ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" серпня 2012 р. Справа № 10/063-12
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/063-12
за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до комунального підприємства Білоцерківської міської ради
«Білоцерківтепломережа», Київська область, м. Біла Церква
про стягнення 3 920 837, 04 грн.
Представники:
від позивача: Чеботарьова І.Г. -довіреність № 14-352 від 16.03.2012 року;
від відповідача: Рибак О.А. -довіреність № 20 від 05.01.2012 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі -відповідач) про стягнення 3 920 837, 04 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2506/11 від 30.09.2011 року, а саме щодо проведення розрахунку за переданий у власність відповідача у жовтні 2011 року природний газ, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 3 920 837, 04 грн., з яких 3 337 479, 61 грн. -сума основного боргу, 255 056, 24 грн. -пеня, 233 623, 57 грн. -штраф, 33 374, 80 грн. -інфляційні втрати та 61 302, 83 грн. -3% річних.
Ухвалою господарського суду від 16.07.2012 року порушено провадження у справі № 10/063-12 та призначено розгляд справи на 02.08.2012 року.
Присутній у судовому засіданні 02.08.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
У судове засідання 02.08.2012 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.07.2012 року не виконав.
Ухвалою господарського суду від 02.08.2012 року розгляд справи відкладено на 21.08.2012 року, у зв'язку з невиконання сторонами вимог ухвали суду від 16.07.2012 року та неявкою представника відповідача.
До початку судового засідання 21.08.2012 року від комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»супровідним листом б/н від 20.08.2012 року (вх. № 13160) надійшли витребувані ухвалою господарського суду документи та відзив, в якому відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення 3 337 479, 61 грн. основного боргу.
Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд, враховуючи його майновий стан, зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на той факт, що відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та те, що представник позивача заперечив проти такого зменшення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Присутній в судовому засіданні 21.08.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 21.08.2012 року представник відповідача визнав позов в частині стягнення основного боргу та просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення штрафних санкції, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(продавець) та комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2506/11 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, (далі -споживачами покупця) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та витрати (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 023, 50 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу з регульованим тарифом та податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -3 023, 50 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -20%, всього з ПДВ - 3 700, 76 грн.
До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285, 00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -342, 00 грн.
Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування -3 368, 97 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -4 042, 76 грн.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування -до повного погашення заборгованості.
30.09.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої, з 01 жовтня 2011 року п. 5.2 договору викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382, 00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу з регульованим тарифом та податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -3 382, 00 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -20%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ -4 139, 57 грн.
До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302, 30 грн., крім того ПДВ -20% - 60, 46 грн., всього з ПДВ -362, 76 грн.».
11.10.2011 року сторонами підписана Додаткова угода № 2, відповідно до п. 1. якої, сторони виклали п. 5.2. договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 382, 00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу з регульованим тарифом та податку на додану вартість. До оплати за 1000 куб. м. природного газу -3 382, 00 грн., крім того цільова надбавка -2% та ПДВ -0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ -3 449, 64 грн.
До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302, 30 грн., крім того ПДВ -20% - 60, 46 грн., всього з ПДВ -362, 76 грн.
У разі поставки газу на газоспоживаючі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних та промислових трубопроводів нафто-газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262, 25 грн., крім того ПДВ 20% - 52, 45 грн., разом з ПДВ -314, 70 грн.».
Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 966, 642 куб. м. природного газу, загальною вартістю 3 703 246, 89 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Вказані вище акти підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. Відповідач підтвердив отримання зазначеного об'єму газу.
Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково - в сумі 365 767, 28 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 3 337 479,61 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений у жовтні 2011 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).
З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 3 337 479,61 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 255 056, 24 грн. пені, нарахованої на суму боргу 3 337 479,61 грн. за період з 15.11.2011 року по 14.05.2012 року (за шість місяців з дня виникнення обов'язку щодо остаточної оплати за поставлений природний газ).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначаено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно- господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разу невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується оплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Господарський суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, встановив, що він є арифметично невірним. Так, розмір пені за період з 15.11.2011 року по 14.05.2012 року складає 255 324, 31 грн.
Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 255 056, 24 грн. пені, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі -255 056, 24 грн.
У відповідності до умов договору, позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 233 623, 57 грн., нарахований відповідно до п. 7.2. договору, яким встановлено, що за прострочення платежу понад 30 днів відповідач зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.
Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (7.2.) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.
Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного суду України від 27 квітня 2012 року № 06/5026/1052/2011.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 233 623, 57 грн., що підлягають стягненню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 374, 80 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року та 61 302, 83 грн. 3% річних.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33 374, 80 грн. інфляційних втрат.
Одночасно, перевіривши заявлений позивачем розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу за період прострочки з 15.11.2011 року по 25.06.2012 рік, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично невірним. Так розмір 3% річних складає 61 446, 20 грн.
Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 61 302, 83 грн. 3 % річних, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі -61 302, 83 грн.
З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 3 920 837, 05 грн., з яких 3 337 479, 61 грн. - сума основного боргу, 255 056, 24 грн. - пеня, 233 623, 57 грн. -штраф, 33 374, 80 грн. - інфляційні втрати та 61 302, 83 гри. - 3% річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04654336) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 337 479 (три мільйони триста тридцять сім тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. основного боргу, 255 056 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч п'ятдесят шість) грн. 24 коп. пені, 233 623 (двісті тридцять три тисячі шістсот двадцять три) грн. 57 коп. штрафу, 33 374 (тридцять три тисячі триста сімдесят чотири) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 61 302 (шістдесят одну тисячу триста дві) грн. 83 коп. 3% річних, а також судові витрати: 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення -23.08.2012 року.
Суддя А.І. Привалов