ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.10.06р. | Справа № А17/201-06 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”, м. Дніпропетровськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним рішення № 0000698811/0/12656 від 18.05.2006р.
Суддя — Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Духовна І. О.
Представники:
від позивача: Шуненко Н.Ю., довіреність № 31 від 26.06.2006р., юрисконсульт;
від відповідача: Степура Е.В., довіреність № 2626/10/08-09-15 від 03.02.2006р., головний державний податковий інспектор; Машковська Е.Г., довіреність № 669/10/08-03-15, головний державний податковий ревізор-інспектор.
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство “Завод “Дніпропрес” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним акту ненормативного характеру —рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (у подальшому —відповідач) № 0000698811/0/12656 від 18.05.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (у подальшому —Закон “Про розрахунки”).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що стосовно строків застосування санкцій за порушення Закону “Про розрахунки” має застосовуватись ГК України, оскільки вказані санкції є господарськими. Також позивач вказує, що застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції не призводять до виникнення податкового боргу, оскільки вони не є податковими зобов’язаннями. Крім того, на думку позивача, ним не був пропущений строк оскарження спірного рішення в адміністративному порядку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що ГК України не застосовується до спірних правовідносин, при цьому Закон “Про розрахунки” є законом прямої дії, що регулює підстави та механізм застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. Також відповідач посилається на те, що Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (у подальшому —Закон № 2181) розповсюджується на порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У судовому засіданні 05.10.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання повноти та своєчасності розрахунків у сфері ЗЕД при виконанні експортних контрактів: № 400 від 26.01.2001р., № 040002 від 03.03.2004р., № 020003/19631 ДУХ від 15.01.2002р. за період з 01.03.2004р. по 01.04.2006р., за результатами якої був складений Акт № 172-08-02/1/05748772 від 06.05.2006р.
Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем ст. 1 Закону “Про розрахунки” у частині несвоєчасного надходження валютної виручки на рахунок підприємства по експортних контрактах:
– № 400 від 01.01.2001р. з Авіаційною компанією (HESA), Iran;
– № 020003/19631-ДУХ від 15.01.2002р. з АТ ВНИТИ (Росія).
Не погодившись з Актом перевірки, 10.05.2006р. позивач подав відповідачеві Заперечення № 1028, у яких просив переглянути висновки, викладені в Акті перевірки, і надати обґрунтовану відповідь.
Листом від 15.05.2006р. № 12176/10/08-02/1-26 “Про розгляд заперечення” відповідач повідомив позивача про те, що висновки перевіряючого щодо порушення термінів повернення валютної виручки, є правомірними і не суперечать чинному законодавству.
На підставі акту перевірки відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.05.2006р. № 0000698811/0/12656, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 103130,87 грн.
Не погодившись з Рішенням, 21.06.2006р. позивач подав на адресу відповідача скаргу, у якій просив скасувати спірне Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині 12671,80 грн.
Рішенням про залишення первинної скарги без розгляду від 07.07.2006р. № 16904/10/08-17-52 відповідач повідомив позивача про порушення останнім строків подання первинної скарги і, у зв’язку з наведеним, про узгодження сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103130,87 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- актом перевірки було встановлено порушення термінів здійснення розрахунків (з 16.11.2004р. по 18.11.2004р. –прострочка 3 дні) за контрактом №400 від 26.01.2001р. з Авіаційною компанією (HESA), Iran;
- актом перевірки було встановлено порушення термінів здійснення розрахунків (з 30.03.2005р. по 20.04.2005р. –прострочка 22дні, з 21.04.2005р. по 22.09.2005р. –прострочка 155 днів, з 23.09.2005р. по 19.10.2005р. –прострочка 27 днів, з 20.10.2005р. по 08.11.2005р. –прострочка 20 днів) за контрактом №020003/19631-ДУХ від 15.01.2002р. з АТ ВНИТИ, Росія, м. Санки-Петербург;
- зазначені факти не заперечується позивачем.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного.
У відповідності зі ст 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно зі ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Наведене свідчить, що органи державної влади можуть бути учасниками господарських відносин, литше якщо вони наділені господарською компетенцією і здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо субєкта господарювання.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач відносно позивача наділений адміністратвиною, а не господарською компетенцією, зокрема, приймає акти ненормативного характеру індивідуальної дії (спірне Рішення).
Таким чином, положення ГК України не розповсюджуються на спірні правовідносини і, відповідно, посилання позивача на пропуск відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій не приймаються судом.
Механізм і підстави застосування відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті регламентуються Законом “Про розрахунки”, відповідно до ст. ст. якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно зі ст. 4 Закону “Про розрахунки” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, посилання позивача на те, що законом не визначений строк, протягом якого нараховується пеня, є неправомірними.
У відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав у матеріади справи докази наявності у нього індивідуальної ліцензії НБУ та інші докази необгрунтованості застосованих до нього штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Оскільки позивач не заперечує факти пропуску строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, то господарський суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача правомірно.
Також неправомірним є посилання позивача на порушення позивачем Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29, оскільки відповідно до п. 4 вказаного Положення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затсосування яких віднесено до компетенції органів державної податковї служби, можуть буити оскаржені протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання податкового повідомлення або відповіді (рішення) органу державної податкової служби на скаргу (заяву).
Тобто, відповідач правомірно повідомив позивача про несвоєчасне подання скарги за Рішення.
Стосовно посилання позивача у позовній заяві на лист ДПА України від 15.03.2002р. № 4426/7/23-2117-20, то суд вважає за необхідне зазначити, що у цьому Листі мова йде про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення у сфері здійснення розрахункових операцій, порядок здійснення яких дійсно не регулюється податковим законодавством.
Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000698811/0/12656 від 18.05.2006р. винесене відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства і тому у позові має бути відмовлено у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
30.10.2006р.