання послуг виконавцем не позбавлений можливості звернутися до суду у загальному порядку з відповідним позовом про внесення змін до умов договору щодо розміру та порядку нарахування щомісячної абонентської плати.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порядок виконання умов спірного договору, є таким що погоджений сторонами з урахуванням принципу вільного встановлення умов договору, а отже не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведена невідповідність змісту п. 4.7. та п.4.1. договору нормам чинного законодавства, а судом під час розгляду спору такого порушення, не встановлено, спірний договір укладений в простій письмовій формі, що відповідає норам чинного законодавства, укладений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямований на реальне настання наслідків.

Таким чином, твердження позивача про те, що п. 4.7. та п.4.1. договору не відповідає вимогам ст. 901 та ст. 903 Цивільного кодексу України, а тому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України вимоги про визнання вказаних пунктів Договору недійними є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерної компанії «Кримавтотранс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2012 р. у справі № 5011-67/3755-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-67/3755-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Майданевич А.Г.

Яковлєв М.Л.