донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.08.2012 р. справа №5009/1487/12
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Кододової О.В.
суддівАзарова З.П.
Радіонової О.О.
При секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін: від позивача - не з'явився від відповідача - Корнієнко М.О., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оліви», м. Бердянськ, Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області
від03.07.2012р. (повний текст рішення складений та підписаний 09.07.2012р.)
у справі№ 5009/1487/12 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, Запорізька область
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», м. Бердянськ, Запорізька область
про стягнення 76 573,80 дол. США та 13 897 943,97грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя», м. Запоріжжя, Запорізька область звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», м. Бердянськ, Запорізька область про стягнення 76 573,80 дол. США та 13 897 943,97грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2012року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" суму заборгованості в іноземній валюті 76 573, 80, суму заборгованості в гривнях 11 457 395 грн. 00 коп., сума заборгованості по процентам 1 143 867 грн. 47 коп., суму судового збору у розмірі 58 626 грн. 31 коп.
Позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 1 296 681 грн. 50 коп., в тому числі : - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості -1 216 967 грн. 46 коп. 46 копійок, сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 79 553 грн. 11 коп. 11 копійок, сума пені за несвоєчасне погашення комісії -160 грн. 93 коп., залишені без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2012р. у справі №5009/1487/12 мотивоване тим, що ПАТ Промінвестбанк станом на час укладання спірного кредитного договору мав видані Національним банком України банківську ліцензію №1 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5 - 11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», дозвіл № 1-1 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та 4 ст.47 цього Закону. Таким чином, Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі вищевказаних банківської ліцензії та дозволу.
В частині залишення без задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 296 681 грн. 50 коп., в тому числі : - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості -1 216 967 грн. 46 коп. 46 копійок, сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 79 553 грн. 11 коп. 11 копійок, сума пені за несвоєчасне погашення комісії -160 грн. 93 коп., рішення мотивоване тим, що кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 від 29 вересня 2008 р. не передбачена можливість стягнення пені , крім того за змістом вказаного договору сторонами не досягнуто письмової згоди щодо розміру пені .
Публічне акціонерне товариство «Азовські мастила і оливи», м. Бердянськ, Запорізька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про скасування рішення, та вважає, що банк не має права надавати валютні кредити в іноземній валюті, якщо він має лише письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, виданий НБУ відповідно до вимог статті 47 Закону №2121-ІІІ, але не отримав індивідуальну ліцензію НБУ на надання резидентам кредитів в іноземній валюті та/або індивідуальну ліцензію НБУ на валютні операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу згідно частини 4 статті 5 Декрету №15-93.
У скарзі скаржник зазначає, що надання кредит в іноземній валюті є використанням її як засобу платежу, як це випливає з п.1.4 Положення про порядок видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, згідно якого «використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)»є використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються. З аналізу положень Декрету №15-93 вбачається, що операція з використання іноземної валюти як засобу платежу за своїм змістом не охоплює операцію з надання кредиту в іноземній валюті, та відповідно вони є окремими не пов'язаними між собою валютними операціями. Письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, не передбачених Декретом №15-93, для цілей Декрету №15-93 не є генеральною ліцензією НБУ.
Відповідачем у судовому засіданні заявлене усне клопотання про відкладання розгляду справи, судовою колегією відхилено клопотання за необґрунтованістю.
Позивач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Згідно зі ст. 75,99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.
Розпорядженням суду від 28.08.2012р. було змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: суддя Кододова О.В. -головуючий (суддя-доповідач); суддя Азарова З.П.-член колегії, суддя Радіонова О.О. - член колегії.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
29.09.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово -інвестиційним банком (ЗАТ), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово -інвестиційний банк" та Відкритим акціонерним товариством "Азовські мастила і оливи", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Азовські мастила і оливи" був укладений Кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08, із змінами від 08.04.2009 р., 25.01.2010 р., 01.10.2010 р., 17.01.2011 р., 15.04.2011 р.
Промінвестбанк надав позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної кредитної лінії з лімітом у розмірі 15 150 000 грн. 00 коп. оплативши розрахункові документи ( платіжні доручення) позичальника безпосередньо з позичкових рахунків № 20635356160248/980 , 840 , 978,643 відкритих в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Бердянськ Запорізької області" (з 01.10.2010 р. -з позичкових рахунків № 20636356176723/980 , 840, 978, 643 відкритих в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя" ) з визначенням терміну остаточного виконання позичальником всіх грошових зобов'язань за кредитним договором -30 серпня 2011 р. ( п. п. 2.1 , 2.2 , 3.1 кредитного договору).
За правомірне користування кредитом Кредитним договором встановлено процентну ставку у розмірі 14 % річних за заборгованістю в доларах США , 20 % річних за заборгованістю в російських рублях, 14 % річних за заборгованістю в євро та 16 % річних за заборгованістю в гривні , за неправомірне -у розмірі 16 % річних за кредитом, наданим в гривні , 14 % річних за кредитом , наданим в доларах США , проценти нараховуються Промінвестбанком і сплачуються Позичальником щомісячно в останній робочий день місяця ( п. п. 3.2 , 3.4 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору проценти за неправомірне користування кредитом - це плата , яка встановлюється Промінвестбанком за користування кредитом після строку його погашення. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються . Відповідно до п. 3.2 кредитного договору проценти сплачуються позичальником в гривні за офіційним курсом НБУ в день їх нарахування .
Сторонами кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 від 29.09.2008р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.
З матеріалів справи вбачається, що Промінвестбанк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 6231 від 06.10.2008 р., реєстром оплачених електронних розрахункових документів за 06.10.2008 р. та виписками по рахунках № № 20635356160248/980 , 20635356160248/840. Позичальником фактично було отримано грошові кошти в межах ліміту в розмірі 15 150 000 грн. 00 коп.
Відповідач не заперечує факт отримання кредиту за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83 -08 від 29.09.2008 р. (з подальшими змінами).
У терміни, визначені п. п. 2.1, 2.2 кредитного договору для остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум , позичальник свої зобов'язання не виконав, а відтак з 01.08.2011 р. у ПАТ "Азовські мастила і оливи" виникла і існує прострочена заборгованість яка становить 76 573 , 80 ( Сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят три долари США 80 центів та 11 457 395 грн. 00 коп.
Крім того, станом на день вирішення справи по суті існує заборгованість по процентам, а саме : - за процентами в іноземній валюті - 6 365 , 14 доларів США , що в гривневому еквіваленті становить 50 823 грн. 30 коп. ; - за процентами в гривнях - 1 093 044 грн. 17 коп.
Загальна сума нарахованих позивачем процентів становить 1 143 867 грн. 47 коп.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків
Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.
Зміст кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 від 29.09.2008 р. (з подальшими змінами ) містить усі суттєві умови для договорів даного виду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За умовами ст.ст. 526, 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором, або законом, зокрема : сплата неустойки ( пункт 3 частина 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання .
Згідно із частиною 2 статті 551 ЦК України , якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства .
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 1 296 681 грн. 50 коп., в тому числі : - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості -1 216 967 грн. 46 коп. ; - сума пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 79 553 грн. 11 коп. ; - сума пені за несвоєчасне погашення комісії -160 грн. 93 коп.
Згідно п. 4.2 кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 від 29 вересня 2008 р. ( з подальшими змінами) позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим договором , а також суми передбаченої цим договором неустойки.
Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору у випадку , якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені , остання нараховується банком з дати виникнення обставин , що є підставою для застосування пені , до дати припинення цих обставин включно , та сплачується позичальником у порядку , передбаченому пунктом 3.2 цього договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком тричі на місяць на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами.
Банк має право вимагати від позичальника ( незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/ або плати за кредит , та / або процентів за неправомірне користування кредитом , та / або суму неустойки , передбачених цим договором, у випадках, коли: - позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/ або сплаті процентів за надання кредиту, та / або плати за кредит, та / або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором (п.п. 4.3.4)
Розділом 5 кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення суми пені позивач посилається на частину 6 статті 231 Господарського кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до приписів статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка , штраф , пеня) , яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках , розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.
Виходячи із змісту викладених правових норм розмір пені як відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань встановлюється за домовленістю сторін договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 83-08 від 29 вересня 2008 р. не передбачена можливість стягнення пені, крім того за змістом вказаного договору сторонами не досягнуто письмової згоди щодо розміру пені.
Згідно ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.
В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.
Статті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій, та не містить заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. (далі - Декрет КМУ № 15-93).
Згідно зі ст. 3 Декрету КМУ № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.
Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету КМУ № 15-93, яка визначає, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Як встановлено ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001 р., серед яких, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Згідно із ч.3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19).
Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом Запорізької області, на час укладання Кредитного договору позивач мав банківську ліцензію №1, видану йому Національним банком України 31.10.2001р. на право здійснення банківських операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл № 1-1 від 31.10.2001року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з додатком №1-1 від 31.10.2001року.
Отже, позивач, на підставі банківських ліцензій та дозволів мав право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, залучати та розміщувати іноземну валюту на міжнародних ринках, тощо.
Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р. використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Таким чином, твердження скаржника про обов'язкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим та безпідставним.
Відтак висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правомірним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2012року по справі №5009/1487/12 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», м. Бердянськ, Запорізька область -без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Результати апеляційного провадження у справі №5009/1487/12 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», м. Бердянськ, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2012року (повний текст рішення складений та підписаний 09.07.2012року) у справі № 5009/1487/12 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2012року (повний текст рішення складений та підписаний 09.07.2012року) у справі № 5009/1487/12 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Кододова О.В.
Судді: Азарова З.П.
Радіонова О.О.
Надруковано 6 пр.: 2-позивачу, 1-відповідачу, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО .