У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Журавель В.І.,Мазур Л.М.,

Маляренка А.В.,Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк») про визнання нікчемним пункти 5.1.2 та п. 5.1.3 кредитного договору кладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Івано-Франківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», а також визнання недійсною додаткову угоду № 1 до Договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

ВАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду із позовними вимогами до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ВАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання нікчемним пункти 5.1.2 та п. 5.1.3 кредитного договору кладеного між ним та ВАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Івано-Франківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», а також визнання недійсною додаткову угоду № 1 до Договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року.

Із зустрічними позовними вимогами до ВАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання недійсним п. 3.4 договору поруки від 13 липня 2007 року та припиненням договору поруки звернувся також ОСОБА_7

Ухвалами Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2011 року залишено без розгляду позовні вимоги відкритого акціонерного товариства ВАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та позовні вимоги ОСОБА_7 до ВАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання недійсним п. 3.4 договору поруки від 13 липня 2007 року та припинення договору поруки.

ОСОБА_6 позовні вимоги обґрунтовував тим, що 13 липня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», в особі заступника директора з роздрібного бізнесу Івано-Франківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», та ним укладено кредитний договір № 6/07/34-05. Відповідно до вказаного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 45000,00 доларів США. Відповідно до п. 1.4. вказаного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13 % річних. З часу отримання кредиту жодних порушень умов кредитного договору з його боку не було, зокрема як в частині сплати безпосередньо кредиту, так і процентів за користування кредитом. Однак, листом ВАТ «ВіЕйБі Банк» від 5 жовтня 2008 року за № 06/1472, його було повідомлено про внесення змін до умов договору в частині підвищення процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 17 % річних до 12 липня 2017 року. додатковою угодою №1 до Договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року, банком в односторонньому порядку внесено зміни до п. 1.4. Договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року, та встановлено процентну ставку за користуванням кредитними коштами в розмірі 17% річних. Із розрахунку заборгованості, що здійснена ВАТ «ВіЕйБі Банк», вбачається, що з 26 листопада 2008 року банк здійснив розрахунок по заборгованості за кредитним договором вже із урахуванням 17-ти відсоткової ставки.

Вважаючи дії банку неправомірними просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2011 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 Визнано недійсними п. 5.1.2 та п. 5.1.3 кредитного договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «ВіЕйБі Банк», в особі Івано-Франківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» та визнано недійсною додаткову угоду №1 до Договору № 6/07/34-05 від 13 липня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2011 року рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд з'ясовує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані питання було вирішено при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні чинним законодавством ні положеннями укладеного договору банку не було надано право в односторонньому порядку, без згоди позивача, змінювати умови кредитного договору, і розмір процентної ставки є істотною умовою договору, зміна якої допускається за погодженням сторін договору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що при укладенні кредитного договору сторони за взаємною згодою визначили можливість та порядок зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, що є істотною умовою кредитного договору. Порядок зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами встановлений п.п. 5.1 - 5.1.3 Договору за взаємною згодою сторін та відповідав чинному на час укладення угоди законодавству, оскільки зміна процентної ставки відбулась до 10 січня 2009 року.

Судом апеляційної інстанції правильно зроблено висновок, що рішення банку про збільшення відсоткової ставки є обґрунтованим, оскільки воно передбачене у договорі (п.5 договору) та зазначене рішення прийняте до 10 січня 2009 року. Чинним законодавством передбачено, що неправомірними рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є лише ті, що постановлені після 10 січня 2009 року.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судом апеляційної інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, рішення апеляційного суду залишається без змін.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 434-345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:М.П. Пшонка

Судді:В.І. Журавель

Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

Т.О. Писана