Справа № 2012/5318/2012 2/2012/1945/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2012 року Жовтневий районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді Костенко Т.М.,
при секретарі -Земськовій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просить постановити рішення, в силу якого визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування коштів за ненадані послуги по централізованому опаленню у квартирі АДРЕСА_1, яка належить позивачеві, за період з 25 жовтня 2005 року по 31 серпня 2007 року, заборонити відповідачу проводити нарахування коштів за ненаданні послуги по централізованому опаленню на рахунок ОСОБА_1, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000 гривень.
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 10 вересня 2001 року він отримав кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку виробничого об'єднання «МОНОЛІТ»за адресою: АДРЕСА_1. На підставі його заяви від 08 жовтня 2005 року в його кімнаті представниками ЗАТ «Рембудпроект »був демонтований опалювальний регістр, у зв'язку з непридатністю до експлуатації, магістральний стояк заізольований. З того часу опалювання його кімнати здійснюється за допомогою побутового електричного масляного обігрівача. 04.11.2005 року та 26.12.2008 року в квартирі позивача контролерами відповідача проводилось обстеження, за результатами яких складалися акти про те, що в квартирі опалювальний регістр знятий, стояки заізольовані, опалення здійснюється за допомогою побутового електричного масляного обігрівача, однак, незважаючи на вказане, КП «Харківські теплові мережі»за період з 25 жовтня 2005 року по 31 серпня 2007 року нарахувало оплату за послуги централізованого опалення, які фактично позивачу не надавало. З цього приводу позивач неодноразово звертався до керівника відповідача, але заборгованість не була перерахована, а навпаки на протязі 2007-2012 року позивач почав отримувати позовні заяви щодо стягнення з нього заборгованості у судовому порядку, а потім листи від ПП «Аргумент ЦСБ»щодо необхідності сплати заборгованості за теплопостачання у розмірі 1559,19 гривень з посиланнями на можливість накладення арешту на майно ОСОБА_1
Пояснюючи зміст заподіяної йому немайнової (моральної) шкоди, позивач посилався на свої моральні страждання, які він вимушений зазнавати в зв'язку з неправомірними діями відповідача, щодо ігнорування його прохань у вирішенні проблеми щодо перерахування заборгованості по сплаті послуг за теплопостачання, які виникли не з його вини. Крім того, по теперішній час він зазнає душевні страждання та переживання з приводу отримання загрозливих листів від ПП «Аргумент ЦСБ», яке будучі довіреною особою підприємства відповідача, погрожує у своїх листах арештом майна позивача та подальшою його реалізацією з метою задоволення неправомірних вимог КП «Харківські теплові мережі», що призводить до порушення нормального образу життя, у результаті чого у нього з'явилось безсоння, роздратованість, підвищився артеріальний тиск, що, безперечно, відобразилось на його здоров*'ї, оскільки останній є інвалідом 2 групи.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяви з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача, Чумак Л.М., не явилася, надавши письмові заперечення, та просила розглянути справу у її відсутність. В своїх запереченнях остання зазначила, що проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає зазначені вимоги необґрунтованими, оскільки споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення, дотримуючись порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства. Оскільки ОСОБА_1 не був дотриманий порядок відключення від централізованого опалення закрити особливий рахунок підприємство не має можливості.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60,61 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири НОМЕР_1 у будинку готельного типу за адресою: АДРЕСА_1. Такий факт підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 7).
Лист №131 від 07 листопада 2005 року, складений генеральним директором ЗАТ «РЕМБУДПРОЕКТ», свідчить про те, що в зв'язку з непридатністю до експлуатації у квартирі АДРЕСА_1 демонтований опалювальний регістр. Магістральний стояк заізольований у відповідності з правилами теплоізоляції. Опалювання кімнати здійснюється побутовим масляним обігрівачем.(а.с.17).
Згідно з актами, складеними за участю техніків інспекторів КП «ТСМ»від 04.11.2005 року та 26.12.2008 року у квартирі АДРЕСА_1 у кімнаті площею-11,52 кв.м. опалювальні прилади демонтовані, магістральний стояк ізольований. Кімната опалюється побутовим масляним обігрівачем.(а.с.18,19).
Представником відповідача в письмових запереченнях також був визнаний факт відсутності в квартирі позивача з жовтня 2005 року приладів централізованого опалення, що свідчить про фактичне ненадання позивачу послуг по централізованому опаленню.
Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги, в тому числі за теплопостачання, береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. ст. 150,156,162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру,сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Відповідно до ч.3.п.5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№1875-!V від 24.06.2005 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання», передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Враховуючи наведені вимоги закону, оплата послуг теплопостачання має бути наслідком надання та споживання зазначених послуг.
В ході судового розгляду справи достовірно було встановлено, що ОСОБА_1 послуги централізованого опалення з 8 жовтня 2005 року не отримував та не отримує до цього часу, не є споживачем послуг, оскільки в кімнаті, в якій останній мешкає, прилади централізованого опалення відсутні, опалення проводиться побутовим масляним обігрівачем, що зафіксовано у відповідних актах.
При цьому, суд не може погодитися з доводами представника відповідача, щодо порушення ОСОБА_1 порядку відключення від централізованого опалення, оскільки матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що останній самовільно від централізованого опалення не відключався, демонтування приладів опалення було проведено обслуговуючою організацією ЗАТ «Рембудпроект», про що повідомлялося підприємству відповідача.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування за послуги централізованого опалення не повинні проводитись за весь час відсутності приладів централізованого опалення в квартирі АДРЕСА_1, в тому числі і за період з 25 жовтня 2005 року по 31 серпня 2007 року. Оскільки такі дії відповідача порушують права позивача, передбачені законом, тобто є неправомірними, а тому позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги відносно стягнення моральної шкоди, суд звертає увагу на те, що Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із наступними змінами та доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що за змістом ст. 1167 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб (в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5). Крім того, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи стан здоров'я позивача (він є інвалідом П групи) та нервові хвилювання, які довелось перенести позивачу у зв'язку з порушенням його прав, суд вважає, що ОСОБА_1 дійсно зазнав моральних страждань з приводу неправомірних дій підприємства відповідача, у тому числі щодо передачі матеріалів щодо стягнення заборгованості за теплопостачання до колекторської організації, не дивлячись на те, що підприємству відповідача було відомо, що заборгованість стягується за ті послуги, які фактично не надавалися
Суд, виходячи з вимог розумності і справедливості, вважає можливим стягнути на користь позивача ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 гривен.
Суд відмовляє в задоволенні вимог в частині заборони відповідачу проводити нарахування коштів за ненадані послуги по централізованому опаленню на рахунок ОСОБА_1, оскільки така вимога є абстрактною, розповсюджується на невизначений час і стосується захисту прав позивача від наслідків, які ще не настали.
Крім того, так як справа доведена до суду з вини відповідача, з нього на підставі ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України,ст.ст.16 ЦК ,1167України ст.ст. 150,156, 162 ЖК України, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року № 1875-IV, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із наступними змінами та доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії КП «Харківські теплові мережі» щодо нарахування коштів за ненадані послуги по централізованому опаленню квартири АДРЕСА_1 за період з 25 жовтня 2005 року по 31 серпня 2007 року неправомірними.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) гривень в якості моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з КП «Харківські теплові мережі»на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.
СУДДЯ -