ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
27.10.06р. | Справа № А17/289(27/130)-06 |
За позовом Дочірнього підприємства “Агроспецресурси-Дніпро”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000482302/2 від 07.05.2005р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Духовна І. О.
Представники:
від позивача: Тишкевич В.В., довіреність від 18.01.2006р., представник;
від відповідача: Обертович М.Г., довіреність № 21054/10/10 від 19.09.2006р., начальник юридичного відділу.
Суть спору:
Дочірнє підприємство “Агроспецресурси-Дніпро” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) № 0000482302/2 від 07.05.2005р., яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (у подальшому —Закон “Про прибуток”) з посиланням на відсутність довіреностей при виконанні ПП Кукса Є.О. та Русс С.М. договорів доручення; на те, що службові обов’язки Кукса Є.О. та Русса С.М. не співпадають з умовами договорів доручення. Також позивач посилається на те, що чинним податковим законодавством не передбачено обмежень щодо можливості віднесення до валових витрат сум на підставі актів виконаних робіт та договорів доручення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позивачем до складу валових витрат вже була віднесена заробітна плата працівників Кукса Є.О. та Русса С.М. за виконані роботи, які по суті співпадають з умовами договорів доручення, при проведенні перевірки позивачем не надано документів, які б свідчили про те, що приватним приватними підприємцями виконані договори доручення.
У судовому засіданні 27.10.2006р. за згодою представників сторін були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем було здійснено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 22.07.2002р. по 30.11.2004р., за результатами якої був складений Акт від 15.03.2005р. № 29-23-2-32090870.
Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4 ст. 5 Закону “Про прибуток”, в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2003р. у розмірі 1746,00 грн., за 9 місяців 2003р. у розмірі 36282,00 грн. (з урахуванням 1746,00 грн.), за 2003р. у розмірі 55316,00 грн. (з урахуванням 36282,00 грн.), за 11 місяців 2004р. у розмірі 18603,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів акту перевірки, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 07.05.2005р. № 0000482302/2, яким позивачу було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 102314,65 грн., у тому числі 63668,90 грн. –основний платіж, 38645,75 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005р. по справі № 27/130 позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, спірне податкове повідомлення-рішення було визнано недійсним.
Не погодившись з вказаним Рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2005р. по справі №27130 апеляційна скарга відповідача була залишена без задоволення, Рішення господарського суду Дніпропетровської області — без змін.
Не погодившись із зазначеними Рішенням та Ухвалою, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2006р. по справі № 27/130 касаційна скарга відповідача була задоволена частково, Рішення господарського суду Дніпропетровської області та Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду були скасовані, а справа була направлена на новий розгляд в суд першої інстанції.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– позивачем було віднесено до складу валових витрат виплати винагород за договорами доручення з приватними підприємцями в сумі 388455,98 грн., а саме: Русс С.М. згідно з договором від 01.10.2003р. №2/р за період з 31.10.2003р. по 30.04.2004р. в сумі 151548,93 грн., Кукса Є.О. згідно з договором від 29.04.2003р. №1-Д за період з 29.04.2003р. по 30.09.2003р. в сумі 120807,05 грн.;
– виконання робіт за договорами доручення оформлено наступними документами: договори доручення, акти виконаних робіт з реєстрами накладних на одержання довірителем молочної сировини від постачальників в результаті виконаних повіреними своїх обов’язків, протоколи узгодження винагороди повірених;
– під час виконання договорів доручення Кукс Є.О. і Русс С.М. були штатними працівниками позивача —відповідно, Кукс Є.О. - комерційний директор, Русс С.М. - заступник директора по сировині з 17.09.2003р.;
– службові обов’язки, надані позивачем у матеріали справи, не приймаються судом у якості належних і допустимих доказів, оскільки дати ознайомлення працівників Кукси Є.О. і Русса С.М. з вказаними службовими обов’язками не відповідають періоду, протягом якого ними виконувались договори доручення у якості приватних підприємства;
– згідно з табелями обліку робочого часу Кукс Є.О. і Русс С.М. працювали повний робочий день та повний робочий тиждень;
– Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2006р. по справі №27/130 було встановлено з актів виконаних робіт, складених позивачем і приватними підприємцями Русс С.М., Кукса Є.О., реєстрів накладних на одержану сировину від постачальників не вбачається, що саме ними виконувалася ця робота;
– відповідно до посадової інструкції заступника директора по сировині, затвердженої позивачем 01.10.2003р., до завдань та обов’язків заступника директора по сировині належить, зокрема, контроль за закупкою продукції.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного.
У відповідності з п. 5.1 ст. 5 Закону “Про прибуток” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про прибуток” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV передбачено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, для віднесення витрат до складу валових необхідно підтвердити їх відповідними первинними документами.
Статтею 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З наведеного вбачається, що, як встановлено Ухвалою Вищого адміністративного суду України, документи, надані позивачем у матеріали справи, не підтверджують здійснення приватними підприємцями відповідної роботи.
Тобто і підстави для віднесення вартості здійснених позивачем виплат до складу валових витрат відсутні.
У відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушення наведеної норми, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що посадові обов’язки працівників позивача не збігались з обов’язками тих самих фізичних осіб-приватних підприємців у якості повіренних позивача.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
У задоволенні позову Дочірнього підприємства “Агроспецресурси-Дніпро” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
03.11.2006р.