КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2034/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тетервак Н.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 15.07.11р. у справі №2-а-2034/2011 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 40% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період в межах стоку позовної давності, з відповідним перерахунком у майбутньому.

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 15.07.11р. позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано провести перерахунок та виплату допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 40% від мінімальної заробітної плати щомісяця, за період з 16.08.10р. з урахуванням фактично отриманих коштів; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивачів провести перерахунок допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати до пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено їх право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Колегією суддів встановлено, що позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є пенсіонерами, які постійно проживають на території гарантованого добровільного відселення, є постраждалими від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та перебувають на обліку в управлінні, де отримують допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що громадянам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в розмірі 40 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Проте, всупереч статті 37 Закону № 796-ХІІ позивачам щомісячна грошова допомога та доплата до пенсії виплачувались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.05р. №936.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги та доплати позивачам застосуванню підлягають статті 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивачів є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивачів на отримання належних їм виплат на підставі статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було порушено та що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону, а не Постанова КМУ, оскільки норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх.

Окрім вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачеві не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній ухвалі від 15.02.11р.

З огляду на викладене, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають право на перерахунок пенсії з 16.08.10р. без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 15.07.11р. у справі №2-а-2034/2011 - залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 15.07.11р. у справі №2-а-2034/2011 - без змін.

Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М