КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.2012 № 55/20
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Верховця А.А.
Мартюк А.І.
при секретарі: Романова Ю.М.
за участю представників:
від позивача: Щиголь М.В. - дов. №20 від 15.03.2012р.;
від відповідача: Мінська Л.І. - дов. б/н від 01.08.2012р.;
від третьої особи: не з'явились;
від прокуратури: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.06.2011р.
у справі №55/20 (колегія суддів у складі головуючого судді Ягічевої Н.І., суддів Коткова О.В., Літвінової М.Є.)
за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як
вторинною сировиною
до Приватного акціонерного товариства „РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні позивача Головне контрольно-ревізійне управління України
за участю Прокуратури міста Києва
про стягнення 2943068,77 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 22.11.2010р. Державну компанію з утилізації відходів як вторинної сировини перейменовано на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною) (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Центр" (далі - відповідач) 2 943 068,77 грн., перерахованих за договором про надання послуг №3/7-06 від 29.06.2010р.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- на виконання умов договору №3/7-06 від 29.06.2010р. за період з липня по листопад 2010 року між сторонами було підписано 9 актів наданих послуг і позивач перерахував відповідачу за надані послуги грошові кошти у загальному розмірі 5 667 190,24 грн.;
- в грудні 2010 року Головне контрольно-ревізійне управління України здійснило перевірку фінансово-господарської діяльності позивача та зустрічну перевірку відповідача, за результатами якої виявлено реалізацію відповідачем вторинної сировини у загальному розмірі 3724,932 тон, (з них: 1546,33 тон вторинної сировини вартістю 1 221 755,33 грн. реалізовано підприємствам, що здійснюють її переробку, 2178,602 тон вторинної сировини (склобій) вартістю 1 721 313,44 грн. реалізовано ПНВП „Стройсервіс", яку вказане товариство не переробило, а реалізувало іншим підприємствам) за збирання, заготівлю та утилізацію якої позивачем було сплачено на користь відповідача 2 943 068,77 грн.;
- на думку позивача, відповідачем не забезпечено виконання умов договору по утилізації вторинної сировини загальним обсягом 3724,932 тон, що підтверджено зустрічними звірками розрахунків, проведеними Головним контрольно-ревізійним управлінням України, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань;
- оскільки відповідачем не здійснено утилізацію вторинної сировини загальним обсягом 3724,932 тон у передбачений законодавством та договором №3/7-06 від 29.06.2010р. спосіб, хоча за заготівлю, збирання та утилізацію вказаної вторинної сировини позивач перерахував відповідачу 2 943 068,77 грн., позивач зазначав про завдання йому збитків на суму 2 943 068,77 грн., які і просив суд стягнути з відповідача.
Відповідач проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на наступних обставинах:
- умови договору №3/7-06 від 29.06.2010р. виконувались відповідачем належним чином;
- відносно вторинної сировині у кількості 2178,602 тон, реалізованій ПНВП „Стройсервіс", то між відповідачем та ПНВП „Стройсервіс" було укладено договір від 09.09.2010р., за яким відповідач доручив, а ПНВП „Стройсервіс" зобов'язалось надати послуги по збиранню, заготівлі та утилізації втор.сировини (скла в обсязі 25000 тон) і саме за ці послуги було отримано від позивача 1 721 313,44 грн.;
- в тендерних умовах, за якими було укладено договір №3/7-06 від 29.06.2010р. між позивачем та відповідачем, взагалі не висувались вимоги здійснювати утилізацію вторинної сировини, але, зважаючи на те, що технологія поводження з деякими видами відходів допускає пряму утилізацію без етапу переробки (папір, картон), цей пункт і був додатково включений сторонами в договір;
- утилізація скла завжди потребує переробки згідно з ТУ 85-02126811-029-1999 „Склобій для скляної тари", що й було здійснено ПНВП „Стройсервіс";
- розрахунок позовних на суму 1 221 755,33 грн. позивачем не наданий, що свідчить про порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України;
- ані Акт перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, ані зустрічні перевірки не містять вказівок на конкретне підприємство, вид вторинної сировини, її кількість, вартість та підстави, з яких ревізор дійшов висновку про те, що рядом підприємств не забезпечено утилізацію отриманої від відповідача вторинної сировини у обсязі 1546,33 тон, за збирання, заготівлю та утилізацію якої позивач перерахував відповідачу 1 221 755,33 грн.;
- Акт перевірки, складений Головним контрольно-ревізійним управлінням України, не відноситься до фактів, які не потребують доведення в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, до того ж, вказаний Акт підписаний відповідачем із зауваженнями;
- з метою виконання зобов'язань за договором, укладеним з відповідачем, ПНВП „Стройсервіс" було укладено договір оренди майна (частини навантажувальної рампи), договір про відшкодування витрат балансоутримувача майна, договір про переробку скляних відходів з Фізичною особою - підприємцем Ткаченко І.С. та договори з Товариством з обмеженою відповідальністю „Систем Гласс Менеджмент" і Закритим акціонерним товариством „Утиліта" на поставку склобою;
- посилання на те, що підприємства, з якими співпрацював відповідач, не мають реєстрової карти та повідомлення про включення підприємства до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, є безпідставним, оскільки постановою Кабінету Міністрів України №1360 від 31.08.1998р., якою затверджено Порядок ведення відповідного реєстру, не передбачає обов'язку всіх без винятку підприємств бути зареєстрованими в Реєстрі або мати картки. До того ж, жодним нормативним актом не встановлено заборону підприємствам, у яких немає карток, здійснювати переробку вторинної сировини.
В процесі судового розгляду до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Головне контрольно-ревізійне управління України (далі - третя особа), яке в письмових поясненнях підтримало позовні вимоги, зазначаючи наступне:
- за результатами зустрічних звірок встановлено, що рядом підприємств не було забезпечено утилізації, отриманої від відповідача вторинної сировини загальним обсягом 1546,33 тон, за збирання, заготівлю та утилізацію якої позивач сплатив відповідачу 1 221 755,33 грн.;
- вторинну сировину (склобій) обсягом 2178,602 тон, реалізовану відповідачем та включену останнім в акти про надання послуг позивачу, відповідно до пояснень директора ПНВП „Стройсервіс" не перероблено, а реалізовано іншим підприємствам. За збирання, заготівлю та утилізацію зазначеного обсягу вторинної сировини позивач сплатив відповідачу 1 721 313,44 грн.;
- в результаті виходу на ПНВП „Стройсервіс" для проведення зустрічної звірки встановлено, що у будівлі за адресою, вказаною в договорі, розташовано гуртожиток. Ознак знаходження за вказаною адресою ПНВП „Стройсервіс" не виявлено. Окрім того, в ході зустрічної звірки не підтверджено наявність у ПНВП „Стройсервіс" будь-яких основних засобів;
- в ході проведених зустрічних звірок встановлено, що жодне з підприємств, яким відповідач реалізував вторинну сировину, не має реєстрової карти та повідомлення про включення підприємства до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, отримання яких об'єктами, що здійснюють утилізацію відходів, хоча це передбачено Порядком ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1360 від 31.08.1998р.;
- відповідачем не забезпечено виконання умов договору про надання послуг №3/7-06 від 29.06.2010р., укладеного з позивачем, в частині утилізації вторинної сировини загальним обсягом 3724,932 тон., що підтверджено зустрічними звірками;
- не дивлячись на те, що умови договору №3/7-06 від 29.06.2010р. не виконані належним чином, посадові особи позивача та відповідача, в порушення ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, п.1.1 спірного договору та без наявності документів, які б підтверджували утилізацію вторинної сировини, безпідставно підписали акти про надання послуг, внаслідок чого позивачу завдано збитків в розмірі 2 943 068,77 грн.;
- за результатами розгляду Акту ревізії Головного контрольно-ревізійного управління слідчим управлінням ГУ МВС України у м. Києві порушено кримінальну справу за фактом розтрати чужого майна, вчиненого службовими особами позивача та відповідача, в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 Кримінального Кодексу України.
24.03.2011р. до Господарського суду міста Києва від прокуратури міста Києва надійшла заява, в якій прокуратура повідомила суд про вступ у справу.
Письмові пояснення прокуратурою не подавались, однак в усних поясненнях, наданих місцевому господарському суду, що зафіксовано у протоколах судових засідань, прокуратура підтримувала позовні вимоги з наведених позивачем підстав і просила суд позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №55/20 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 2 943 068,77 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №55/20, прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги, обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:
- укладений між сторонами договір №3/7-06 від 29.06.2010р. не містить положень щодо заборони передоручення виконання зобов'язання;
- з боку відповідача відсутнє невиконання або неналежне виконання визначених сторонами договірних зобов'язань;
- у діях відповідача відсутній склад правопорушення, з яким законодавець пов'язує відшкодування матеріальної шкоди поза межами укладеного договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2011р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Лосєва А.М.
29.08.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не забезпечив виконання умов договору про надання послуг №3/7-06 від 29.06.2010р. в частині утилізації вторинної сировини, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані збитки відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України.
В судове засідання 29.08.2011р. з'явились представники сторін і прокуратури, та надали усні пояснення по суті спору.
В процесі судового розгляду у суду виникла необхідність у витребуванні від позивача додаткових пояснень по справі, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2011р., позивача зобов'язано надати обґрунтований розрахунок позовних вимог з письмовими поясненнями щодо причин неподання цього розрахунку під час розгляду справи місцевим господарським судом.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.
13.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких викладено розрахунок позовних вимог.
В судовому засіданні 14.09.2011р. представник позивача надав усні пояснення стосовно поданого розрахунку позовних вимог в яких зазначив, що відповідачем не забезпечено виконання умов договору щодо утилізації вторинної сировини, внаслідок чого позивачу завдано збитків на суму 2 943 068,77 грн. Відносно того, чому вказаний розрахунок не подавався в суді першої інстанції, представник позивача зазначив про те, що даний розрахунок надавався в місцевому господарському суді представником третьої особи.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2011р. заявив клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду апеляційної скарги на два тижні для вивчення поданого до апеляційного суду розрахунку позовних вимог.
Суд частково задовольнив клопотання представника відповідача, продовжив строк розгляду справи на 15 днів та оголосив в судовому засіданні перерву до 21.09.2011р.
21.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення до уточненого розрахунку, поданого відповідачем.
27.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-технологічної експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. клопотання відповідача було задоволено, у справі призначено судово-технологічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
09.11.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №34/01-05/12704-11 від 31.10.2011р., в якому зазначено про те, що питання стосовно утилізації та переробки вторинної сировини підприємствами, зазначеними в ухвалі суду, різниці технології процесу переробки вторинної сировини (полімери, металобрухт, макулатура, склобой) від процесу утилізації тієї ж вторинної сировини, а також офіційно існуючих в Україні технологічних процесів утилізації вторинної сировини (полімери, металобрухт, макулатура, склобой), потребують застосування спеціальних знань фахівців у зазначеній галузі й виходять за межі компетенції експертів інституту. Зважаючи на вищенаведене, відповідно до п.4.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998р. ухвала Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. у справі №55/20 залишена без виконання і матеріали справи повернуті до суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2011р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №55/20 було поновлено, розгляд справи призначено на 05.12.2011р.
Однак судове засідання 05.12.2011р. не відбулося, оскільки у зв'язку з надходженням від позивача касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. у справі №55/20, матеріали справи були скеровані до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2011р. касаційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2011р. у справі №55/20 - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2012р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2012р.
18.01.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме: листа Міністерства юстиції України від 12.12.2011р. №М-41659/15, листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.10.2011р. №7/21-13398, листа ПНВП „Строй сервіс" від 06.01.2011р. №06.01.11р., листа ТОВ „Грін-фібра" від 08.02.2011р., листа ТОВ „Європет" від 21.09.2011р. №56 та листа ТОВ „Українська металургійна компанія" від 21.09.2011р. №121.
Вказане клопотання було задоволено судом, надані документи залучені до матеріалів справи.
18.01.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса висновку судово-економічної експертизи №260 від 21.07.2011р., оскільки останній містить відомості про те, що збитки у сумі 2 943 068,77 грн., про стягнення яких заявлено позов у справі №55/20 і вказано в акті ревізії відповідача №31-21/53 від 27.12.2010р., документально не підтверджені.
Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання відповідача.
В судове засідання 01.02.2012р. представник позивача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.02.2012р. та направлено запит до Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса про надання належним чином засвідченої копії висновку судово-економічної експертизи №260 від 21.07.2011р., яка проводилась в межах кримінальної справи №18-00481, порушеної за фактом розтрати чужого майна, вчиненого службовими особами ДК „Укрекокомресурси" та ВАТ „Грінко-Центр" в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 205, ч.ч.2, 3 ст. 358, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
01.02.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: експертного науково-технічного висновку від 15.12.2011р., складеного фізичною особою-підприємцем (екологічним аудитором) Крайновим І.П. та документів на підтвердження його кваліфікації.
Вказане клопотання було задоволено судом, надані документи залучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.02.2012р. представник відповідача повідомив суд про невиконання вимог ухвали від 01.02.2012р. в частині надання Полтавським відділенням при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса копії висновку судово-економічної експертизи №260 від 21.07.2011р., яка проводилась в межах кримінальної справи №18-00481, порушеної за фактом розтрати чужого майна, вчиненого службовими особами ДК „Укрекокомресурси" та ВАТ „Грінко-Центр" в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 205, ч.ч.2, 3 ст. 358, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України. Невиконання вимог суду зумовлене тим, що слідство у вищезгаданій кримінальній справі ще триває і обставини, виявлені в результаті експертного дослідження, становлять таємницю слідства та не підлягають розголошенню до завершення слідства.
Представник відповідача подав суду клопотання, в якому просив призначити у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.
Колегія суддів вирішила задовольнити клопотання відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у справі було призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса, провадження у справі зупинено.
31.07.2012р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Полтавського відділення при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшли матеріали справи №55/20 та висновок судової економічної експертизи №389 від 26.07.2012р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 20.08.2012р.
В судове засідання 20.08.2012р. представники сторін, третьої особи та прокуратури не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.08.2012р.
У період з 26.03.2012р. по 28.03.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптимум 2004", Товариства з обмеженою відповідальністю „Профітъ", Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекс" та Суб'єкта підприємницької діяльності Терещенко О.С. надійшли заяви про залучення вище перелічених осіб до участі у справі №55/20 у процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні 30.08.2012р. представники позивача та відповідача залишили вирішення вищевказаних заяв на розсуд суду.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптимум 2004", Товариства з обмеженою відповідальністю „Профітъ", Товариства з обмеженою відповідальністю „Лекс" та Суб'єкта підприємницької діяльності Терещенко О.С. про їх залучення до участі у справі №55/20 у процесуальному статусі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки в порушення вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України названими особами не обґрунтовано, яким чином рішення у справі №55/20 вплине на їх права та/або охоронювані законодавством інтереси.
23.08.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він повідомив суд про зміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Грінко-Центр" на Приватне акціонерне товариство „Рециклінг-Центр" та просив залучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копію статуту відповідача; копію виписки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію довідки з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №8/21-23-12 від 15.02.2012р.; оригінал доручення на представника відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення заміни найменування відповідача у справі із зазначенням останнього як Приватне акціонерне товариство „Рециклінг-Центр" замість Відкритого акціонерного товариства „Грінко-Центр".
30.08.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на висновок судово-економічної експертизи №389 від 26.07.2012р.
В судовому засіданні 30.08.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №55/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 30.08.2012р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мали значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники третьої особи та прокуратури у судове засідання 30.08.2012р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників третьої особи та прокуратури за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокуратури, надані у попередніх судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
29.06.2010р., за результатами відкритих торгів, між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про надання послуг №3/7-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого (розділ 1) позивач доручив, а відповідач зобов'язався на умовах, в строки і порядку, передбачені Договором, надати позивачу послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (код за ДК 016-97-90.00.2). Позивач зобов'язався прийняти послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору. В п.1.1 Договору сторони погодили загальний об'єм вторинної сировини, який необхідно зібрати, заготовити та утилізувати, в розмірі 10888,527 тон, зокрема: папір, картон кількістю 4414,938 тон за ціною 790,10 грн.; жерсть - 220,897 тон за ціною 790,10 грн.; фольга, алюміній - 80,407 тон за ціною 790,10 грн.; метал інший - 441,794 тонна за ціною 790,10 грн.; дерево - 110,449 тон за ціною 790,10 грн.; скло - 2945,292 тон за ціною 790,10 грн.; пластмаса - 1561,005 тонна за ціною 790,10 грн.; комбіновані - 353,435 тон за ціною 800,00 грн.; інші - 883,588 тон за ціною 805,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 9-11).
29.07.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 13-14), якою доповнили пункти 3.2 та 4.2 останнього. Зокрема, п.4.2 Договору внесено зміни щодо критеріїв вибору підприємств, які здійснюють переробку (утилізацію) вторинної сировини.
Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.07.2010р.) загальна вартість послуг за Договором складає 8 719 461,89 грн. При цьому, позивач перераховує 35% від загальної суми Договору, що становить 3 051 811,66 грн. з ПДВ у вигляді авансу протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору. Сума до сплати за фактично надані послуги визначається шляхом віднесення авансового платежу, сплаченого згідно з п.3.2 Договору, пропорційно до вартості наданих послуг відповідно до акту про надання послуг.
В п.п.4.1, 4.2 Договору передбачено, що факт надання послуг за цим Договором підтверджується Актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печаткою. Підставою для підписання Акту про надання послуг є наданий виконавцем (відповідачем) оригінал документу за формою, встановленою законодавством (видаткова накладна, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна тощо), що підтверджує передачу виконавцем матеріальних цінностей (зібраної вторинної сировини) на підприємство, установу, організацію, що здійснює перероблення (утилізацію) вторинної сировини, з печатками та підписами уповноважених представників зазначених сторін.
На виконання умов п.4.1 Договору за період з липня по листопад 2010 року між сторонами було складено та підписано акти про надання послуг, які підтверджують передачу відповідачем зібраної вторинної сировини на підприємства, що здійснюють її перероблення (утилізацію), а саме: Акт №1 від 30.07.2010р. про передачу 3233,32 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 2 554 829,64 грн.; Акт №2 від 31.08.2010р. про передачу 2004,251 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 1 584 756,62 грн.; Акт №3 від 06.09.2010р. про передачу 2730,426 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 2 159 279,68 грн.; Акт №4 від 22.09.2010р. про передачу 1256,138 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 992 474,64 грн.; Акт №5 від 23.09.2010р. про передачу 633,611 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 500 616,05 грн.; Акт №6 від 23.09.2010р про передачу 883,588 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 711 288,34 грн.; Акт №7 від 04.10.2010р. про передачу 218,314 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 172 613,15 грн.; Акт №8 від 25.10.2010р. про передачу 0,449 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 354,75 грн.; Акт №9 від 01.11.2010р. про передачу 54,708 тон зібраної вторинної сировини загальною вартістю 43 249,04 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 15-38).
Листами №939 від 25.10.2010р., №908 від 30.07.2010р. та №926 від 06.09.2010р. відповідач підтвердив здійснення утилізації (переробки) вторинної сировини в обсягах, вказаних в актах наданих послуг (том справи - 1, аркуші справи - 58, 68, 71).
Позивач оплатив відповідачу вартість наданих останнім послуг у загальному розмірі 5 667 190,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том справи - 1, аркуші справи - 50-57).
Третьою особою була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача та зустрічна перевірка відповідача, про що складено Акт №31-21/54 від 27.12.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 40-49). За результатами проведених перевірок третя особа дійшла висновку про те, що відповідачем не забезпечено виконання умов Договору в частині утилізації вторинної сировини загальним обсягом 3724,932 тон, тоді як за вказані послуги позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 2 943 068,77 грн.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 943 068,77 грн.
Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Зокрема, в своєму рішенні суд першої інстанції наголошував на наступних обставинах:
- доданими до матеріалів справи документами та поясненнями сторін підтверджено факт реалізації відповідачем вторинної сировини підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють переробку вторинної сировини загальним обсягом 1546,33 тон, за збирання, заготівлю та утилізацію якого позивачем сплачено на користь відповідача 1 221 755,33 грн.;
- вторинну сировину (склобій) обсягом 2178,602 тон, реалізовану відповідачем та включену останнім в акти про надання послуг перед позивачем, ПНВП „Стройсервіс" не було перероблено, а реалізовано іншим підприємствам. За збирання, заготівлю та утилізацію зазначеного обсягу вторинної сировини позивачем сплачено на користь відповідача 1 721 313,44 грн.;
- загалом позивач сплатив відповідачу 2 943 068,77 грн. на виконання Договору за зібрання, заготівлю і утилізацію 3724,932 тонн за ціною 1 тонни 790,1 грн.;
- заперечення відповідача про відсутність в Договорі положень заборони передоручення виконання зобов'язання не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки сторони в п.1.1 Договору чітко визначили перелік послуг, які безпосередньо відповідач надає позивачу, а саме - послуги зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини. При цьому, наявність п.4.2 Договору не спростовує та не змінює виду послуг, які відповідач зобов'язаний надати самостійно згідно з п.1.1. Договору;
- факт підписання сторонами актів про надання послуг не може свідчити про виконання належним чином умов договору відповідачем, оскільки матеріалами справи підтверджено фактичну відсутність виконання саме за умовами п.1.1 Договору, прийнятих відповідачем обов'язків по наданню послуг зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини;
- відповідач не забезпечив виконання умов Договору щодо утилізації вторинної сировини загальним обсягом 3724,932 тон;
- в справі наявні належні докази понесеного позивачем збитку на суму 2 943 068,77 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично в основу позовних вимог покладено висновки Акту №31-21/54 від 27.12.2010р., складеного третьою особою за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та зустрічної перевірки відповідача. При чому, позивач навіть не наводив власного розрахунку позовних вимог під час розгляду справи Господарським судом міста Києва, посилаючись на розрахунки, здійснені третьою особою у вищезгаданому Акті, хоча згідно з п.5 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Розрахунок позовних вимог був наданий позивачем вже на стадії апеляційного перегляду судового рішення у даній справі на вимогу Київського апеляційного господарського суду з поясненнями, в яких позивач зазначив про те, що даний розрахунок надавався в місцевому господарському суді представником третьої особи. Тобто, місцевий господарський суд розглядав справу про стягнення з відповідача збитків у загальній сумі 2 943 068,77 грн. за відсутності обґрунтованого розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, лише на підставі розрахунку, поданого третьою особою.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про те, що третьою особою були надані для залучення до матеріалів справи копії документів, на підставі яких перевіряючі дійшли висновків, викладених в Акті №31-21/54 від 27.12.2010р. Однак місцевим господарським судом залишено поза увагою той факт, що вказаний Акт підписаний представниками відповідача із зауваженнями, тому обставини та висновки, викладені в Акті підлягали з'ясуванню та перевірці в ході судового розгляду.
Як вірно зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, згідно з Актом №31-21/54 від 27.12.2010р., в ході зустрічних звірок було встановлено, що ряд підприємств не забезпечили утилізації отриманої вторинної сировини загальним обсягом 1546,33 тон, за збирання, заготівлю та утилізацію якої позивач сплатив відповідачу 1 221 755,33 грн. Натомість в Акті відсутні відомості про конкретні підприємства, які перевірялись, вид вторинної сировини, її кількість, вартість, тощо, у зв'язку з чим не вбачається ані в чому полягають порушення, виявлені ревізією, ані на підставі яких документів це встановлено.
Зауваження відповідача відносно того, що в Акті №31-21/54 від 27.12.2010р. відсутнє обґрунтування суми встановленого ревізією порушення у розмірі 1 221 755,33 грн. місцевим господарським судом також залишено поза увагою.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про правомірність (обґрунтованість) висновків осіб, які здійснювали перевірку, за результатами якої складено Акт №31-21/54 від 27.12.2010р.
Відносно висновку суду першої інстанції про те, що п.1.1 Договору встановлено обов'язок відповідача самостійно надавати послуги позивачу, тобто без залучення третіх осіб, необхідно зазначити наступне.
В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, оцінюючи зміст Договору, необхідно враховувати та виходити з умов не конкретного пункту (розділу), а умов Договору в цілому.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Як уже зазначалось вище, в розділі 4 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.07.2010р.), зокрема, п.п.4.1, 4.2, сторони погодили, що факт надання послуг за Договором підтверджується Актом про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Підставою для підписання Акту про надання послуг є надання виконавцем оригіналу документу за формою, встановленою законодавством (видаткова накладна, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортна накладна тощо), що підтверджує передачу виконавцем матеріальних цінностей (зібраної вторинної сировини) на підприємство, установу, організацію, що здійснює перероблення (утилізацію) вторинної сировини, з печатками та підписами уповноважених представників зазначених сторін. Вибір підприємств здійснюється виконавцем на підставі наступних критеріїв (вимог):
- з метою зменшення негативного впливу вторинної сировини на довкілля підприємство повинне забезпечувати здійснення технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей вторинної сировини або використання вторинної сировини як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів за допомогою власних або орендованих профільних виробничих потужностей, або мати можливість експорту вторинної сировини за межі України;
- підприємство повинно здійснювати переробку хоча б одного з видів вторинної сировини.
Датою виконання зобов'язань виконавцем за Договором є дата підписання замовником Акту про надання послуг.
В п.8.9 Договору передбачено, що відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець під час виконання договору має право покласти виконання договору в частині певного об'єму послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за виконання Договору.
Тобто, умовами Договору відповідачу, як виконавцю, надано право залучати інших осіб до виконання послуг, передбачених в Договорі.
Пунктом 1.1 Договору, на який послався суд першої інстанції в своєму рішенні, визначено безпосередньо предмет Договору, де узагальнено зобов'язання сторін, а саме: відповідача надати послуги, позивача - прийняти та оплатити їх. Натомість порядок та строки виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання), строк дії Договору, вирішення розбіжностей, тощо врегульовані іншими пунктами (розділами) Договору, які становлять зміст останнього і є обов'язковими до виконання сторонами відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.
Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідно до ч.5 ст. 179 Господарського кодексу України зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи тендерної документації позивача на закупівлю послуг із збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини (код за ДК 016-97 - 90.00.2), метою проведення закупівлі є виконання позивачем статутних завдань, визначених Постановами Кабінету Міністрів України №915 від 26.07.2001р., №1393 від 17.09.2002р. та сприяння запровадженню системи роздільного збору відходів як вторинної сировини, і, як наслідок, зменшення негативного впливу на довкілля. Учасник-переможець закупівлі зобов'язаний здійснити збирання вторинної сировини, її транспортування від місць утворення або зберігання до місць чи об'єктів промислового сортування та передати відсортовану вторинну сировину на перероблення відповідно до вихідних даних.
Тобто, в тендерних умовах вимоги по здійсненню утилізації вторинної сировини взагалі не висувались.
Також слід зазначити, що в тендерній документації та в Договорі міститься посилання на код за ДК 016-97 - 90.00.2, тобто код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (розділи 50-99), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №822 від 30.12.1997p. Названий код не включає в себе послуги по проведенню утилізації відходів, натомість включає послуги з видалення твердих відходів, зі збирання і спалювання відходів, спеціального оброблення відходів, тощо.
Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначаються Законом України „Про відходи".
Згідно зі ст. 1 названого Закону збиранням відходів є діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.
Обробленням (переробленням) відходів є здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.
Утилізацією відходів є використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Як вірно зазначає відповідач, зібрані у справі докази, зокрема, пояснення контрагентів відповідача, свідчать про те, що всі задіяні в процесі переробки підприємства, яким надходила у власність вторинна сировина, здійснювали технологічні операції, пов'язані зі зміною первинних властивостей вторинної сировини з метою їх підготовки до повної утилізації - зміною її фізичних властивостей, що відповідає вимогам як спірного Договору, так і Закону України „Про відходи".
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний Договір не містить умов, які б забороняли відповідачу передоручення виконання покладених на нього зобов'язань, тому твердження про відсутність виконання відповідачем прийнятих за умовами Договору обов'язків по наданню послуг зі збирання, заготівлі та утилізації вторинної сировини є необґрунтованим і спростовується наявними у справі матеріалами.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).
В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У відповідності до ч.2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.
Отже, вимагаючи відшкодування збитків, кредитор повинен довести такі передумови відповідальності, як факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок, вину.
Тобто, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Однак, вирішуючи спір та задовольняючи позов, судом першої інстанції не враховано повною мірою наведені вище положення законодавства, на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не встановлено обставини, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, а саме - наявність повного складу правопорушення. В оскаржуваному рішенні взагалі відсутнє посилання хоча б на один елемент зі складу правопорушення.
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Оскільки під час вирішення спору у даній справі у суду виникла необхідність в з'ясуванні ряду питань, розв'язання яких потребувало спеціальних знань у різних галузях, зокрема, щодо того, чи підтверджуються документально висновки, викладені в Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за 2010 рік №31-21/53 від 27.12.2010р., в частині завдання збитків позивачу в розмірі 2 943 068,77 грн., а також чи здійснено Приватним підприємством „Косім", Товариством з обмеженою відповідальністю „Грін-Фібра", Товариством з обмеженою відповідальністю „Європет", Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська металургійна компанія", Товариством з обмеженою відповідальністю „Оптимум", Фізичною особою - підприємцем Терещенко, Приватним підприємством „НВП „Стройсервіс" утилізацію вторинної сировини, переданої їм відповідачем згідно з актами про надання послуг, судом апеляційної інстанції було призначено судову експертизу.
Згідно з експертним висновком №389 від 26.07.2012р. (том справи - 5, аркуші справи - 95-108) Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за 2010 рік №31-21/53 від 27.12.2010р. Головного контрольно-ревізійного управління України в частині завдання збитків позивачу в розмірі 2 943 068,77 грн. документально не підтверджується, оскільки позивач не зазнав втрати активів і отримав послуги, які передбачені предметом договору.
Також експерт дійшов висновку про те, що відповідно укладеним договорам та первинним документам до них Приватному підприємству „Косім", Товариству з обмеженою відповідальністю „Грін-Фібра", Товариству з обмеженою відповідальністю „Європет", Товариству з обмеженою відповідальністю „Українська металургійна компанія", Товариству з обмеженою відповідальністю „Оптимум", Фізичній особі - підприємцю Терещенко, Приватному підприємству „НВП „Стройсервіс" та іншим підприємствам передано від відповідача вторинну сировину, подальша утилізація якої забезпечена п.1.3 договорів.
Належних та допустимих доказів на спростування експертного висновку №389 від 26.07.2012р. суду надано не було, у зв'язку з чим колегія суддів приймає вказаний висновок як належний доказ по справі.
Таким чином, за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено як відсутність порушення відповідачем умов Договору, а відповідно відсутність його вини, так і відсутність належних доказів на підтвердження розміру заподіяних збитків. Наведене свідчить про те, що в даному випадку немає всього складу правопорушення (сукупності необхідних елементів) для застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених правових норм, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові.
Підсумовуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №55/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті державного мита за її подання та оплаті вартості судової експертизи підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 79, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2011р. у справі №55/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Приватного акціонерного товариства „РЕЦИКЛІНГ-ЦЕНТР" 12 750,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги та 4 413,60 грн. (чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 60 копійок) вартості судової експертизи.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
5. Матеріали справи №55/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Верховець А.А.
Мартюк А.І.