ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2- 8\2007

2007 р.

07 лютого 2007 року                                                                               м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

судді                                                                                 Поліщук Т.В.

при секретарі                                                                   Шевченко І.А.,

за участю представника позивача                                ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  за участю 3-ої особи -приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко Світлани Леонідівни,  про визнання правочину недійсним та таким,  що вчинено під впливом помилки,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_2.,  звернувся до Люботинського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3.,  за участю 3-ої особи - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.  Л. про визнання правочину недійсним та таким,  що вчинено під впливом помилки,  у якій зазначив,  що 27.04.2004 року між ним та відповідачем було укладено договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1,  на місці якого він побудував за власні кошти новий будинок,  готовність якого до 2004 року становила 95 %. Оскільки у позивача не було матеріальної можливості закінчити будівництво,  відповідач запропонував йому допомогу в закінченні будівництва на умовах,  що позивач довіку буде мешкати в закінченому будівництвом будинку,  а після його смерті будинок не буде спадковим майном.  Однак,  на вимогу ОСОБА_2.,  відповідач відмовився від надання можливості проживати в новому будинку,  мотивуючи це тим,  що будинок недобудований і він збирається його продавати.

8   зв'язку з чим,  позивач просить визнати недійсним договір дарування від 27 квітня 2004

року,  житлового будинку з надвірними будівлями,  та незакінчений будівництвом

житловий будинок,  готовністю 95%,  що знаходиться в АДРЕСА_1,  який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського

районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. 27 квітня 2004 року.

Позивач,  ОСОБА_2. у суді свої позовні вимоги підтвердив в повному обсязі,  та зазначив,  що він сам розпочав будівництво будинку АДРЕСА_1,  але на час укладення договору дарування він був непрацездатним -пенсіонером тому у нього відсутня була можливість добудувати цей будинок. Крім цього,  він є батьком відповідача ОСОБА_3.,  який пообіцяв йому добудувати будинок та доглядати позивача довічно,  який повинен був мешкати в даному будинку,  згідно домовленості між ним та відповідачем по справі,  тому він повністю поклався відповідачу -своєму сину ОСОБА_3. та уклав вищезазначений договір,  дарував тим самим безкоштовно вищезазначений домоволодіння відповідачу. Але відповідач по справі після спливу певного проміжку часу,  заявляв йому,  що відмовляється від добудови будинку та має бажання його відчужити. Більш того,  на теперішній час він є розлученим та у нього нема іншого місця проживання. При таких обставинах позивач вважає що під впливом помилки ним був укладений вищезазначений договір.

Представник позивача,  ОСОБА_1.,  в суді позов підтримав в повному обсязі,  та прохав суд його задовольнити.

У ході попереднього судового засідання відповідач ОСОБА_3. зазначив у суді,  що він є сином позивача,  та дійсно має намір відчужити цей будинок,  так як є його власником,  згідно договору дарування від 27.04.2004 року,  при укладенні якого позивачу були роз'яснені наслідки цього договору. Крім цього,  відповідач перебуває в зареєстрованому шлюбі і має інше місце проживання.

Третя особа по справі - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л.,  у суді зазначила,  що нею як приватним нотаріусом 27 квітня 2004 року був посвідчений договір дарування,  укладений між сторонами,  до підписання якого

нею були дотримані усі норми закону,  та роз'яснені наслідки договору. Але з урахуванням підстав зазначених позивачем у суді,  вважає можливим позов задовольнити.

Відповідач по справі,  ОСОБА_3.,  про час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся належним чином,  про що свідчать розписки про одержання судових повісток,  причину своєї неявки,  яку відповідач виклав у заяві,  суд вважає неповажною. Згідно ухвали суду від 01 серпня 2006 року провадження по справі було зупинено на час хвороби відповідача по справі ОСОБА_3. Але відповідно довідки за №213 від 27.12.2006 року завідуючого 6-го стаціонарного відділення ДПТО №4 ГК ПТД №1 Н.Н. Боровок,  відповідач по справі ОСОБА_3. виписаний із стаціонару та переведений на амбулаторне лікування в ДПТО №4,  відвідувати засідання суду може. (а.с.  104). В зв'язку з чим,  09 січня 2007 року ухвалою суду було відновлено провадження по справі,  про що відповідач був повідомлений судом належним чином.  (а.с. 107).3і згоди позивача його представника та третьої особи по справі суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,  що відповідає положенням  ст. .224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено,  що будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований по праву особистої власності в цілому за ОСОБА_2. -позивачем по справі,  на підставі договору купівлі-продажу,  посвідченого 2-ю Держнотконторою Харківського району від 04.03.1989 p.,  №597. (а.с.  6). Згідно рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради від 15.11.1994 року №1972,  ОСОБА_2. надано дозвіл на перебудову житлового будинку в домоволодінні АДРЕСА_1. (а.с. 7). Позивачем були надані суду копії квитанцій на придбання ним будматеріалів для будівництва будинку. ( а.с.  122, 123 ). Згідно договору дарування від 27.04.2004 року,  посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. 27.04.2004 року,  ОСОБА_2. добровільно передає безоплатне,  а ОСОБА_3. приймає у власність житловий будинок з надвірними будівлями,  та незакінчений будівництвом житловий будинок,  готовністю 95%,  що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с. 8).

В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_3. зазначив,  що у нього не має наміру добудовувати цей будинок,  так як він бажає його відчужити,  в зв'язку з чим судом була постановлена ухвала від 19 червня 2006 року,  згідно якої накладено арешт на домоволодіння АДРЕСА_1,  (а.с.  16-17).

Більш того,  наміри відповідача про небажання добудовувати будинок,  а також про те що вищезазначене домоволодіння він не має наміру використовувати за цільовим призначенням підтверджується матеріалами справи а саме: актом обстеження технічного стану домоволодіння АДРЕСА_1 від 17.05.2006 року,  відповідно якому будинок 1929 року побудови за тривалий термін експлуатації напіврозвалений та має нежилий вигляд. На земельній ділянці збудовано новий цегляний будинок,  будівельна готовність якого складає 95%,  відсутні внутрішні роботи,  опалення. Таким чином комісія прийшла до висновку,  що вищезазначені будинки до проживання не придатні,  (а.с. 9). Більш того,  до теперішнього часу відповідач не зареєстрував будинок в Люботинському бюро технічної інвентаризації,  що підтверджується довідками бюро від 19 травня 2006 року та 26.06.2006 року (а.с. 6,  45). Відповідач має постійне місце проживання за яким зареєстрований: АДРЕСА_2,  що було ним зазначено в попередньому судовому засідання та підтверджуються його розписками про отримання судових повісток,  (а.с. 60).

Відповідно до вимог ч.1  ст. 229 ЦК України,  якщо особа,  яка вчинила право чин,  помилилася щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи право чину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її цінність або можливість ви користування за цільовим призначенням.  Помилка щодо мотивів право чину не має істотного значення,  крім випадків,  встановлених законом.

Згідно п.П постанови Пленуму Верховного Суду України „У справах про визнання право чинів недійсними" від 28 квітня 1978 року (зі змінами від 25 грудня 1992 року) під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта,  предмета або інших істотних умов правочину,  яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати,  що право чин не був укладеним.

Таким чином,  суд приходе до висновку,  що дії відповідача стосовно домоволодінняАДРЕСА_1,  значно знижує його цінність та у нього не має наміру використання будинку за цільовим значенням.

Суд також враховує становища позивача по справі,  який є чоловіком похилого віку,  пенсіонером та ветераном праці,  розлученим,  у якого відсутнє постійне місце проживання,  але він зареєстрований в вищезазначеному будинку. ( а.с.  119-121). Тому дня його помилці стосовно укладення цього договору дарування,  сприяло відсутність належної обачності,  переоцінка свого досвіду та можливості відповідача по справі.

В зв'язку з наведеним вище,  суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2. підлягають задоволенню. Крім цього відповідач по справі зі зустрічною позовною заявою до суду не звертався.

Позивачем ОСОБА_2. при поданні позову до суду судовий збір та сума витрат,  пов'язаних на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи сплачено у повному обсязі.

Керуючись  ст.  ст. 10,  11,  88,  209,  212,  214-215,  224-226 ЦПК України,   ст. 229,  728 ЦК України,  п.П постанови Пленуму верховного Суду України „У справах про визнання право чинів недійсними" від 28 квітня 1978 року зі змінами від 25 грудня 1992 року,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями,  та незакінчений будівництвом житловий будинок,  готовністю 95%,  що знаходиться в АДРЕСА_1 укладений міжОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 квітня 2004 року,  посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С. Л. 27 квітня 2004 року,  зареєстрованого в реєстрі за № 901 - недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.