Справа  № 1-39 /2008

                                                         В И Р О К 

                                               І М „ Я М     У К Р А Ї Н И

            3  квітня  2008 року Бобровицький районний суд Чернігівської  області

      в  складі: головуючого-судді                       Іванюка І.І.

                       при  секретарі                               Голуб Л. Л. 

                       за участю прокурора                   Хомазюка О.В.

           розглянув у відкритому судовому  засіданні  в м. Бобровиця  справу  за обвинуваченням

           ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя села Білоцерківці Бобровицького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, працюючого керівником  ФГ „ ОСОБА_1.”, одруженого,  раніше не судимого,

            у вчиненні злочину передбаченого ст. 366 ч. 1 КК  України,

                                                      В С Т А Н О В И В:

            Підсудний ОСОБА_1. будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності 2 квітня  1993 року Бобровицькою райдержадміністрацією, тобто  являвся службовою особою. 27 липня  2007 року власноручно завірив фіктивний документ, а саме підтвердження про прибуття до посвідчення про направлення на роботу  за  №35  на ім'я ОСОБА_2, який закінчив навчання в ВСП НАУ „ Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової”, за кошти державного бюджету, що той прибув в його фермерське господарство і призначений на посаду помічника зоотехніка, хоча в дійсності вказаний випускник коледжу в його господарстві ніколи не працював.

            Допитаний в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1. свою вину у вчиненні злочину визнав повністю і показав слідкуюче:

            В 1993 році він заснував у м. Бобровиця фермерське господарство, що має статус юридичної особи, назва якого  „ ОСОБА_1.”  Проживаючи у м. Бобровиця він підтримує дружні зв'язки з ОСОБА_3. та ОСОБА_4. Йому було відомо, що син ОСОБА_3в 2007 році закінчував Бобровицький коледж і ОСОБА_3попросив його дати підтвердження, що його син нібито проходить практику в його господарстві. З цього приводу він звернувся до ОСОБА_4., що працює викладачем в цьому коледжі. Вона йому відповіла, що в цьому нема нічого страшного, а  тому  коли  влітку 2007 року ОСОБА_3приніс йому заповнений бланк, то він його фактично не читав і завірив своєю печаткою. Коли його викликали в прокуратуру  і пред'явили підтвердження про прибуття до посвідчення  про направлення  на роботу № 25 від 27 липня 2007 року, завірене  його печаткою, зрозумів, що затвердив фіктивний документ, так як там вказано, що ОСОБА_2. працює в його господарстві помічником зоотехніка, хоча в дійсності  такої посади не існує. ОСОБА_3 в  його господарстві ніколи не працював.

             Допитавши  підсудного ОСОБА_1., свідків  ОСОБА_5., ОСОБА_3 ОСОБА_4., дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина підсудного знайшла своє підтвердження в ході судового слідства слідуючими доказами.

             Допитана як свідок ОСОБА_5. показала, що коли в  їх навчальному закладі студент навчається за державним замовленням, то по закінченню навчального закладу, згідно діючого законодавства, він повинен відпрацювати за спеціальністю 3 роки  і  в  5 денний строк після отримання диплому, разом з яким студенту вручається бланк підтвердження до посвідчення про направлення на роботу, повернути підтвердження до навчального закладу про працевлаштування молодого спеціаліста.  В журналі реєстрації направлень на роботу випускник коледжу 2007 року, ОСОБА_2. розписався в отриманні підтвердження  №  25 про направлення на роботу  в  ФГ „ ОСОБА_1. „, а через деякий час  повернув підтвердження про працевлаштування в цьому господарстві в якості помічника зоотехніка.

          Свідок ОСОБА_3. в суді показав, що його син ОСОБА_2  з 2003  по  2007 роки навчався  в Бобровицькому коледжі економіки і менеджменту  ім. О.Майнової. Коли закінчував коледж, то необхідно було надати підтвердження, що син працює по спеціальності, так як він  навчався за рахунок держави. Коледж  не працевлаштовував  випускників, працевлаштуватись ніде не  було. Тому він звернувся до ОСОБА_1. свого знайомого, який був  керівником фермерського господарства, працевлаштувати його сина і той погодився. Влітку  2007 року  він приніс ОСОБА_1. бланк, а через два дні забрав його і здав в коледж. Підтвердження, що він забрав було завірене печаткою, в якому було вказано, що його син влаштований на роботу.

          Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4. Показала,  вона працює викладачем в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту ім. О. Майнової Знайома з ОСОБА_3. та ОСОБА_1. Влітку 2007 року до некїзвернувся ОСОБА_3 син якого закінчував коледж. Він розпитував її підтвердження про прибуття його сина на роботу і  вона йому  розповіла про всі  реквізити, а також те, що обов'язкова печатка та підпис керівника, де син працюватиме.

          Вина підсудного ОСОБА_1. також  підтверджується:  вилученим в ході  виїмки в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту ім. О.Майнової оригіналу підтвердження про прибуття до посвідчення про направлення на роботу № 25  від  27 липня 2007 року на ім'я ОСОБА_2. /а.с. 25-28/.

           Ксерокопією відомості персонального розподілу молодих спеціалісті /а.с. 29 / з якого видно, що в числі випускників 2007 року Бобровицького коледжу являється ОСОБА_2.

           Таким чином аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх совокупності, суд вважає, що в діях ОСОБА_1. , який являвся службовою особою і умисне вніс неправдиві відомості до офіційних документів, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, тобто скоїв  службове підроблення і тому його дії органами досудового слідства правильно  кваліфіковані по ст.  366 ч.1 КК України.

           Обставинами, що пом'якшують покарання  ОСОБА_1. згідно  ст. 66 КК України  є щире каяття, визнання повністю своєї вини, активне сприяння в розкритті злочину, раніше він не судимий.

            Обставин, що обтяжують покарання  по справі не встановлено.

            По місцю проживання підсудний характеризується з позитивної сторони.

            Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_1., суд враховує обставини, що пом'якшують його покарання, а також те, що раніше він ні  в чому предосудному замічений не був і тому вважає, що його виправлення і перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства і тому засуджує його до штрафу.

             Цивільний позов по справі не заявлено.

             Приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижує ступінь вчиненого, суд вважає за необхідне призначити підсудному більш м'яке покарання ніж передбачено законом, тобто застосувати  ст. 69 КК України.

               Виходячи із вищевикладеного, керуючись  ст. ст. 323, 324  КПК  України,  суд

                                                        З А С У Д И В :

               ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого  ст. 366 ч.1 КК України і призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК України штраф в розмірі  /сорока/ неоподаткованих мінімумів, що складає  680  /шістсот вісімдесят / грн., без додаткового покарання.

               Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню-підписку про невиїзд.

               Речовий доказ по справі-підтвердження до посвідчення про прибуття на роботу № 25  залишити в матеріалах даної кримінальної справи.

               На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області

протягом п'ятнадцяти днів з наступного дня після проголошення  через Бобровицький районний суд.    

                                    С у д д я          підпис

                             Копія  вірна :

                                  С у д д я

                    Бобровицького  райсуду                    І.Іванюк