У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Дело № 10/0190/717/2012 Доповідач : Гриценко Ю.Ф.
16.08.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоСклярова В.М.
СуддівГриценка Ю.Ф., Трофімцова А.І.
За участю прокурораБородіної І.Т.
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу прокурора Лі С., що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кіровського районного суду від 25.06.2012 р., якою задоволена скарга ОСОБА_6та ОСОБА_7 і скасована постанова слідчого прокуратури Кіровського району АР Крим від 29.02.2012 року про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_8 на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України з направленням кримінальної справи до прокуратури Кіровського району АР Крим для проведення досудового слідства
В С Т А Н О В И Л А:
29.02.2012 р. постановою слідчого прокуратури Кіровського району АР Крим Слєпцова В. було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
03.04.2012 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду зі скаргою про відміну даної постанови та направлення матеріалу для проведення додаткової перевірки. Свої доводи мотивували тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, оскільки при прийнятті рішення за основу взяті свідчення самого ОСОБА_8, не прийняті до уваги свідчення всіх потерпілих і свідків у справі, не дана належна оцінка встановленим у справі фактичним даним, не встановлено місце знаходження автомобіля «Мітсубісі-Паджеро». Перевірку в порядку ст. 97 КПК України слідчий провів не повно, не були з'ясовані всі обставини, що мають істотне значення у справі.
Постановою суду від 25.06.2012 р. скарга ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволена і скасована постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 29.02.2012 р. з направленням кримінальної справи до прокуратури Кіровського району АР Крим для проведення досудового слідства. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав, що органами досудового слідства, при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, не були прийняті до уваги свідчення всіх потерпілих і свідків у справі, не дана належна оцінка встановленим у справі фактичним даним, не встановлено місце знаходження автомобіля «Мітсубіси-Паджеро». Перевірку в порядку ст. 97 КПК України слідчий провів не повно, не були з'ясовані всі обставини, що мають істотне значення у справі.
У апеляції прокурор Лі С.., що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що в ході досудового слідства встановлено, що колишнім начальником слідчого відділу Судакського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_8, у період 2006-2007 рр., як фізичною особою, без використання службового становища, були укладені в добровільному порядку цивільно-правові угоди міни і купівлі-продажу автомобілів з ОСОБА_6 і ОСОБА_11 При цьому ОСОБА_6 і ОСОБА_11 знали про незаконність операцій з автомобілями без належної реєстрації і оформлення у встановленому законом порядку, що їх до певного періоду часу влаштовувало. ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знаходилися тривалий час в дружніх стосунках. У зв'язку з чим, між ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 склалися цивільно-правові відносини, спір щодо яких підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність достатніх даних, які б вказували на здійснення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
У запереченні на апеляційну скаргу прокурора, ОСОБА_6та ОСОБА_7 просять постанову Кіровського районного суду АР Крим від 25 червня 2012 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, прокурора, що вважав необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду скасувати, захисника, який заперечував в задоволенні апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляції і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Так, приймаючи рішення про скасування постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 суд вказав, що останній, маючи вищу юридичну освіту і працюючи на посаді начальника слідчого відділу не міг не знати про те, що документи, які б свідчили про законність перебування даного автомобіля на території України відсутні, а тому він не міг не знати, що прикріплений на лобовому склі автомобіля талон про проходження технічного огляду, не може бути не підробленим, як і реєстраційний номер - НОМЕР_1, який, як випливає з матеріалів справи і службових розслідувань, раніше був встановлений на автомашині органів внутрішніх справ і був знятий з обліку, а потім при невияснених обставинах був загублений, а тому, передаючи в користування дану автомашину, ОСОБА_8 не міг не знати про те, що автомобіль «Мерседес-500» не може бути поставлений на облік та відчужений у встановленому законом порядку. При прийняті вищевказаного рішення слідчим не дана належна оцінка доказам у справі, у тому числі і неодноразовим завіренням ОСОБА_8 надати документи на автомашину «Мерседес-500», про відсутність яких він знав, що свідчить про те, що з моменту неофіційного заволодіння автомашиною «Мітсубіси-Паджеро» він доклав зусиль до її неповернення законному власнику; що по теперішній час даний автомобіль так і не знайдений, що не може не бути доказом того, що останній керувався саме корисливими мотивами і з самого початку мав намір шляхом зловживання довірою колишнього його приятеля ОСОБА_7 заволодіти автомобілем «Мітсубіси-Паджеро», що знаходився в його користуванні, передавши йому «нікчемний об'єкт - предмет». Крім того, досудовим слідством, не дивлячись на те, що як слідує з матеріалів справи (зі свідчень ОСОБА_8 від 18.02.2010 року), 18.07.2007 року ОСОБА_8 нібито придбав за 14 500 доларів США, на автомобільному ринку в м. Києві, у особи, яка представилася ОСОБА_12, автомобіль «Мітсубіси-Паджеро», у зв'язку з чим останній нібито видав йому нотаріально завірену довіреність, при тому, що ОСОБА_12, в свідченнях від 22.01.2010 року стверджував, що автомобіль даної марки він дійсно продав, але не ОСОБА_8, а ОСОБА_13, із зняттям транспортного засобу з реєстраційного обліку і що громадянин по прізвищу ОСОБА_8 йому не знайомий, що на його ім'я розписку про отримання від нього 14 500 доларів США, нібито за продаж автомобіля «Мітсубіси-Паджеро», він ніколи не писав і нотаріально не завіряв, ці обставини належним чином не перевірені і їм належна оцінка не дана, тоді як викладене не може не бути доказом того, що ОСОБА_8 вжив заходів до постановки на облік належної ОСОБА_7 автомашини «Мітсубіси-Паджеро», яка, за версією ОСОБА_8, прийшла в непридатність у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що документально не підтверджується, як не підтверджується і показами ОСОБА_15, на якого посилаються ОСОБА_8 і ОСОБА_14.
Крім того, не дана належна оцінка і доказам по другому епізоду і тому, що дії ОСОБА_8 по другому епізоду аналогічні першому, а тому слідчим органам необхідно було дати оцінку всім доказам у справі в їх сукупності.
Ці висновки суду першої інстанції являються обґрунтованими, зробленими на підставі ретельно вивчених матеріалів кримінальної справи та відповідають обставинам події.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що в ході досудового слідства встановлено, що колишнім начальником слідчого відділу Судакського МВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_10, у період 2006-2007 рр., як фізичною особою, без використання службового становища, були укладені в добровільному порядку цивільно-правові угоди міни і купівлі-продажу автомобілів з ОСОБА_6 і ОСОБА_11 та що ОСОБА_6 і ОСОБА_11 знали про незаконність операцій з автомобілями без належної реєстрації і оформлення у встановленому законом порядку, що їх до певного періоду часу влаштовувало, що оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знаходилися тривалий час в дружніх стосунках, у зв'язку з чим, між ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 склалися цивільно-правові відносини, спір щодо яких підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і що зібрані у справі докази свідчать про відсутність достатніх даних, які б вказували на здійснення ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст. 190 КК України не відповідають дійсності та не заслуговують уваги, тому що ст. 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). В результаті шахрайських дій потерпілий - власник майна, добровільно передає його винній особі. Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або їх приховування, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого, коли використовуються особливі довірчі відносини, що склалися між винним і власником майна. Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на автомобіль у набувача виникає в момент реєстрації договору купівлі - продажу, що говорить про те, що в даному випадку не укладалися і не могли укладатися цивільно-правові угоди міни і купівлі-продажу автомобілів з ОСОБА_6 і ОСОБА_11 та що спростовує твердження органів досудового слідства в тій частині, що оскільки ОСОБА_6 і ОСОБА_8 знаходилися тривалий час в дружніх стосунках, то між ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_11 склалися цивільно-правові відносини.
Таким чином, яких-небудь порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, допущено не було, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування постанови суду.
Керуючись ст. ст. 365-366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Лі С., що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду від 25.06.2012 року, якою була скасована постанова слідчого прокуратури Кіровського району АР Крим від 29.02.2012 року про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_8 на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України з направленням кримінальної справи до прокуратури Кіровського району АР Крим для проведення досудового слідства - без змін.
СУДДІ:
Скляров В.М. Гриценко Ю.Ф. Трофімцов А.І.