НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2007 року                     справа № 2-242-07       м.  Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого       Ференс-Піжук О.Р.

при секретарі      Тимовській Н.В.

за участю

позивача                               ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача відділення ФСНВ Генсецького О.В.

представників відповідача

ВАТ «Нововолинський ливарний завод» Завгородньої І.Л.,

Савкіної Л.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську Волинської області,  ВАТ «Нововолинський ливарний завод» про відшкодування шкоди,  -суд

ВСТАНОВИВ:

ЗО січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Нововолинську про відшкодування шкоди,  зокрема стягнення 8987, 5 грн. недоплаченої суми одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності та 10000 грн. моральної шкоди,  завданої трудовим каліцтвом на виробництві та стягнення з ВАТ «Нововолинський ливарний завод» на його користь 5000 грн. моральної шкоди,  завданої неправомірними діями відповідача.

29 серпня 2007 року ОСОБА_1 змінив позовні вимоги та просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Нововолинську 8987, 5 грн. недоплаченої йому суми одноразової допомоги по втраті працездатності та з ВАТ «Нововолинський ливарний завод» 5000 грн. моральної шкоди,  завданої несвоєчасним складанням та видачею акта ф.Н-1 і 15000 грн. моральної шкоди,  завданої трудовим каліцтвом на виробництві,  а також судові витрати по оплаті психолого-психіатричної експертизи,  що становлять 513, 65 грн.

2

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому

засіданні   ОСОБА_2  позовні   вимоги                              підтримали,    просять

задоволити позов в повному об'ємі,  з наведених в заяві підстав.

Позивач ОСОБА_1 в обгрунтування вимог в суді пояснив,  що під-час роботи слюсарем-ремонтником на ВАТ «Нововолинський ливарний завод»,  11 вересня 2001 року приблизно о 20 год.ЗО хв.,  з ним стався нещасний випадок,  внаслідок чого він отримав травму голови. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я,  в квітні місяці 2005 року,  він звернувся до адміністрації ливарного заводу з вимогою видати йому акт форми Н-1. 27 травня 2005 року комісією було складено акт форми Н-5 в якому зазначено,  що нещасний випадок,  який стався з ОСОБА_1 11 вересня 2001 року не вважається пов'язаним з виробництвом.  Категорично не погоджуючись з цим,  27 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Нововолинський ливарний завод» про встановлення факту нещасного випадку на виробництві і видачу йому акта за формою Н-1. Рішенням Нововолинського міського суду від 28 березня 2006 року позов задоволено і зобов'язано ВАТ «Ново волинський ливарний завод» скласти та видати ОСОБА_1 акт форми Н-1 про нещасний випадок,  пов'язаний з виробництвом.  На виконання рішення суду,  адміністрацією ливарного заводу 22 травня 2006 року було складено акт форми Н-1 про те,  що з ОСОБА_1 11 вересня 2001 року стався нещасний випадок на виробництві,  в п.7 якого зазначено,  що основна причина нещасного випадку -невиконання вимог інструкцій з охорони праці,  а супутня -незадовільний технічний стан засобів виробництва. У протоколі засідання комісії з розслідування нещасного випадку,  що стався на ВАТ «Нововолинський ливарний завод» 11 вересня 2001 року,  від 17 жовтня 2006 року,  вказано про невиконання вимог інструкцій з охорони праці робітниками ОСОБА_1,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  які допустили порушення законодавства про охорону праці - 100 %. ОСОБА_1 стверджує,  що його вини у нещасному випадку,  який мав місце 11 вересня 2001 року взагалі немає,  оскільки він травмувався на виробництві,  запобігши при цьому травмуванню іншої особи,  і ніяких порушень законодавства про охорону праці не допускав. В зв'язку з цим,  просить стягнути з відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Нововолинську на його користь 8987, 50 грн. недоплаченої суми одноразової допомоги.

Позивач також вважає,  що неправомірними діями ВАТ «Ново волинський ливарний завод» йому завдано моральних страждань,  тривалий час він змушений був добиватися справедливості в різних інстанціях,  звертався з позовом до суду,  після винесення рішення судом,  по питанню складання та видачі ливарним заводом акта форми Н-1,  звертався до прокуратури м. Нововолинська,  а отримавши акт,  з'ясував,  що адміністрація вбачає 100 відсоткову його вину у нещасному випадку,  який стався на виробництві 11 вересня 2001 року. Наведені обставини негативно вплинули на його фізичний та психічний стан,  а тому просить

з

стягнути з відповідача ВАТ «Нововолинський ливарний завод» компенсацію моральної шкоди,  завданої несвоєчасним складанням та видачею акта форми Н-1 в розмірі 5000 грн. та моральну шкоду,  завдану трудовим каліцтвом на виробництві в сумі 15000 грн. і судові витрати по оплаті витрат за проведення судово-психолого-психіатричної експертизи в розмірі 513,  65 грн.

Представники ВАТ «Нововолинський ливарний завод» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали і вважають,  що підстав для задоволення позову немає,  оскільки адміністрація підприємства ніяких неправомірних дій відносно ОСОБА_1 не вчиняла,  тому не може нести відповідальності за моральну шкоду. Представник відповідача -інженер з охорони праці ливарного заводу Савкіна Л. не заперечила,  що отримали рішення суду про встановлення факту нещасного випадку,  який мав місце 11 вересня 2001 року із слюсарем-ремонтником ОСОБА_1. ,  06 травня 2006 року,  а 18 травня 2006 року ОСОБА_1 приходив на завод за актом форми Н-1,  який був складений і виданий ОСОБА_1 22 травня 2006 року,  після втручання прокуратури міста Нововолинська. Щодо встановлення комісією з розслідування нещасного випадку 100 відсоткової вини ОСОБА_1 у нещасному випадку пояснила,  що комісія дійшла такого висновку з огляду на порушення працівниками вимог інструкції ї охорони праці під-час роботи конвеєрної стрічки. При цьому не заперечила,  що ОСОБА_1 на момент травмування,  не обслуговував конвеєрну стрічку,  на якій працювали ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Представник виконавчої дирекції ФСНВ Генсецький О.В. позов не визнав і пояснив,  що постановою від 23 листопада 2006 року № 4134 ОСОБА_1 призначена та виплачена одноразова допомога в разі стійкої втрати працездатності,  в розмірі 8987, 50 грн. Зазначив,  що повна сума одноразової допомоги становить 17975 грн.,  але її розмір,  у відповідності до п.2  ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності»,  зменшено на 50 %,  на підставі протоколу засідання комісії з розслідування нещасного випадку від 17.10.2006 року,  наданого роботодавцем,  в якому зазначено,  що вина ОСОБА_1 становить 100%.

В судовому засідання головний державний інспектор охорони праці територіального управління Держгірпромнагляду по Волинській області Черепанський С. М.  пояснив,  що на місці виконання робіт повинен бути присутній майстер,  який забезпечує контроль за виконанням завдання робітниками. Зазначив,  що однією із супутніх причин нещасного випадку,  що мав місце 11 вересня 2006 року з ОСОБА_1,  e незадовільний технічний стан виробництва,  про що і зазначено в акті форми Н-1.

4

Головний                             технічний інспектор    праці    ЦК профспілки

працівників вугільної промисловості України у Волинській області Чорний С. Д. в суді пояснив,  що,  згідно вимог  ст. 26 Закону України «Про охорону праці»,  на підприємтсві може створюватися комісія з охорони праці,  яка,  відповідно до п. 2.5. Типового положення про комісію з охорони праці профспілкового комітету підприємства,  затвердженого Постановою Президії Ради ФПУ від 06.09.2000 року,  № П-28-13,  готує пропозиції щодо визначення одноразової допомоги потерпілим на виробництві,  зменшення розміру цієї допомоги ,  якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці. Зазначив,  що в акті про нещасний випадок,  пов'язаний з виробництвом,  складеному 22 травня 2006 року,  невірно вказано місце нещасного випадку,  що стався з ОСОБА_1,  який травмувався не біля конвеєрної стрічки,  а біжучи,  вдарився головою об швелер. Пояснив,  що роботодавцем не забезпечено достатнє освітлення підвального приміщення,  внаслідок чого травмувався ОСОБА_1 Один з вимикачів не працював,  а тому ОСОБА_1,  щоб уникнути травмування іншого працівника,  змушений був добиратися до іншого вимикача,  але по дорозі вдарився головою у швелер. Участі у роботах по очистці конвеєра,  ОСОБА_1 не приймав,  а тому порушення вимог інструкції з охорони праці,  що стосуються робіт біля конвеєрної лінії,  допустити не міг. Вважає,  що комісія з розслідування нещасного випадку,  безпідставно визначила 100% вини ОСОБА_1 у нещасному випадку,  який стався з ним 11 вересня 2006 року. Відсоток вини для зменшення розміру одноразової допомоги,  згідно вище згаданого Типового положення,  визначає комісія з охорони праці,  а не з розслідування нещасного випадку. Зазначив,  що членами комісії можуть бути досвідчені робітники,  інженерно-технічні працівники та службовці,  які за посадовими обов'язками безпосередньо не несуть відповідальності за організацію роботи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці в цілому на підприємстві або в його окремих службах і підрозділах. Головою комісії,  як правило,  обирається член профкому,  який не входить до складу адміністративного персоналу,  а не як у даному випадку,  голова комісії -заступник директора підприємства з охорони праці.

Заслухавши пояснення сторін,  спеціалістів,  дослідивши письмові докази справи,  суд дійшов висновку,  що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено,  що позивач ОСОБА_1 з 12 липня 1979 року працював на Нововолинському ливарну заводі і звільнився з роботи 13 квітня 2005 року за власним бажанням,  /а.с. 4-6/.

11 вересня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок,  який пов'язаний з виробництвом і цей факт встановлено рішенням Нововолинського міського суду від 28 березня 2006р. (а.с. 8-11).

5

Вказане питання стало предметом судового розгляду по тій причині,  що відповідач ВАТ «Нововолинський ливарний завод» на вимогу позивача скласти акт форми Н-1,  склав акт форми Н-5, в якому було зазначено,  що нещасний випадок,  який мав місце з ОСОБА_1 11 вересня 2001 року,  не вважається пов'язаним з виробництвом.  /а.с. 17, 18/

Моральну шкоду,  завдану йому неправомірними діями відповідача ВАТ «Нововолинський ливарний завод »,  ОСОБА_1 оцінює в 20000 грн.,  в т.ч. 5000 грн. за несвоєчасну видачу акта ф-Н-1,  та 15000 грн. моральної шкоди,  завданої трудовим каліцтвом.

Згідно з вимогами  ст. 1168 ЦК України,  моральна шкода відшкодовується особою,  яка її завдала.

В судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1 звернувся до адміністрації ливарного заводу в квітні 2005 року з вимогою видати йому акт ф-Н-1 про нещасний випадок на виробництві,  який стався з ним під-час роботи на підприємстві 11 вересня 2001 року. 27 травня 2005 року,  було складено та видано ОСОБА_1 акт ф-Н-5 про те,  що випадок,  який стався з ним 11 вересня 2001 року не вважається пов'язаним з виробництвом.  Після цього,  він змушений був звертатися до суду,  рішенням якого встановлено факт нещасного випадку і зобов'язано відповідача скласти та видати ОСОБА_1 акт форми Н-1.

Наведені обставини дають суду підстави вважати,  що діями відповідача ВАТ «Нововолинський ливарний завод» позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди,  яка виразилась у моральних переживаннях останнього,  пов'язаних із доланням безпідставно створених йому перешкод зі сторони керівництва ВАТ «Ново волинський ливарний завод». Все це негативно вплинуло на стан психічного здоров'я ОСОБА_1 Моральну шкоду,  завдану позивачу неправомірними діями адміністрації ВАТ «Нововолинський ливарний завод»,  суд оцінює в 2000 грн.

Підстав для стягнення з відповідача ВАТ «Нововолинський ливарний завод» моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом,  суд не вбачає,  оскільки питання відшкодування шкоди,  завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві»,  і з 01 квітня 2001 року,  страхові виплати здійснює ФСНВ.

Постановою відділення виконавчої дирекції ФСНВ у м. Нововолинську від 23 листопада 2006 року № 4134/1 / а.с. 24-25/,  ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 8987, 50 грн.,  тобто зменшено її розмір на 50 % з врахуванням протоколу засідання комісії з розслідування нещасного випадку,  що стався з ОСОБА_1 11 вересня 2001 року.

6

Як     встановлено     в     суді поясненнями                                          спеціалістів,

встановлення 100% вини робітника у нещасному випадку є необгрунтованим,  оскільки в акті розслідування нещасного випадку вказано і про незадовільний технічний стан засобів виробництва. Під­час судового розгляду встановлено,  що нещасний випадок з ОСОБА_1 мав місце не під-час роботи на конвеєрній стрічці,  а тому немає підстав зазначати,  що позивач порушив інструкцію з охорони праці разом із робітниками,  які там працювали. До такого висновку прийшла комісія з розслідування нещасного випадку,  яку очолювала заступник директора з охорони праці,  а не комісія з охорони праці,  до компетенції,  якої,  згідно п.2.5 Типового положення про охорону праці,  віднесено вирішення питання щодо зменшення розміру одноразової допомоги,  при наявності вини робітника у нещасному випадку на виробництві.

Доводи представника відповідача ВАТ «Нововолинський ливарний завод» щодо наявності вини позивача у порушенні нормативних актів про охорону праці,  не заслуговують на увагу,  спростовуються поясненнями спеціалістів,  дослідженими в суді доказами,  а тому не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні спору. Встановлення 100 % вини позивача у нещасному випадку,  що стався з ним на виробництві,  за протоколом засідання комісії з розслідування нещасного випадку,  не ґрунтується на вимогах законодавства,  а тому не може вважатися правильним.

Враховуючи наведене,  беручи до уваги пояснення спеціалістів,  суд вважає,  що розмір страхової виплати ОСОБА_1,  тобто одноразової допомоги повинен становити повну суму,  тобто 17975 грн.,  виходячи із середньомісячної заробітної плати позивача,  яка до настання страхового випадку,  становила 719 грн.,  а тому стягує з відділення виконавчої дирекції ФСНВ в м. Нововолинську на користь ОСОБА_1 8987, 50 грн. недоплаченої йому одноразової допомоги.

Керуючись  ст.  ст.  212,  213,  214,  215,  ЦПК України,   ст. 1168 ЦК України,   ст.  34 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві..."  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод» на користь ОСОБА_1 2000 грн. (дві тисячі гривень) завданої моральної шкоди.

Стягнути з ВАТ «Нововолинський ливарний завод» в доход держави 8, 50 грн. / вісім гривень п'ятьдесят копійок/ судового збору та 1, 50 грн. / одну гривню п'ятьдесят копійок/ витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в користь Нововолинського міського суду.

Стягнути з відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Ново волинську

на користь ОСОБА_1 8987, 50 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) недоплаченої суми одноразової допомоги вразі стійкої втрати працездатності.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження,  то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги,  рішення суду,  якщо його не скасовано,  набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.