АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/2353/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 53 Побережна Н.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівЮвшина В.І., Бородійчука В.Г.

при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» про виплату заробітної плати ,-

в с т а н о в и л а :

11 червня 2012 року позивач звернувся до суду із позовом і просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 14138,00 грн. невиплаченої заробітної плати та 8800,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що з червня 2007 року по 23 грудня 2011 року працював у відповідача на посаді директора, на підставі трудового договору. В 2011 році позивачу виплачена заробітна плата лише за січень-березень місяць та в грудні 2011 року виплачена компенсація за невикористану відпустку. Позивач зазначав, що за період з 27.07.2011 року по 12.10.2011 року заробітна плата йому не повинна нараховуватись. При звільненні позивача відповідач не провів розрахунок по всіх сумах, що належать позивачу при звільненні, лише нарахував та виплатив компенсацію за невикористану відпустку.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 липня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, так як вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді директора ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» з 16 червня 2007 року по 23 грудня 2011 року.

Наказом № 5-к від 16.03.2011 року позивача було відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати на підставі постанови про порушення відносно ОСОБА_6 кримінальної справи від 03.03.2011 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та протоколу № 1 зборів засновників і загальних зборів від 16.03.2011 року (а.с. 24-26).

Наказом № 17-к від 23.12.2011 року ОСОБА_6 звільнено з посади директора Товариства на підставі вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.10.2011 року, у зв'язку з позбавленням його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій терміном на два роки та зобов'язано нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку в кількості 106 календарних днів та 21 день згідно колективного договору (а.с.5). Вказана компенсація нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Корсунь-Шевченківська ШМПМК» №52 від 27.06.2012 року (а.с.31) та відомостями на виплату коштів (а.с.35-38).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в період з 16.03.2011 року по 23.12.2011 року позивач був відсторонений від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати, відповідачем правомірно йому не нараховувалась заробітна плата.

Відповідно до ст.ст.116,117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач помилково вважає, що днем звільнення є 16 березня 2011 року, так як наказом Товариства №5-к від 16 березня 2011 року його було лише відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати, а звільнено позивача було наказом №17-к від 23.12.2011 року.

В матеріалах справи відсутні докази скасування або визнання недійсним наказу Товариства про відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків, тому він є чинним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до виплати позивачу підлягає лише компенсація за невикористані відпустки за період його роботи у Товаристві, яку позивач отримав 31.12.2011 року, згідно відомості про виплату коштів № ШМ-0000015.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, та відмовив в задоволенні позову.

Доводи апелянта не впливають на законність рішення суду першої інстанції, тому з огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Корсунь-Шевченківська шляхова міжгосподарська пересувна механізована колона» про виплату заробітної плати - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :