ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.11.06р. | Справа № А33/208-06 |
Господарський суд Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Разіної Т.І. при секретарі Калмикові М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні вказану справу
За позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про: стягнення 1378067 грн. 39 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: | представник Іващенко С.Г. за довіреністю №03-06/22 від 11.01.06р. |
від відповідача: | представник Новиков М.О. за довіреністю №58-14/18888 від 29.12.04р. |
в засіданні приймали участь: -
СУТЬ СПОРУ:
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення 1378067 грн. 39 коп. адміністративно-господарських санкцій.
В підтвердження позовних вимог позивачем подано:
- звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6) відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників складає 11681, інвалідів 400, кількість інвалідів, які повинні працювати 467.
- розрахунок суми позову, відповідно до якого кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу складає 400 чоловік, тобто кількість нестворених місць 467 чоловік.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.
Представник відповідача у відзиві б/н від 23.10.2006р. проти позову заперечує, мотивуючи тим, що: обов’язок пошуку інвалідів для працевлаштування і виконання вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в частині встановленого нормативу працюючих інвалідів на підприємство не покладається, що у відповідності до ст. 19 Конституції України звільняє його від відповідальності за бездіяльність або неефективну діяльність органів, зобов’язаних займатися працевлаштуванням.
В підтвердження заперечень представником відповідача подано:
- Наказ №492 від 13.05.2005р. про затвердження результатів атестації робочих місць інвалідів, працевлаштованих за період з 01.08.04р. по 28.02.05р.;
- Протокол №7 засідання спеціальної комісії по атестації робочих місць працевлаштованих інваліді в ВАТ „ІнГЗК” за період з 01.08.04р. по 28.02.05р.
- Наказ №1042 від 07.10.2005р. про затвердження результатів атестації робочих місць інвалідів, працевлаштованих за період з 01.03.05р. по 31.08.05р.;
- Протокол №8 засідання спеціальної комісії по атестації робочих місць працевлаштованих інваліді в ВАТ „ІнГЗК” за період з 01.03.05р. по 31.08.05р.
- Наказ №4171 про затвердження результатів атестації робочих місць інвалідів, працевлаштованих за період з 01.09.05р. по 31.03.06р.;
- Протокол №9 засідання спеціальної комісії по атестації робочих місць працевлаштованих інваліді в ВАТ „ІнГЗК” за період з 01.09.05р. по 31.03.06р.;
- Лист №58-18/2335 від 26.02.2003р. на ім’я директора Інгулецького районного центру зайнятості про атестовані робочі місця, на які можуть бути працевлаштовані інваліди;
- Лист №18/1467 від 26.01.2006р. на ім’я заст. начальника відділу правці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької райради про надання інформації про стан роботи з інвалідами різних груп та категорій за 2005 рік по ВАТ „ІнГЗК”;
- Лист №58-18/1309 від 02.02.2004р. на ім’я директора Криворізького міського центру зайнятості про подальше працевлаштування інвалідів;
- Лист №58-18/1974 від 19.02.2003р. на ім’я голови Інгулецького товариства інвалідів „Журавка” про необхідність надання інформації про інвалідів, які бажають бути працевлаштованими;
- Лист №58-18/5919 від 03.06.2003р. на ім’я начальника відділу праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної Ради про працевлаштування інвалідів;
- Лист №18-18/1976 від 19.02.2003р. на ім’я директора Інгулецького центру зайнятості про направлення інвалідів для працевлаштування;
- Лист № 58-18/1975 від 19.02.2003р. на ім’я начальника підвідділу пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України в Інгулецькому району м. Кривого Рогу про потребу в інвалідах;
- Лист №58-18/158 від 09.01.2003р. до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської Ради про виконання ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
- Наказ №448 від 31.07.2002р. про затвердження результатів атестації робочих місць працевлаштованих інвалідів;
- Програма по працевлаштування інвалідів;
- Наказ №1039 від 19.10.2004р. про виконання програми по працевлаштуванню інвалідів;
- Акт Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 28.07.2006р. про перевірку стану виконання ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
- Протокол розбіжностей до акту перевірки стану виконання ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”;
- Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за період з січня по грудень 2005 року.
В судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови згідно ч.4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши письмові докази та допитавши сторони, суд вважає, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного:
Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об’єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
У відповідності до вищеназваного Положення відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до ч. 2 п. 11 “Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 - у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Згідно з Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875- ХII, Постанови КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами та організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів” відповідач повинний був створити в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 467 від загальної чисельності працюючих.
В засіданні встановлено, що згідно звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік” середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 11681 осіб; фонд оплати праці (з одним десятковим знаком) –240256,8грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника –20568грн., чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві –467 особа, працювали 400 особи.
Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. заявлено вимогу про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 1378067грн. 39коп., виходячи з 67 робочих місць, фактично не зайнятих інвалідами у звітному періоді, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.
У відповідності до п. 2 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі „Порядку”), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Відповідно ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що була чинною у 2002р. (надалі також - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
На підприємстві відповідача кількість працюючих інвалідів у 2005р. була менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.10 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації.
За п.14 Постанови КМ України „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” від 3 травня 1995 р. N 314, підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач створив та атестував робочі місця для інвалідів, щомісячно направляв до Інгулецького центру зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів.
Згідно із законодавством України безпосередній обов’язок по направленню інвалідів для працевлаштування покладено на відповідні державні органи, але відповідно на підприємства також покладено певні обов’язки щодо працевлаштування інвалідів, а саме: забезпечення (створення, пристосування) робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів про вільні робочі місця для інвалідів.
У відповідності до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення” (далі Закон) для реалізації державної політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості. Згідно з чинним законодавством державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць. У відповідності до Закону підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідно до пунктів 5 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. підприємства зобов’язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів, доказів про направлення відповідними установами (організаціями) інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. (зі змінами і доповненнями), ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення.
Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного господарського суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. Разіна
Дата виготовлення постанови 06.11.2006р.