Судове рішення #244379
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.10.06р.

 

Справа № А17/292-06

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_1 від 10.08.2006р.  

          Суддя -Стрелець Т. Г.

                                                                            Секретар судового засідання -Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність без номеру від 18.09.2006р., представник;

від відповідача: Решетнік О.Ю., довіреність № 9118/9/10/10-19 від 21.09.2005р., головний державний податковий інспектор.

 

Суть спору:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1(у подальшому -позивач) звернувся до господарського суду з позовом про визнання неправомірною перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, здійснену Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (у подальшому -відповідач) і про визнання нечинним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій НОМЕР_1 від 10.08.2006р., яким до позивача були застосовані фінансові санкції за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР (у подальшому -Закон “Про РРО”).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка відповідно до Закону “Про РРО” повинна здійснюватись відповідачем з дотриманням Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІ (у подальшому -Закон “Про податкову службу”) стосовно позапланових перевірок, при цьому, на думку, позивача, в акті перевірки не зазначені обов'язкові підстави для проведення позапланової перевірки, не надані обов'язкові для здійснення перевірки документи. Також позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем вказані неправильні реквізити Закону “Про РРО”. Крім того, позивач вважає неправомірним те, що позивачем штрафні (фінансові) санкції були прирівняні до податкового зобов'язання.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що положення Закону “Про податкову службу” стосуються лише перевірок своєчасності, повноти нарахування і сплати, достовірності податків та зборів (обов'язкових платежів), в той час як штрафні санкції за порушення Закону “Про РРО” не є податковими платежами.

У Доповненнях до позовної заяви, наданих у матеріали справи 27.10.2006р., позивач посилається на відсутність законних підстав для проведення перевірки, проведення перевірки з порушенням чинного законодавства України та інші процесуальні порушення, які, на думку позивача, були допущені відповідачем при здійсненні перевірки.

У судовому засіданні 24.10.2006р. за клопотанням позивача було заслухано у якості свідка ОСОБА_3, продавця позивача.

У судовому засіданні 30.10.2006р. за згодою представників сторін була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В с т а н о в и в  :

Відповідачем було проведено перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої був складений Акт від 27.07.2006р. №НОМЕР_3.

Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. п. 9, 11, 12 ст. 3 Закону “Про РРО”, а саме незабезпечення друку фіскального звітного чеку, невикористання режиму попереднього програмування, здійснення реалізації не облікованого товару.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.08.2006р. НОМЕР_1, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 771,00 грн.

Також за результатами акту перевірки відповідачем був складений Протокол про адміністративне порушення від 27.07.2006р., відповідно до якого продавцем ОСОБА_3 було допущено порушення ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

-          перевірка була здійснена відповідно до плану-графіка проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій за липень 2006р., затвердженого В.О. начальника відповідача;

-          постановою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р. ОСОБА_3, продавця позивача, було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні порушення;

-          позивачем не було надано у матеріали справи належних і допустимих доказів відсутності порушення позивачем Закону “Про РРО”;

-          натомість відповідачем надано у матеріали справи перелік облікованого та не облікованого товару в магазині “Вегас”, який належить позивачеві і перевірка якого здійснювалась відповідачем, а також розрахунок штрафних (фінансових) санкцій.

-          факти допущених позивачем порушень Закону “Про РРО” не заперечуються позивачем у позовній заяві, а також свідком.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного.

Відповідно до преамбули Закону “Про РРО” цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з ч. ч. 9, 11, 12 ст. 3 Закону “Про РРО” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

-          щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

-          проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

-          вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);

У відповідності з п. п. 4, 6 ст. 17 Закону “Про РРО” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій;

- п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Статтею 21 Закону “Про РРО” передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено відсутність порушень норм Закону “Про РРО”, викладених вище.

На підставі наведеного, господарсткий суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно посилань позивача на процесуальні порушення, допущені працівниками відповідача при здійсненні перевірки, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону “Про податкову службу” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 15 Закону “Про РРО” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Вимоги ст. 11-1 Закону “Про податкову службу” щодо надання наказу керівника, направлення повідомлення з попередженням про здійснення перевірки стосуються планових і позапланових перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків та зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки штрафні санкції за порушення Закону “Про РРО” не є податками та зборами (обов'язковими платежами), то посилання позивача на процесуальні порушення, нібито допущені відповідачем, необґрунтовані.

Стосовно реквізитів Закону “Про РРО”, то у спірному рішенні відповідачем застосовані реквізити Закону “Про РРО” у новій редакції (відповідно, було змінено назву Закону), тому твердження позивача про юридичну неспроможність застосування штрафних санкцій не відповідають дійсності.

З наведених вище підстав відомості, викладені позивачем у Пояснювальній записці, поданій у матеріали справи 30.10.2006р., не мають значення для вирішення спору по суті, оскільки стосуються лише вимог, які ставляться при проведенні перевірок стосовно достовірності, своєчасності нарахування та сплати податкових платежів.

Відносно посилань позивача на прирівняння відповідачем штрафних санкцій за порушення у сфері РРО до податкового зобов'язання, то вказане не відповідає дійсності, оскільки податкове зобов'язання визначається податковим повідомленням-рішенням, в той час як відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане підтверджується нормами Закону України ”Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Господарський суд не задовольняє клопотання позивача про витребування доказів від 25.10.2006р., оскільки у клопотанні витребуються документи, що, як вже було зазначено, не вимагаються під час проведення перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, перевірка була проведена відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства, а спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій -винесене відповідачем правомірно і обґрунтовано і тому у позові має бути відмовлено у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

 

П о с т а н о в и в :

 

У задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 відмовити повністю.

 

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

 

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

 

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

03.11.2006р.

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація