У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Журавель В.І.,Мазур Л.М.,
Маляренка А.В.,Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах Ірпінської міської ради до ОСОБА_6 про стягнення відновної вартості зелених насаджень, за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Прокурор м. Ірпеня звернувся до суду в інтересах Ірпінської міської ради до ОСОБА_6 про стягнення відшкодованої вартості зелених насаджень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до прокуратури м. Ірпеня надійшов лист контрольно-ревізійного управління в м. Ірпені про те, що ревізією фінансовогосподарської діяльності КП КОР «Обласний лісгосп» встановлено недоотримання грошових коштів внаслідок несплати відновної вартості зелених насаджень при безоплатній передачі у власність громадян земельних ділянок.
В ході перевірки прокуратурою м. Ірпеня встановлено, що 25 жовтня 2007 року Ірпінською міською радою прийнято рішення за № 941-28-У «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь».
Відповідно до витягу вказаного рішення, ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 та передано безкоштовно в приватну власність вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до довідки Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 28 вересня 2007 року, на вказаній земельній ділянці знаходяться зелені насадження.
В матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд міститься акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 5 жовтня 2007 року та розрахунок відновної вартості зелених насаджень в АДРЕСА_1. Загальна сума відновної вартості зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 становить 58 365,03 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.
За вимогами ст.ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Однак вказані вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом дотримані не були.
Судами встановлено, що 25 жовтня 2007 року Ірпінською міською радою прийнято рішення № 941-28-У «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в м. Ірпінь». Відповідно до витягу вказаного рішення, ОСОБА_6 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1; передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 28 вересня 2007 року, на вказаній земельній ділянці знаходяться зелені насадження.
В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, міститься акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 5 жовтня 2007 року та розрахунок відновної вартості зелених насаджень в АДРЕСА_1. Загальна сума відновної вартості зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 становить 58 365,03 грн.
Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №925470 ОСОБА_6 належить на праві власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалюючи судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а відтак дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є передчасними.
Предметом позову у даній справі є вимога прокурора міста Ірпеня Київської області, заявлена в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради, про стягнення із ОСОБА_6 58 365,03 грн. відновної вартості зелених насаджень.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
За порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів в силу статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів.
Відповідно до приписів статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення цього законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України «Про рослинний світ» відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, суди помилково не врахували, що позивач не повинен доводити вину відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
За приписами статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 «Порядку видалення дерев кущів, газонів і квітників у населених пунктах», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 1 серпня 2006 року, видалення зелених насаджень здійснюється в чітко регламентованій процедурі. Зокрема, після надання, підтверджуючих сплату відновної вартості зелених насаджень, документів заявнику видається ордер на видалення зелених насаджень.
Згідно з пунктом 4.2 «Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України», затверджених наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 29 липня 1994 року за №70 державний контроль у галузі охорони міських зелених насаджень здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими органами.
Пунктом 4.6 зазначених Правил передбачено, що знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів, квітників може здійснюватись лише у разі наявності спеціального дозволу - ордера. Ордер видається на підставі обстеження зелених насаджень, погодженого з місцевими органами Мінприроди України, і рішення місцевого органу державної виконавчої влади.
Відповідно до пунктів 3, 4 «Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах» затверджено постановою КМУ від 1 серпня 2006 року №1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи про видалення зелених насаджень.
Відповідно до пункту 10 Порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновної власності. Відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи (пункту 11 Порядку).
На підставі викладеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій, в контексті спірних правовідносин, не було надано юридичної оцінки вищенаведеним правовим положенням, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
Відповідно до положень чинного Цивільного процесуального кодексу України, рішення з суду повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Ухвалені судові рішення у справі цим вимогам не відповідають, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнає висновки судів про не обґрунтованість та недоведеність позовних вимог передчасними.
Відповідно до ч.1 ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості проводити дослідження доказів та надавати їм оцінку.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 грудня 2010 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:М.П. Пшонка
Судді:В.І. Журавель
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
Т.О. Писана