КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2-а-7104/11 Головуючий у 1- й інстанції Слободян Н.П.

Суддя - доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Мельничука В.П., Федотова І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Івнківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області на постанову Іванківського районного суду Київської області від 26.09.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірними дій та стягнення невиплачених коштів відповідно ст. 37, 48 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 26.09.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області та зобов'язано здійснити донарахування коштів відповідно до ст. 37 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з липня 2010 року.

Щодо позовних вимог по перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, то суд першої інстанції вирішив, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виплати за 2009 рік було проведено у листопаді 2009 року, за 2010 рік ще не проводились, а тому суд прийшов до висновку, що вони подані поза межами строку позовної давності.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції - частково скасувати та в цій частині залишити адміністративний позов без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата в розмірі - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 37, вказаного Закону, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 37 зазначеного Закону.

Відповідно до частини другої ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на момент подачі адміністративного позову редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в чинній на час прийняття судом першої інстанції рішення редакції, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду Позивачем не заявлялось, тому, суд першої інстанції мав залишити адміністративний позов частково без розгляду.

Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства»від 17 листопада 2011 року № 4054-VI, ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України викладено в новій редакції, а саме, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з адміністративного позову, Позивачем підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними не надано, причин пропуску строку звернення в адміністративному позові не наведено.

Позивач наполягала на перерахунку та виплаті пенсії за період з 01 січня 2010 року, адміністративний позов нею подано 25 серпня 2011 року, тобто, із частковим пропущенням встановленого процесуальним Законом строку.

В зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги за період з 01 січня 2010 року по 24 лютого 2011 року підлягають залишенню без розгляду, а починаючи з 25 лютого 2011 року - задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що Постанову суду першої інстанції частково прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому, Постанова Іванківського районного суду Київської області від 26 вересня 2011 року в частині задоволення адміністративного позову за період з 01 липня 2010 року по 24 лютого 2011 року включно скасовується та в цій частині адміністративний позов залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 100, 183-2, 197, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково, Постанову Іванківського районного суду Київської області від 26.09.2011 року в частині задоволення адміністративного позову за період з 01 липня 2010 року по 24 лютого 2011 року скасувати та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду.

В іншій частині Постанову Іванківського районного суду Київської області від 26.09.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.