ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.10.06р. | Справа № А17/291-06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чижи”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинними акту № 297/15-114/24996375 від 15.12.2005р. та податкового повідомлення-рішення № 0008431501/019527 від 15.12.2005р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Ясногор І.В., довіреність без номеру від 19.07.2006р., представник; Ватченко О.В., довіреність без номеру від 23.10.2006р., представник;
від відповідача: Кравцов Б.В., довіреність №19494/9/10-012 від 23.10.2006р., головний державний податковий інспектор; Мартинова О.В., довіреність №16178/9/10-012 від 29.11.2005р., головний державний податковий ревізор-інспектор.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чижи” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними акту перевірки Державної податкової інспекції у Красно гвардійському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) № 297/15-114/24996375 від 15.12.2005р. та податкового повідомлення-рішення відповідача № 0008431501/019527 від 15.12.2005р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем зроблений неправомірний висновок про завищення валових витрат на 862,5 тис. грн. та занижено податкове зобов’язання на 215,6 тис. грн. При цьому позивач зазначає, що пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/93-ВР (у подальшому —Закон ”Про прибуток”) прямо передбачено віднесення до валових витрат сум безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного результату.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позивачем в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону “Про прибуток” не дотримано встановленого терміну 60 днів після прийняття Рішення Арбітражного суду для подачі заяви про визнання боржника банкрутом. З наведеного відповідач робить висновок, що заборгованість залишилась непогашеною з вини самого позивача. Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ст. 609 ЦК України.
У судовому засіданні 30.10.2006р. за згодою представників сторін була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено перевірку податкових декларацій позивача по податку на прибуток, за результатами якої був складений Акт від 15.12.2005р. № 297/15-114/24996375.
Актом перевірки було встановлено завищення позивачем валових витрат та сум непогашеної заборгованості на суму 862,5 тис. грн. та заниження позивачем податкових зобов’язань на 215,6 тис. грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008431501/0/9527 від 15.12.2005р., яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 226400,00 грн., у тому числі 215600,00 грн. —основний платіж, 10800,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, керуючись ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (у подальшому —Закон №2181), позивач подав на адресу відповідача скаргу №109 від 31.01.2006р.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4092/10/15-122 від 10.03.2006р. відповідач залишив скаргу позивача без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням про результати розгляду первинної скарги, позивач подав до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області скаргу від 27.03.2006р. №10-Б.
Рішенням ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду повторної скарги позивача від 26.05.2006р. №12716/10/25-008 повторна скарга позивача була залишена без задоволення.
Не погодившись із зазначеними Рішеннями про результати розгляду скарг, позивач звернувся зі скаргою №30-Б від 09.06.2006р. до Державної податкової адміністрації України.
Рішенням про результати розгляду скарги № 8777/6/25-0115 від 10.08.2006р. Державна податкова адміністрація України залишила скаргу позивача без задоволення.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
– у відповідності з Декларацією позивача з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005р. до валових витрат позивачем віднесено 862,5 тис. грн. внаслідок врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (рядок 05.3 Декларації);
– вказані відомості також підтверджуються Додатком К4 до рядків 02.3, 05.3 та 23 Декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005р., зокрема цьому Додатку зазначено, що внаслідок коригування були збільшені валові витрати на 862,5 тис. грн. у зв’язку з невиконанням умов договору від 01.01.1999р. №3/99, укладеного з компанією “Еліт Дистрибюшн”;
– згідно з Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від 15.02.2001р. по справі №8/504 за позовом позивача до ЗАТ “Магнезит” ( у подальшому —Рішення), яке набрало законної сили відповідно до Постанови про перевірку рішення у порядку нагляду від 26.04.2001р. по справі №8/504, було встановлено, що між позивачем, ЗАТ “Магнезит” та компанією “Еліт Дистрибюшн” було укладено договір №45 від 28.12.1999р. про переведення боргу, згідно з яким ЗАТ “Магнезит” прийняло на себе зобов’язання сплатити борг компанії “Еліт Дистрибюшн” по контракту на постачання вугільної продукції №3/99 від 01.01.1999р. у сумі 218122,45 доларів США;
– зазначеним вище рішенням було стягнуто з рахунку ЗАТ “Магнезит” на користь позивача 1269248,36 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції;
– позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби управління юстиції Бабушкінського району м. Дніпропетровська із Заявою №326/1 від 01.06.2001р. про відкриття виконавчого провадження і забезпечення виконання Рішення;
– Листом від 26.10.2006р. №02-44/4-57ф Державна виконавча служба у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на запит позивача повідомила його про те, що книга обліку виконавчих документів була втрачена державним виконавцем, на дільницю якого була розписана Заява позивача, у зв’язку з чим немає можливості повідомити про хід виконання зазначеного виконавчого документа та притягти винну особу до відповідальності;
– в акті перевірки зазначено, що 18.03.2002р. було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ “Магнезит”, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2002р. по справі №Б/24/36/02 ЗАТ “Магнезит” було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 12.11.2003р.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково на підставі наступного.
Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону "Про прибуток" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Відповідачем не заперечується, що сума заборгованості ЗАТ “Магнезит” перед позивачем у розмірі 1269248,36 грн. не була віднесена до складу валових витрат до 3 кварталу 2005р.
Пунктом 1.25 ст. 1 Закону “Про прибуток” надано визначення “безнадійної заборгованості”, зокрема, це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
- заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:
- юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).
Згідно з п. п. 1, 3 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З наведеного вбачається те, що обставини стосовно наявності заборгованості ЗАТ “Магнезит” перед позивачем не потребують доведення, а також те, що ЗАТ “Магнезит” 12.11.2002р. був визнаний банкрутом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вжив всіх можливих заходів для стягнення боргу з ЗАТ “Магнезит”, а саме в межах строків позовної давності звернувся до арбітражного суду з позовом, який був задоволений, направив до органу Державної виконавчої служби Заяву про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, 12.11.2002р. заборгованість ЗАТ “Магнезит” перед позивачем набула статусу безнадійної заборгованості.
Тобто позивач правомірно відніс суму заборгованості до складі валових витрат на підставі пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону “Про прибуток”.
У відповідності з ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач у порушення вказаної норми не надав доказів, які б підтверджували заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.
Стосовно посилань відповідача на порушення позивачем ст. 609 ЦК України, то вони не приймаються судом з огляду на ст. 1 ЦК України, відповідно до якої до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 15.12.2005р. №0008431501/019527 винесене неправомірно і тому має бути визнане нечинним.
Водночас, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у частині визнання нечинним акту відповідача №297/15-114/24996375 від 15.12.2005р. у зв’язку з наступним.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, позовні вимоги щодо визнання його нечинним не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чижи” задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 15.12.2005р. № 0008431501/019527.
Закрити провадження у справі в частині визнання нечинним акту Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська № 297/15-114/24996375 від 15.12.2005р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чижи” (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23-а, код ЄДРПОУ 24996375, р/рахунок № 26009132001001 в ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. ДніпропетровськЮ МФО 305299) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
03.11.2006р.