УКРАЇНА
Справа № 2-1664
2008 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2008 р. Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Русанової Т.Т.
при секретарі Кузьменко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 за участі її представника ОСОБА_2 до відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Первомайську за участі його представника Золотарьова О.І. про стягнення одноразових страхових виплат у разі втрати годувальника, -
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом посилаючись на те, що зі своїм чоловіком, ОСОБА_3, вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03.07.1950 року по день його смерті.
За життя у її чоловіка 13.08.1960 року було виявлено первинно професійне захворювання -пневмоконіоз вугільника, яке пов'язане з виконанням трудових обов'язків під час роботи на структурному підрозділі шахті «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля», і при подальших оглядах за висновком Первомайської МСЕК від 02.08.1993 року було встановлено 80% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності по цьому профзахворюванню безстроково.
23.06.2005 року її чоловік помер. Відповідно до висновку МСЕК Луганського обласного центру медико-соціальної експертизи від 16.02.2006 року серії 2-20ПС № 000106, встановлено причинний зв'язок смерті її чоловіка ОСОБА_3з наслідками раніше отриманого професійного захворювання, що підтверджується у постанові відповідача від 22.03.2006 року №32.
Вона звернулась з відповідною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Первомайську про призначення та виплату їй належних страхових сум в разі втрати годувальника, передбачених ст..ст.21,28,33,34,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999року 31105-Х1У (далі -Закон).
Відділенням ВД Фонду СНВ у м. Первомайську видало постанову від 22.03.2006 року №32 «Про визначення страхової виплати в разі смерті потерпілого ОСОБА_3», згідно якої їй були призначені та виплачені наступні суми:
- одноразова страхова виплата на сім'ю - в розмірі 44037,00грн.;
- одноразова страхова виплата їй, як дружині і особі, яка має на це право - в розмірі 8807,40грн.;
- щомісячна страхова виплата їй, як особі, яка має на це право - в розмірі (733,95грн.: 2х 1) = 366,97грн. безстроково.
З цієї постанови видно, що для розрахунку при нарахуванні призначених та виплачених їй страхових сум відповідачем була взята тільки сума щомісячної страхової виплати її чоловіка в розмірі 733,95грн., яку він одержував на день смерті.
Вважає, що такий порядок нарахування їй страхових виплат, а саме - одноразової страхової виплати на сім'ю та одноразової страхової виплати їй, як дружині і особі, яка має на це право, - здійснений з порушенням вимог ч.ч.7,10,12 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.199р. №1105-Х1У (далі Закон).
Зі змісту ч.7 ст.34 Закону видно, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання (як в її випадку), розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого ( а не п'ятирічну суму щомісячних страхових виплат) на кожну особу, яка перебувала на його утриманні.
В ч. 12 ст.34 Закону зазначено, що для визначення розміру одноразової допомоги у разі смерті потерпілого береться середньомісячний заробіток, обчислений у порядку ч.10 Закону, а не сума щомісячної страхової виплати, яку потерпілий одержував на день смерті, як це зроблено спеціалістами відповідача.
Порядок нарахування, застосований відповідачем, стосується тільки призначення їй розміру щомісячних страхових виплат згідно ч.9 ст.34 Закону, тому що вона належить до категорії осіб, які мають право на отримання таких виплат і зазначені в п.2 ч.2 ст.33 Закону.
Вважає, що розрахунок одноразової допомоги в разі втрати годувальника в її випадку повинно було здійснити наступним чином:
- якщо на день смерті її чоловік, згідно постанови відповідача, отримував щомісячну страхову виплату в сумі 733,95грн., що відповідає ступіню втрати ним професійної працездатності на 80%, то середньомісячний заробіток, з якого відповідач розрахував цю виплату, дорівнює-
733,95грн.:80%х100%= 917,44грн.
З цієї суми згідно вимогам Закону і потрібно нарахувати одноразові страхові виплати, а саме:
- одноразова страхова виплата на сім'ю - 917,44грн.х60міс.=55046,40грн.;
- одноразова страхова виплата їй, як дружині і особі, яка має на це право-
917,44грн.х12міс.=11009,28грн.;
З урахуванням раніше виплачених сум одноразової допомоги, стягненню підлягають:
- одноразова страхова виплата на сім'ю - 55046,40грн.-44037,00грн.=11009,40грн.;
- одноразова страхова виплата їй, як дружині і особі, яка має на це право-
11009,28грн.-8807,40грн.=2201,88грн.;
Всього: 13211,28грн.
Вона вважає, що в даному випадку дії спеціалістів відділення не відповідають вимогам Закону, чи порушені її права на призначення та отримання належних страхових виплат в разі втрати годувальника в повному обсязі, як це передбачено ст..21 Закону України №1105-Х1У.
Вважає, що строк позовної давності для подання даного позову вона не пропустила на підставі наступного:
-п.3п.1 ст.268 Цивільного Кодексу України, де йдеться про те, що «позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю»;
-ч.7ст.40 Закону України №1105 п.4.7. «Порядку призначення та здійснення страхових виплат», затвердженого постановою правління ФСНВ від 31.01.2002 року №7, де зазначено наступне: «Якщо потерпілому , або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду СНВ своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.
Просить суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду СНВ в м. Первомайську на її користь своєчасно не нараховані та не виплачені одноразові суми страхових виплат:
- одноразову страхову виплату на сім'ю в сумі 11009,40грн.;
- одноразову страхову виплату їй, як особі, яка має на це право, в сумі 2201,88грн.; ВСЬОГО - 13211,28грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до відповідача за призначенням їй відповідних страхових виплат в разі втрати годувальника її чоловіка ОСОБА_3, який отримував страхові виплати за втрату 80 % здоров'я по профзахворюванню. 23.06.2005 року чоловік позивачки помер від професійного захворювання. Відповідач постановою від 22.03.2006 року № 32 призначив страхові виплати у разі смерті потерпілого позивачці, при цьому взявши до розрахунку суму щомісячної страхової виплати в розмірі 733,95 грн., позивачка вважає, що відповідач порушив вимоги закону України № 1105 від 23.09.99 а саме, п. 7,10,12 ст. 34 і розділ 8 п. 8.4. Постанови правління фонду СНВ від 31.01.2002 року № 7, в яких йдеться про призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого та обчислення суми одноразової допомоги. В Постанові № 7 конкретизовані вимоги зазначених статей закону , а саме пп.. 8.4.1. де сказано, що в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або профзахворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за 5-річну заробітну плату потерпілого і крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні. Тобто йдеться не про суму щомісячної стразової виплати а про середньомісячний заробіток і з якого повинні розраховуватись суми одноразової допомоги. І якщо щомісячна страхова виплата на момент смерті складала 733,95 грн., що відповідає 80% втрати працездатності, то середньомісячний заробіток буде складати 917,44 грн. Всі розрахунки наведені в позовній заяві. Відповідач керується п. 9 ст. 34 Закону № 1105, з чим позивачка не згодна, тому що вважає, що в даному пункті мова йде про призначення щомісячних страхових виплат, що підтверджується і в тексті. Звертає увагу на те, що і при призначенні щомісячних страхових виплат відповідач не взяв до уваги суму пенсії, яку її чоловік отримував на день смерті. Вважає, що відділення порушило вимоги нормативних актів, зазначених вище при призначенні їй одноразових страхових виплат Правління фонду постановою від 27.04.2007 № 24 в п.1.7 Закріпило положення про те, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат визначається згідно з п. 10-15 ст. 34 Закону № 1105.
Чоловік позивачки не працював не знає з якого часу, але 80% втрати працездатності було встановлено в 1993 році. Заробіток для розрахунку позову взятий з постанов про коригування на коефіцієнт зростання заробітної плати станом на 01 березня кожного року. Середній заробіток по професії позивачка брати не хоче, вона дуже похилого віку, згодна на ту зарплату яка є в фонді. Вона не знає, яку пенсію отримував чоловік позивачки. Позивачка жила з чоловіком удвох, інших претендентів на страхові виплати нема.
Про те, що при нарахуванні одноразової страхової виплати позивачці допущена помилка, свідчать страхові справи інших потерпілих : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8.
Представник відповідача Золотарьов О.І. позов не визнав і пояснив, що відділення категорично не згодне з доводами позивача. Потерпілий на момент смерті не працював та отримував пенсію за віком і страхові виплати. Позивачці було призначено страхові виплати відповідно до вимог ст..34 п. 9 Закону № 1105. Розмір відшкодування шкоди визначається якщо потерпілий одержував страхові виплати і не працював з суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував на день смерті.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В суді встановлено:
ОСОБА_3помер ІНФОРМАЦІЯ_1у віці 75 років. /с.6/, позивачка перебувала з ним в зареєстрованому шлюбі і спільно проживала / с.7/.
В суді прийнято без заперечень, що ОСОБА_1 має право на страхові виплати в зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3, як на щомісячні, так і на одноразову страхову виплату.
Спір стосується тільки порядку обчислення і відповідно - розміру одноразової страхової допомоги. Позивач наполягає, що одноразову страхову виплату сім'ї потерпілого та його утриманцю треба обчислювати з середнього заробітку годувальника, відповідач - зі страхової виплати, яку отримував померлий, оскільки він не працював.
В суді також прийнято без заперечень, що годувальник не працював, отримував пенсію за віком, що право позивачки як на щомісячні страхові виплати так і на одноразову стразову виплату виникло з 23 вересня 2005 року, з цього дня Луганський обласний центр медико-соціальної експертизи встановив причинний зв'язок смерті ОСОБА_3з професійним захворюванням /с. 23/.
Свідок ОСОБА_6 - провідний спеціаліст відділу відшкодування шкоди потерпілим відділення ВД ФСНВ в м. Первомайську в суді пояснила, що позивачці нарахували одноразову страхову виплату із страхових виплат, які її чоловік отримував на день смерті. До 22.02.2006 року нараховували одноразові страхові виплати виходячи з суми щомісячної страхової виплати і пенсії по інвалідності. Механізм розрахунку був встановлений постановою КМУ № 1266 от 26.09.2001 року, але в ній не було розрахунку нарахування страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника. 22.02.2006 року були внесені зміни в Постанову № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат за загальнообов'язковим страхуванням». Але ці зміни стосуються сімей, які отримали право на страхові виплати після 22.02.2006 року. ОСОБА_1 отримала таке право в 2005 році. Постанова про призначення одноразової страхової виплати позивачці була винесена 22 березня 2006 року.
ОСОБА_4 отримала право на страхову виплату з 13.03.2006 року. Постановою від 21.06.2006 року нарахували їй одноразову допомогу, виходячи з щомісячних страхових виплат померлого чоловіка на день смерті. 25.09.2006 донараховано, доведено до середньої заробітної плати. Крім того, було роз'яснення, що постанова № 1266 набирає чинності 07 березня 2006 року.
ОСОБА_5 також отримала право на страхову виплату з 27.02.2006 року, що зазначено в висновку МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням.
Чоловіки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на момент смерті не працювали, отримували пенсії.
Таким чином, до 22.02.2006 року одноразова страхову виплата нараховувалась з щомісячної страхової виплати та пенсії, після 22.02.2006 року - з середнього заробітку. Середній заробіток для обчислення одноразової допомоги береться з матеріалів справи годувальника, з застосуванням коефіцієнтів на 01.03. кожного року, яка була визначена при останньому перерахунку страхових виплат.
Суд прийшов до висновку, що правовідносини, що склалися, повинні регулюватися нормативними атами, які діяли на день виникнення у позивача права на одноразові страхові виплати, тобто тими, що діяли станом на 23.09.2005 року.
Так, протягом 2005- 2007 років в ст.33,34,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999року ніякі зміни не вносились, але порядок обчислення одноразових страхових виплат змінився, до 07.03.2006 року одноразові страхові виплати у разі втрати годувальника обчислювались із страхової виплати на пенсії годувальника, з 07.03.2006 року - з середньомісячного заробітку. До 07.03.2006 року це питання регулювалось Постановою Правління № 7 від 31.01.2002 року «Про затвердження порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) зі змінами і доповненнями, після втрати нею чинності 22.12.2005 року Діяла Постановами Правління № 83 від 22.12.2005 року «Про затвердження порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей). Постанова кабінету Міністрів України № 193 від 22 лютого 2006 року, яка набрала чинності 07.03.2006 року, «Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» має норму такого змісту « у разі встановлення причинного зв'язку смерті застрахованої особи з ушкодженням здоров'я відповідно до законодавства середня заробітна плата для призначення суми одноразової допомоги сім'ї обчислюється виходячи з розміру середньої заробітної плати, яка була визначена при останньому перерахунку страхових виплат». Саме це посилання на можливість взяти для розрахунку одноразової страхової виплати відомості про середній заробіток годувальника, який є в матеріалах страхової справи, і стало підставою для обчислення після 07.03.2006 року одноразової страхової вплати з заробітної плати потерпілого, який не працював і отримував тільки страхові виплати.
Але виходячи з того, що годувальник позивачки помер 23.06.2005 року, право на страхові виплати вона одержала23.09.2005 року, Постанова кабінету Міністрів України № 193 від 22 лютого 2006 року, яка набрала чинності 07.03.2006 року, «Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» до правовідносин, що склалися, застосована бути не може.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року рішення Правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими, тобто відповідач, призначивши одноразові страхові виплати позивачці відповідно до Постанови № 7 не порушив норми чинного законодавства і підстав для задоволення позову нема.
На підставі викладено, керуючись ст.. 33,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 7 від 31.01.2002 року «Про затвердження порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) зі змінами і доповненнями, ст.. 212-215 ЦПК України, -
В и р і ш и в :
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення в повному обсязі буде виготовлено 10.06.08.
Рішення набирає законної сили після десятиденного строку для оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через місцевий суд в апеляційний суд Луганської області.
Суддя Русанова Т.Т.