ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 року м. Київ К-57431/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вербицької О.В.

Суддів Карася О.В.

Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Карлівка-Агро"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року

у справі № 17/46/5018

за позовом Закритого акціонерного товариства "Карлівка-Агро"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

третя особа Державна податкова адміністрація України

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Карлівка-Агро" (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Карлівка-Агро») звернулось до суду з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту - відповідач, МДПІ), третя особа Державна податкова адміністрація України про скасування податкових повідомлень-рішень Карлівської МДПІ Полтавської області № 0000452301/0 від 16.10.2006, № 0000452301/1 від 31.10.2006, № 0000452301/2 від 21.12.2006, № 0000452301/3 від 04.04.2007 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 36682,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 18341,0 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 у справі № 17/46/5018 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року скасовано постанову господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга ЗАТ «Карлівка-Агро»підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 45/23-2217726 від 06.10.2006 позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2005 по 30.06.2006 , в ході якої були виявлені порушення платником податків вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон України «Про ПДВ»), а саме: підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаної у СПД ФО ОСОБА_3 продукції на суму 36681,87 грн.

Як зазначено в акті перевірки операції з придбання документально оформлені податковими накладним, які позивач відносив до складу податкового кредиту, тоді як згідно даних, отриманих відповідачем через систему АС «Бест-Звіт», приватний підприємець ОСОБА_3 був свого часу зареєстрований платником ПДВ, але його свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.06.2002 за рішенням суду.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про ПДВ»центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання та ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством, сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України, без їх реєстрації як платники цього податку.

Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.

З урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом; б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2-2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій; в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.

Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.

Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил встановлюються центральним податковим органом.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у

випадках, якщо: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає

податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного

відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а"-"б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в"-"г" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП ОСОБА_3 не пов'язано з прийняттям відповідного судового рішення, а здійснено за заявою підприємця у зв'язку з обранням ним спрощеної системи оподаткування та звітності.

Оскільки ПП ОСОБА_3 був виключений з Реєстру платників ПДВ 13.06.2002, то з цієї дати він не міг виписувати та видавати покупцям податкові накладні, а у покупців цих товарів, відповідно, не було підстав для формування податкового кредиту за цими операціями.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки постачальник товарів не був платником ПДВ, то у нього не виникало податкового зобов'язання, а у позивача не виникало права на податковий кредит відповідно до положень п. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000452301/0 від 16.10.2006 в порядку адміністративного оскарження, для чого подав первинну скаргу від 24.10.2006. Рішенням Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 31.10.2006 скарга була залишена без задоволення. Але з урахуванням вищезазначеного рішення відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000452301/1 від 31.10.2006 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 36682,0 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 18341,0 грн.

При подальшому оскарженні платник податків направив скаргу від 29.12.2006 до ДПА України, по якій було прийняте рішення від 29.03.2007 про залишення скарги без задоволення, а відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000452301/3 від 04.04.2007. В свою чергу, позивач в листі від 06.04.2007 повідомив ДПА України, ДПА Полтавської області та відповідача по даній справі про те, що його скарга вважається задоволеною на його користь.

Відповідно приписам п. 5.2.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржені до ДПА України податкові повідомлення-рішення слід вважати відкликаними, а тому на час звернення з позовом права або законні інтереси позивача у зв'язку з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями № 0000452301/0 від 16.10.2006, № 0000452301/1 від 31.10.2006, № 0000452301/2 від 21.12.2006 не були порушені. Отже, у позивача не було правових підстав для звернення з позовом про скасування (визнання недійсними) податкових повідомлень-рішень МДПІ № 0000452301/0 від 16.10.2006, № 0000452301/1 від 31.10.2006, № 0000452301/2 від 21.12.2006 є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Карлівка-Агро" - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді(підписи)О.В. Карась

О.В. Муравйов