РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа №9/189/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

представник прокуратури - Криворучко А.О. (посвідчення №10 від 23.03.2010 року)

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-2 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003

Позивач: Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції в спірних відносинах - Фонду Державного майна в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

Відповідачі:

1. Немирівська міська рада Вінницької області

2. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Субєкт підприємницької діяльності Кучер Ірина Анатоліївна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство " Клінічний санаторій "Авангард"

про визнання недійсними рішень №117 від 20.07.1999 року, №126 від 21.07.2009 року, №175 від 19.10.2010 року, скасування свідоцтв про право власності від 28.07.1999 року, від 21.08.2009 року, від 02.11.2010 року на майновий комплекс та визнання права власності на нього за державою Україна

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області №9/189/2011/5003 від 25.01.2012 року (суддя Балтак О.О.) позовні вимоги задоволено частково та визнано недійсними рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради №117 від 20.07.1999 року, №126 від 21.07.2009 року та №175 від 19.10.2010 року, визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс Клінічний санаторій "Авангард". В частині скасування свідоцтв про право власності від 28.07.1999 року, від 21.08.2009 року, від 02.11.2010 року на майновий комплекс в цілому, що розташований за адресою: м.Немирів, вул.Шевченка, 16 які видані Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Відхилено заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будівлі клінічного санаторію "Авангард" розташованого за адресою: Вінницька область, м.Немирів, вул.Шевченка, 16.

Цим же рішенням стягнуто з ПрАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофозровниця" та Немирівської міської ради на користь Державного бюджету по 33 263 грн. судового збору.

Рішення господарського суду Вінницької області в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що спірне майно не належало до комунального майна, а Немирівська міська рада перевищила свої повноваження та без достатніх правових підстав винесла рішення про оформлення права приватної власності часток комплексу будівель та споруд санаторію "Авангард".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач-2 просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт посилається на те, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та відповідної державної реєстрації права власності на спірний майновий комплекс у позивача, прокурор протиправно використовує такий спосіб захисту права власності, як визнання правового акту органів державної влади та місцевого самоврядування недійсним. Також посилається на те, що визнання права власності за ст.392 ЦК України - не спосіб його набуття, а спосіб його підтвердження. Вважає, що наведені в позові постанови Верховної ради України та Ради Міністрів УРСР не є тими документами, які можуть визначати правовий режим власності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №9/189/2011/5003 від 16.07.2012 року поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача-2 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду №9/189/2011/5003 від 06.08.2012 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В.., судді Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Крейбух О.Г..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №9/189/2011/5003 від 08.08.2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено враховуючи те, що сторонами не виконано вимоги ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року та не подано суду відзивів на апеляційну скаргу.

Заступником прокурора Вінницької області подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судове засідання 22.08.2012 року представники учасників провадження у справі (крім органу прокуратури) не з'явились. Про місце, дату та час судового засідання сторони у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення. Колегія суддів вважає, що неявка представників в судове засідання не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника прокуратури, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями виконавчого комітету Немирівської міської ради (відповідач-1) за №117 від 20.07.1999 року "Про оформлення права колективної власності на майновий комплекс санаторію "Авангард" по вул.Шевченка, 16 за акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця", №126 від 21.07.2009 року "Про оформлення права приватної спільної часткової власності за закритим акціонерним товариством лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на 199/200 часток комплексу будівель та споруд санаторію "Авангард", розташованого у м.Немирів по вул.Шевченка, 16, а також №175 від 19.10.2010 року "Про оформлення права приватної власності за Закритим акціонерним товариством лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на комплекс будівель та споруд санаторію "Авангард". розташованого в м.Немирів по вул.Шевченка, 16" визнано право власності за ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

На підставі вищевказаних рішень, були видані свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс, що розташований в м.Немирові по вул.Шевченка, 16, згідно якого вказаний об'єкт належить Закритому Акціонерному Товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на праві приватної власності.

Згідно Витягу №27851006 від 02.11.2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" власником комплексу, що знаходиться за адресою: Вінницька область м.Немирів вул.Шевченка, 16 зареєстровано Закрите акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі свідоцтва про право власності від 02.11.2010 року.

Рішенням правління ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 16.11.2004 року №ПЗ-2.1.6 погоджено продаж будівлі гуртожитку, яка знаходилась на балансі ДП Клінічний санаторій "Авангард" і розташована за адресою: Вінницька область, м.Немирів, вул.Шевченка, 16 за конкурсом на підставі незалежної оцінки.

Рішенням Ради Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 16.11.2004 року №Р2-3.1.6. дозволено продаж будівлі гуртожитку.

На підставі наказу голови Правління Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 01.09.2005 року №305 "Про повернення частини основних засобів дочірнього підприємства", ДП "Санаторій "Авангард"", згідно акту повернення майна від 01.09.2005 року, повернуло власнику ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" основні засоби, які були внесені до статутного капіталу (гуртожиток).

Між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та СПД Качур І.А. 08.11.2005 року укладено договір купівлі-продажу 1/200 частини комплексу будівель та споруд санаторію "Авангард", а саме: будівлі гуртожитку, позначеного на плані літерою 3, площею 96,4 кв.м., що знаходиться за адресою м.Немирів, вул.Шевченка, 16.

СПД Качур І.А. 15.08.2006 зареєстровано право власності на вказану будівлю в КП "Тульчинське МБТІ".

У зв'язку з уточненням переліку майна та реконструкцією існуючої будівлі пральні під реабілітаційний центр з басейном, ДП "Клінічний санаторій "Авангард"" звернулось до виконкому Немирівської міської ради з клопотанням про оформлення права приватної спільної часткової власності за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на 199/200 комплексу будівель та споруд санаторію "Авангард".

Рішенням виконкому Немирівської міської ради №126 від 21.07.2009 року оформлено право приватної спільної часткової власності за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на 199/200 комплексу будівель та споруд санаторію "Авангард". Згідно даного рішення свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Авангард" від 28.07.1999 року вважається таким, що втратило чинність.

На підставі зазначеного рішення, виконавчим комітетом Немирівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21.08.2009 року.

Між СПД Качур І.А. та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 13.01.2010 року укладено договір про поділ нерухомості в натурі та припинення приватної спільної часткової власності, відповідно до якого ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" набуває право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості.

На підставі даного договору за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 10.02.2010 року зареєстровано право власності на зазначені у договорі будівлі.

Рішенням виконкому Немирівської міської ради №175 від 19.10.2010 оформлено право приватної власності за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на комплекс будівель та споруд санаторію "Авангард". Згідно даного рішення договір про поділ нерухомого майна від 13.01.2010 року вважається таким, що втратив чинність.

На підставі зазначеного рішення виконавчим комітетом Немирівської міської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.11.2010 року.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право власності на майновий комплекс ДП "Клінічний санаторій "Авангард"" частково повинно бути визнано за державою Україна.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 року №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991 року №1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Також, відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 року №1427-XII визначено, що з моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Тому, правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами нерухомості установ професійних спілок України безпосереднім чином зачіпає майнові, соціальні та економічні інтереси держави.

Оскільки предметом спору є майно, яке було майном загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР, а правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено, то дане майно на даний час є державною власністю.

При цьому, згідно зі ст.1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, Фонд державного майна України до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Станом на момент виникнення вказаних правовідносин діяла Конституція УРСР 1937 року, відповідно до статті 5 розділу І якої соціалістична власність УРСР має форму державної власності (всенародне майно) або форму кооперативно-колективної власності (власність окремих колгоспів, кооперативних об'єднань).

Згідно із ст.52 Цивільного кодексу УРСР 1922 року розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

Тобто, як Конституція 1937 року, так і Цивільний кодекс УРСР 1922 року не передбачали форми власності профспілок, а такі особи не відносилися до суб'єктів права власності.

Поняття власності профспілкових та інших громадських організації введено з 01.01.1964 року, з моменту набрання чинності Цивільним кодексом УРСР згідно Закону УРСР від 18.07.1963 року.

Глава 9 Цивільного кодексу УРСР визначала, що профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).

Можливість існування права власності профспілкових організацій на майно закріплена в Конституції УРСР 1978 р., стаття 10 якої крім аналогічної норми, яка була закріплена Конституцією УРСР 1937 року про те, що основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності, містить нову норму, що соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, як на момент передачі спірного майна до сфери управління Міністерства охорони здоров'я УРСР (постанова Ради Міністрів УРСР №433 від 17.04.1956 року), так і на момент передачі (повернення) у безоплатне відання Української республіканської ради профспілок (постанова Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 року) чинне на той момент законодавство не передбачало існування такого різновиду соціалістичної власності, як право власності профспілок, що з'явилося пізніше (з 1964 року). При цьому, після введення нової форми власності - права власності профспілок на майно, цивільні відносини щодо набуття та припинення права власності регулювалися в т.ч. Цивільним кодексом УРСР 1963 року.

За змістом ст.128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідачами не надано доказів прийняття державою в особі уповноважених органів після 1964 року рішень чи інших розпорядчих актів, спрямованих на закріплення спірного майна (передання у оперативне управління чи господарське відання) за Українською республіканською радою профспілок чи іншою профспілковою організацією.

Тобто, після 1964 року власником (державою) не вчинялося дій, спрямованих на передачу (відчуження) спірного майна, а приписи Конституції УРСР 1978 року та Цивільного кодексу УРСР 1963 року, встановлюючи нову форму власності (власність профспілок), не містять будь-яких перехідних положень щодо автоматичного набуття у власність раніше одержаного профспілками у безоплатне відання державного майна. Відсутні норми щодо автоматичного закріплення (зміни власника) майна, яке знаходилося у безоплатному віданні профспілок до набрання чинності нових нормативно-правових актів, і в Законах України "Про власність", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" чи Законах СРСР "Про власність", "Про громадські об'єднання", "Про професійні спілки, права і гарантії їхньої діяльності". Отже, правовий режим майна, одержаного профспілками у відання до 1964 року, не змінювався та не міг змінитися лише у зв'язку із запровадженням нової форми власності. Зміна могла мати місце виключно у спосіб, передбачений діючим після 1964 року законодавством, а існування обставин з якими таке законодавство передбачало можливість вибуття права власності на спірне майно відповідачами не надано. Водночас слід зазначити, що правовідносини закріплення на праві безоплатного відання за професійними спілками державного майна до 1964 року були врегульовані Положенням про права фабричного, заводського, місцевого комітету професійних спілок, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15.07.1958 року, та в наступному - Положенням про права профспілкового комітету підприємств, установ, організацій, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 року. Відповідно до пункту 28 Положення про права профспілкового комітету підприємств, установ, організацій, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27.09.1971 року передбачалася можливість безоплатного користування профспілками державним майном.

Отже, після законодавчого закріплення нової форми власності - права власності профспілок, законодавець розмежовував власність профспілок та безоплатне користування ними державним майном як різні види речових прав. Наведеною нормою на профспілки покладався обов'язок здійснювати господарське утримання, ремонт, охорону тощо одержаного у безоплатне відання майна, що виключає твердження Укрпрофоздоровниці про те, що здійснення ремонту та утримання свідчить про виконання функцій власника.

Таким чином, спірне майно знаходилося в державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника, тобто, держави (ст.225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 4 Закону України "Про власність").

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 р. "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про власність" національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, житловий фонд, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, створена завдяки зусиллям народу України частка в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу України.

Згідно із п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 року №311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається. Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно не відноситься до майна, яке підлягало передачі до комунальної власності, тому є всі підстави вважати, що вказане майно залишилося у державній власності.

З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992 року функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 року - на Фонд державного майна України.

Тобто, оскаржувані рішення №117 від 20.07.1999 року, №126 від 21.07.2009 року та №175 від 19.10.2010 року, були винесені відповідачем-1 всупереч наведеним нормам.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Наведених норм не існувало на момент виникнення спірних правовідносин по передачі в безоплатне відання майна. Таке право стосується правомірно набутого у власність майна, адже з введенням з 1964 року права власності професійних спілок такі особи могли у передбаченому законодавством порядку набувати майно і здійснювати щодо нього правомочності власника. Законодавство після 1964 року розмежовувало речові режими на майно - право власності професійних спілок та безоплатне володіння держаним майном, не ототожнюючи їх, а наведені норми законів СРСР та України не містять норм щодо набуття професійними спілками права власності на закріплене за ними державою на праві безоплатного відання майно.

Таким чином, професійні спілки могли розпоряджатися лише майном, яке знаходилося у їх власності, а не державним майном, що перебувало у безоплатному віданні.

Крім цього, відповідно до ст.4 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Законом України "Про власність" від 07.02.1991 року №697-ХІІ, із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007 року, ЗУ №997) зокрема, його статтею 20 було визначено, що професійні спілки та їхні громадські об'єднання є суб'єктами права колективної власності. Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Отже, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За змістом Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у державній власності, можливе в порядку його приватизації, яка здійснюється на основі передбачених ч.2 ст.2 Закону принципів, визначеними у статті 7 Закону органами у порядок і способи, які передбачені розділом II Закону. В даному випадку, державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна, що не виключає можливість власника звертатися з вимогою про оспорювання законності правочину щодо відчуження належного йому майна. Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

А тому, враховуючи, що спірне майно не належало до комунального майна та відсутність правових підстав для винесення оскаржуваних рішень, Немирівська міська рада перевищила свої повноваження, приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в частині визнання недійсними рішень виконавчого комітету Неминівської міської ради №117 від 20.07.1999 року, №126 від 21.07.2009 року та №175 від 19.10.2010 року.

Також, господарським судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині скасування свідоцтв про право власності від 28.07.1999 року, від 21.08.2009 року, від 02.11.2010 року на майновий комплекс в цілому, що розташований за адресою: м.Немирів, вул.Шевченка, 16 які видані Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України. Та підставно та обґрунтовано відхилено заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будівлі клінічного санаторію "Авангард" розташованого за адресою: Вінницька область, м.Немирів, вул.Шевченка, 16.

На підставі викладеного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 року у справі №9/189/2011/5003 - залишити без задоволення.

2. Справу №9/189/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.