ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
12.10.06р. |
|
Справа № А17/257-06 |
За позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Нікополь Дніпропетровської області
про звернення стягнення на активи в сумі 240 грн. 16 коп.
Суддя -Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання -Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Матяш В.І., державний податковий інспектор, довіреність № 26 від 15.05.06р.;
від відповідача: представник не з'явився.
Суть спору:
Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція (у подальшому -позивач) звернулась до господарського суду з вимогою звернути стягнення на активи Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (у подальшому -відповідач) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 240,16 грн. на користь держави.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем були порушені строки сплати єдиного податку, не було сплачено узгоджено податкове зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а також на те, що відповідачем не були виконані перша та друга податкова вимоги. Також позивач зазначає, що відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (у подальшому -Закон № 2181) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Відповідач правом на надання заперечень на позовну заяву не скористався, явку свого представника у судове засідання не забезпечив.
Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що позовна заява з доданими до неї документами і ухвала суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, і за фактичною адресою, зазначеною у паспорті громадянки України. Відповідно до ст. ст. 51, 93 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин; місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У судовому засіданні 12.10.2006р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши докази, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
В с т а н о в и в :
Відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 25.10.2001р., про що здійснено запис у журналі обліку реєстраційних справ НОМЕР_1.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи відповідачеві присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
28.03.2005р. відповідач на підставі його заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності набув статусу платника єдиного податку (роздрібна торгівля продовольчими товарами), що підтверджується Свідоцтвом про сплату єдиного податку (серія В № НОМЕР_3).
Під час господарської діяльності у відповідача виникла заборгованість зі сплати єдиного податку у розмірі 229,02 грн. внаслідок неповної сплати єдиного податку і зі сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що підтверджується обліковою карткою відповідача.
14.10.2003р. відповідачу була виставлена перша податкова вимога № НОМЕР_4 на суму 340,00 грн.
23.01.2004р. відповідачу була виставлена друга податкова вимога № НОМЕР_5 на суму 70,37 грн.
У зв'язку з незнаходженням відповідача за місцем державної реєстрації вказані податкові вимоги були вивішені на дошці податкових оголошень, що підтверджується Актами від 17.10.2003р. і від 27.01.2004р.
Відповідач не надав у матеріали справи доказів виконання ні першої, ні другої податкової вимог, а також доказів погашення узгоджених податкових зобов'язань з єдиного податку і зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.
1. Єдиний податок.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 (у подальшому -Указ № 727) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Пунктом 5 Указу №727 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990р. однією з функцій об'єднаних державних податкових інспекцій є подання до суду позовів про стягнення заборгованості платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Ставки єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності по м. Нікополю встановлені та затверджені Рішенням Нікопольської міської ради від 20.08.2004р. № 4-16/ІV “Про встановлення ставок єдиного податку”.
Наведене свідчить про правомірність подання позову про стягнення суми податкового боргу зі сплати єдиного податку.
2. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
У відповідності зі ст. ст. 1, 2, 3 Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 09.04.1999р. №587-ХІV платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива. Ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 цього Закону.
Здійснюючи реалізацію алкогольних напоїв та пива, відповідач подавав звіти про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за вересень, жовтень, листопад 2005р., відповідно до яких загальна сума нарахованого збору становить 15 грн., яка була сплачена лише частково.
Відповідно до Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, затвердженого Постановою КМУ від 15.07.2005р. №587, контроль за правильністю обчислення збору, повнотою та своєчасністю його сплати до державного бюджету здійснюють органи державної податкової служби відповідно до законодавства; за несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафні санкції відповідно до Закону №2131.
Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 передбачено, що податкова декларація, розрахунок -це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
У відповідності з п. 5.1 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Суд приходить до висновку, що подані відповідачем звіти є податковими деклараціями у розумінні Закону № 2181, тому відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав у матеріали справи належні і допустимі докази наявності у відповідача податкового боргу зі сплати єдиного податку і збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Водночас, відповідач не спростував наявність зазначеного податкового боргу.
Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П о с т а н о в и в :
Задовольнити позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції повністю.
Звернути стягнення на активи Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, розрахункові рахункив установах банків відсутні) на користь держави (отримувач: відділення Державного казначейства України у м. Нікополі, р/р 34218379600029 в Банку УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код платежу 16050200) в рахунок погашення податкового боргу в сумі 240,16 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
30.10.2006р.