ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
УХВАЛА
03.07.06 Справа № 13/293н-ад.
За позовом Прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до Луганської обласної ради, м. Луганськ
про визнання протиправним та нечинним рішення
Суддя | Яресько Б.В. |
За участю: | Секретар судового засідання Бабаян А.В. |
Від позивача |
Від відповідача |
Суть спору: заявником в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на підставі ст.ст.60,102,117,162 Кодексу адміністративного судочинства України заявлено вимоги про:
- визнання противоправним та нечинним рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.06.”Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.06.№ 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області.
Заявник та позивач позов підтримали.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на непідвідомчість спору господарському суду.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що 25.04.2006 р. Луганською обласною радою було прийнято рішення № 2/13 “Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006 р. № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області”.
Зазначеним рішенням відповідач вирішив вважати, що російська мова в Луганської області у визначенні Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин є регіональною мовою. Встановив, що Луганська обласна рада, її виконавчий комітет у своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською (державною) і російську –мови роботи, діловодства й документації. Доручив постійним комісіям з питань депутатської діяльності, законності та інформації й з питань освіти, культури, молоді та спорту в строк до 1 серпня 2006 року провести аналіз умов вживання російської мови на території області. На підставі вивченої мовної ситуації розробити програму розвитку української й російської мов у Луганській області й винести її на розгляд обласної ради. Запропонувати органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних судових, громадських органів, підприємств, установ і організацій як на державній, так і на російській мові. Запропонувати Верховній Раді України вжити заходів щодо забезпечення виконання Європейської Хартії регіональних мов, або мов меншин.
Заявник адміністративного позову просить суд визнати зазначене рішення протиправним та нечинним посилаючись на те, що прийнявши зазначене рішення відповідач вийшов за межі повноважень наданих йому законодавством України.
Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
У відповідності з ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатись, у тому числі, державні та інші органи у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Згідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Аналогічної правової позиції додержується Верховний суд України у своїх постановах № 25/389 від 11.05.04; № 8615-2/9/409С від 29.10.02; № 3/104-26/151 від 06.07.04, тощо.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Як вбачається з матеріалів справи між Кабінетом Міністрів України та Луганською обласною радою виник спір щодо визнання російської мови регіональною на території Луганської області.
Зазначені правовідносини, щодо яких виник спір не є господарськими, і відповідно спір за його предметом не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року ( 1798-12 ), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства в господарському суді.
Заявник та позивач мають право звернутися з позовом до місцевого загального суду.
Питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішує оскільки заявник звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 1,12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 121, п. 1 ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження ухвали через суд першої інстанції спочатку подається заява про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя Б.В. Яресько