АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2012 року місто Київ
Cуддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Чернушенко А.В.,
за участю прокурора Єфремова С.О.,
захисника ОСОБА_2,
слідчого Ладонька Д.Л.,
обвинуваченого ОСОБА_3,
розглянувши подання старшого слідчого в особливо важливих справах IV відділу І Управління Головного слідчого управління СБ України Ладонька Д.Л. про продовження строку тримання під вартою до семи місяців відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Золочів Харківської області, з вищою освітою, розлученого, виконуючого обов'язки голови правління - генерального директора ВАТ «Луганськобленерго», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні IV відділу І Управління Головного слідчого управління СБ України знаходиться кримінальна справа №739 за обвинуваченням громадян України ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, яка порушена Генеральною прокуратурою України 29 квітня 2011 року.
07 лютого 2012 року Генеральною прокуратурою України було порушено кримінальну справу №656 відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
09 лютого 2012 року ОСОБА_3 було затримано в порядку ст.ст. 106, 115 КПК України.
__________
Справа № 4/2690/267/ 2012 Категорія ст. 165-3 КПК України
Доповідач Чернушенко А.В.
10 лютого 2012 року Шевченківським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
22 лютого 2012 року заступником Генерального прокурора України строк досудового слідства у кримінальній справі продовжено до дванадцяти місяців.
05 квітня 2012 року заступником Генерального прокурора України строк досудового слідства у кримінальній справі продовжено до
чотирнадцяти місяців.
06 квітня 2012 року Шевченківським районним судом міста Києва строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено до чотирьох місяців.
30 травня 2012 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України.
31 травня 2012 року обвинуваченому ОСОБА_3 оголошено про закінчення досудового слідства у кримінальній справі та 01 червня 2012 року пред'явлено матеріали кримінальної справи для ознайомлення.
01 червня 2012 року заступником Генерального прокурора України строк досудового слідства у кримінальній справі продовжено до шістнадцяти місяців.
07 червня 2012 року Апеляційним судом міста Києва строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено до шести місяців.
10 липня 2012 року досудове слідство у кримінальній справі відновлено і кримінальна справа №656 об'єднана в одне провадження з кримінальною справою №739, порушеною відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
24 липня 2012 року в рамках кримінальної справи №739 порушено кримінальні справи відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України, які були об'єднані з кримінальною справою №739.
25 липня 2012 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України.
25 липня 2012 року ОСОБА_3 оголошено про закінчення досудового слідства у кримінальній справі №739, а 26 липня 2012 року матеріали кримінальної справи пред'явлено для ознайомлення.
26 липня 2012 року старший слідчий в особливо важливих справах IV відділу І Управління Головного слідчого управління СБ України Ладонько Д.Л. звернувся до Апеляційного суду міста Києва з поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України Блажівським Є.М., в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою до семи місяців, а саме до 09 вересня 2012 року, мотивуючи це тим, що у шестимісячний строк досудове слідство по кримінальній справі не може бути закінчено у зв'язку з тим, що для повного, всебічного та об'єктивного розслідування необхідно виконати вимоги ст.ст. 218-220 КПК України, скласти обвинувальний висновок та направити справу прокурору для подальшої передачі її до суду. Крім того, як зазначив далі слідчий, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на інший запобіжний захід немає, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, на час вчинення злочину займав керівну посаду та частина свідків по справі були його підлеглими. У разі зміни ОСОБА_3 міри запобіжного заходу на будь-який інший, не пов'язаний з триманням під вартою, на думку слідчого, він може ухилятися від слідства та суду, а також впливати на свідків, покази яких викривають його злочинну діяльність.
Вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи, які викладені в поданні, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, доводи слідчого про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою до семи місяців, думку прокурора, який підтримав подання, думку захисника, який заперечував проти задоволення подання, вважаю, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 156 КПК України тримання особи під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.
У випадках, коли у зазначений строк розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений судом за поданням, погодженим із відповідним прокурором.
Відповідно до вимог ст. 165-3 КПК України подання слідчого про продовження строку тримання під вартою повинно містити причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк тримання під вартою, обставини та факти, що належить дослідити.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в пунктах 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 10 від 11 червня 2004 року та № 15 від 24 жовтня 2008 року) «Про практику застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», питання про продовження строків тримання під вартою в порядку, передбаченому ст. 165-3 КПК України, вирішується суддями відповідно до вимог ст. 156 КПК України.
При цьому звернуто увагу на обов'язковість дотримання, передбаченої ч. 3 ст. 165-3 КПК України процедури розгляду подання слідчого чи прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи таке подання, суддя з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті 148, 150, 155, 165-2 КПК України), а також умови, за яких продовження строку є можливим (ст. 156 КПК України).
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статтей 148, 150 КПК України, статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
Однак, по даній справі не існує таких реальних ознак наявності суспільного інтересу, про що також не зазначено і в поданні слідчого про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до семи місяців.
Тому саме національні, передовсім судові органи мають забезпечувати, щоб строк тримання під вартою не перевищував розумних строків. Вони повинні, належно враховуючи принцип презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать про наявність або відсутність згаданого суспільного інтересу, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та викласти їх у своїх рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту або продовження строку тримання під вартою.
Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження строку тримання особи під вартою, що не враховано органом досудового слідства по даній кримінальній справі.
У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне подання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у поданнях про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 органи досудового слідства не наводили відповідного обґрунтування ризиків, посилаючись головним чином на первісні підстави взяття ОСОБА_3 під варту, та не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість взяття під варту.
Звертаючись до апеляційного суду з поданням від 26 липня 2012 року про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою до семи місяців, орган досудового слідства посилався на ті ж самі підстави, які були викладені в попередньому поданні від 31 травня 2012 року, що є неприпустимим, і взагалі слідчий не наводив відповідного обґрунтування та аналізу ризиків, що є порушенням зазначених норм національного та міжнародного законодавства.
Для обґрунтування продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою до семи місяців слідчий в поданні зазначив, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не може бути змінений на більш м'який, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та, перебуваючи на волі, може ухилятись від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі.
Однак, як в поданні слідчого, так і в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про наміри ОСОБА_3 ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі та виконанню процесуальних рішень.
Тяжкість злочину, на яку посилається слідчий, хоча і є необхідною умовою для законності тримання під вартою, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. А тому саме по собі посилання на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, не заслуговує на увагу.
Органом досудового слідства також безпідставно не враховані обставини, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема те, що він має постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні батьків похилого віку та двох неповнолітніх дітей, його стан здоров'я є незадовільним та сам обвинувачений потребує лікування.
Таким чином, наведені дані свідчать про те, що подання слідчого про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до семи місяців не має належного обгрунтування доцільності продовження строків тримання ОСОБА_3 під вартою в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.
Звертає на себе увагу і та обставина, що надані слідчим матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та інших осіб не мають належного опису аркушів справи та засвідчувальних написів, що свідчить про відсутність системності та послідовності при розслідуванні справи. Усе це виключає можливість зробити об'єктивний висновок про об'єм досудового слідства, який було здійснено впродовж шести місяців тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, а також те, що подання слідчого про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_3 до семи місяців не має достатнього обґрунтування того, що органи досудового слідства цілком виправдано з об'єктивною обумовленістю здійснюють тривале розслідування справи та обґрунтування необхідності збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаю, що у задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 156, 165-3 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні подання старшого слідчого в особливо важливих справах IV відділу І Управління Головного слідчого управління СБ України Ладонька Д.Л. про продовження строку тримання під вартою до семи місяців обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва А.В. Чернушенко