У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Журавель В.І.,Мазур Л.М.,

Маляренка А.В.,Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПП «Восток», ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суд із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 грудня 2007 року між позивачем та ПП «Восток» було укладено кредитний договір, за яким останньому було надано кредит в сумі 45 000,00 грн. строком до 21 червня 2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 20 відсотків річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за укладеним кредитним договором, 25 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_6, було укладено договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору виникла заборгованість яка становить 59388,28 грн., яку позивач просив суд стягнути солідарно з ПП «Восток» та ОСОБА_6

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки, за яким він взяв на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника - ПП «Восток» за кредитним договором, укладеним 25 грудня 2007 року. При укладенні договору поруки з текстом кредитного договору його не ознайомили, не роз'яснили природу договору поруки і фактично договір поруки був укладений ним під впливом помилки, а тому просив суд визнати даний правочин недійсним.

Ухвалою суду від 28 грудня 2010 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 9 червня 2011 року частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто з ПП «Восток» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 59 388,28 грн. боргу за кредитним договором. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки -відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2011 року рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 9 червня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто солідарно із ПП «Восток» та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 59 388,28 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд з'ясовує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані питання було вирішено при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що 25 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ПП «Восток» було укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит в сумі 45000,00 грн. строком до 21 червня 2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 20 відсотків річних. Умовами укладеного кредитного договору, передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору, банк має право стягувати з позичальника штраф та пеню. (а.с. 34-39)

25 грудня 2007 року, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки. (а.с. 22)

ПП «Восток» зобов'язання за умовами зазначеного кредитного договору не виконує, що призвело до виникнення заборгованості, яка становить 59 388,28 грн. (а.с. 15-17)

27 жовтня 2010 року на адресу поручителя банком було направлено вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2007 року укладеного між банком та ПП «Восток». Дану вимогу поручитель особисто отримав 29 жовтня 2010 року. (а.с. 42-45)

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Восток» не виконує взяті на себе зобов'язання за умовами кредитного договору і що укладений між сторонами договір поруки відповідає вимогам закону, при цьому відмовляючи у стягненні боргу з ОСОБА_6, суд виходив з того, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_6 усвідомлював наслідки укладеного договору поруки, а твердження про те, що при укладенні договору поруки з текстом кредитного договору його не ознайомили, не роз'яснили природу договору поруки і те, що договір поруки був укладений ним під впливом помилки, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що твердження суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку пред'явлення вимоги до поручителя є безпідставним та не ґрунтується на вимогах закону, оскільки укладеними між сторонами договорами визначено строк дії поруки і строк пред'явлення вимоги до поручителя позивачем не пропущено, при цьому затримка платежу за кредитним договором не свідчить про початок перебігу строку звернення до суду.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем не було порушено строки пред'явлення вимоги до поручителя.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про солідарне стягнення заборгованість за кредитним договором із відповідачів є обґрунтованим.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судом апеляційної інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, рішення апеляційного суду залишається без змін.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 434-345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 9 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:М.П. Пшонка

Судді:В.І. Журавель

Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

Т.О. Писана