ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.10.06р. | Справа № А27/230(А25/45) |
За позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення
Суддя В.О.Татарчук
Секретар П.М.Сергієнко
Представники сторін:
від позивача – Рязанцев С.В. дов. від 03.10.05
від відповідача –Івонін М.Л. дов. від 05.04.06 №8211/10/10
Суть спору:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі №А25/45 було відмовлено в позові Дніпропетровському КВКП “Металопласт” до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення №74-24-000275211-1738 від 04.02.2002р. про застосування та стягнення з позивача сум штрафних санкцій за відчуження активів без попередньої згоди.
18.05.2005р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд рішення у справі № А25/45 за нововиявленими обставинами та просить господарський суд скасувати рішення господарського суду у справі №А25/45 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Заява обґрунтована тим, що:
- підставою для відмови в позові при первісному розгляді справи були положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181);
- 24.03.2005р. Конституційним Судом України у справі №1-9/2005 визнано неконституційною вказану норму в частині розповсюдження права податкової застави на все майно платника податку без врахування суми його податкового боргу;
- з урахуванням викладеного, відчужувані позивачем об’єкти не знаходились у податковій заставі, а тому застосування штрафних санкцій є неправомірним;
- пунктом 5 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону;
- згідно п.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України є неприйнятним застосування пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №2181.
Відповідач проти задоволення заяви заперечує з посиланням на те, що:
- згідно з ч.2 ст.152 Конституції України пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №2181 втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто на час прийняття рішення у справі вказаний підпункт був чинним;
- відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи;
- на час звернення позивача з заявою, рішення суду від 13.06.2002р. по справі №А25/45 було виконано, оскільки вказана в рішенні №74-24-0002755211-1738 від 04.02.2002р. сума перерахована, а тому відсутні підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами згідно ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 19.10.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
встановив:
04.02.2002р. ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було прийнято рішення №74-24-000275211-1738 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за відчуження активів без попередньої згоди, за яким до позивача застосовано штраф по податку на додану вартість у сумі 189575грн. відповідно до пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону №2181.
Вказане рішення було прийнято на підставі акту від 24.01.2002р. №000179 “Про результати перевірки Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт” з питань стану розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами при передачі активів іншим особам”. Встановлено, що позивач в порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №2181 провів відчуження майна підприємства без дозволу ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на користь співвласників в рахунок їх пайових внесків у статутний фонд підприємства.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. по справі №А25/45 відмовлено в задоволенні позову Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт” до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення №74-24-0002755211-1738 від 04.02.2002р.
Підставою для прийняття вказаного рішення були наступні обставини.
12.10.2001р. між Дніпропетровським КВКП “Металопласт” та громадянином Надтокою А.П. була укладена угода про передачу у приватну власність вказаному громадянину нежилих приміщень, які належать КВКП “Металопласт”, загальною площею 1167,80кв.м., що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 10, вартістю 274767,58грн.
Станом на 22.07.1998р. Дніпропетровське КВКП “Металопласт” мало заборгованість по платежах до бюджету у сумі 189575грн. Відповідно до п.2 Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” №167/98 від 04.03.1998р., з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством. Податкова застава не потребує письмового оформлення. Орган Державної податкової служби у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного платника податку про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.
22.07.1998р. позивачу було направлено повідомлення № 6431/24-28 про те, що усе майно та майнові права КВКП “Металопласт” перебувають у податковій заставі.
10.01.2000р. відповідачем було зареєстровано податкову заставу всього майна та майнових прав КВКП “Металопласт” у Державному реєстрі застав рухомого майна (реєстр. №65-279).
Зі вступом в законну силу 01.10.2001р. статті 8 “Податкова застава” Закону №2181 втратили чинність відповідні пункти Указу Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” №167/98 від 04.03.1998р.
Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону №2181 з метою захисту бюджетних споживачів активи платника податку, який має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно Закону та не потребує письмового оформлення. Підпунктом 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №2181 встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.
Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №2181 платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за виключенням операцій, які підлягають письмовому погодженню податковим органом. До таких операцій відноситься зокрема продаж, інші види відчуження або оренди нерухомого та рухомого майна.
При первинному вирішенні спору судом були враховані матеріали справи (акт звірки розрахунків з бюджетом на 12.10.2001р., картка особового рахунку позивача) відповідно до яких станом на дату відчуження майна - 12.10.2001р. позивач мав заборгованість по платежах до бюджету у сумі 21182,11грн. та розстрочений податковий борг у сумі 33906,97грн., згідно рішення про розстрочення податкового боргу №16 від 03.07.2001р.
Відповідно до пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону №2181, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив таки активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно цього Закону, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави.
З підстав наведеного у задоволенні позовних вимог позивача при первісному розгляді справи було відмовлено.
Рішенням суду від 05.07.2005р. по справі №А25/45 скасовано вказане рішення суду за нововиявленими обставинами з визнанням недійсним рішення відповідача №74-24-000275211-1738 від 04.02.2002р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. рішення суду від 05.07.2005р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2006р. скасовані постанова апеляційної інстанції від 03.10.2005р. та рішення суду першої інстанції від 05.07.2005р. по справі №А25/25 з направленням справи на новий розгляд.
Підставою для скасування було те, що:
- судом першої інстанції та апеляційним господарським судом зроблені висновки по справі без урахування положень ч.2 ст.152 Конституції України;
- згідно з п.4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. у справі №1-9/2005 положення абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181 визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- на момент винесення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. зазначені положення Закону №2181 діяли;
- оскаржувані судові рішення не містять посилань на неприйняття абзацу другого підпункту 8.2.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181 як таких, що суперечать Конституції України у порядку п.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та скасувати рішення суду від 13.06.2002р. по справі №А25/45 за нововиявленими обставинами з таких підстав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
24.03.2005р. Конституційним Судом України у справі №1-9/2005 було прийнято рішення з визнанням неконституційним пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині поширення права податкової застави на будь-яки види активів платника податку без врахування суми його податкового боргу.
Матеріали справи дозволяють стверджувати про те, що податковою інспекцією не було визначено які саме активи позивача перебували у податковій заставі та на яку суму податкового боргу позивача. На час відчуження позивач мав податковий борг у сумі 21182,11грн. та розстрочений податковий борг у сумі 33906,97грн., що значно менше вартості відчуженого позивачем майна - 274767,58грн. У позивача, також на дату прийняття спірного рішення були в наявності інші активи за рахунок, яких була можливість погасити податковий борг, що підтверджується актами та протоколами про проведення цільових аукціонів з продажу майна позивача в погашення податкового боргу від 09.06.2004р. та 16.03.2004р.
Отже, перебування усього майна та майнових прав у податковій заставі на час здійснення ним відчуження частини майна, з огляду на рішення Конституційного Суду України у справі №1-9/2005 від 24.03.2005р. не відповідало Конституції України.
Спірне рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій не можна вважати таким, що відповідає Конституції України з урахуванням відсутності визначення обсягу активів та їх індивідуалізації, що перебувають у податковій заставі, а також розміру наявного податкового боргу підприємства.
Факт неконституційності пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №2181 встановлений Конституційним Судом України лише 24.03.2005р. і отже, був невідомий позивачу при розгляді справи та має істотне значення для вирішення спору.
Стосовно посилань податкової інспекції на те, що вказана норма Закону втратила чинність з дати визнання її неконституційною Конституційним Судом, тобто на час прийняття рішення у справі була чинною, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи те, що Конституційним Судом України встановлена неконституційність пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону №2181 суд застосовує до спірних правовідносин положення саме Конституції України.
Є необгрунтованими твердження податкової інспекції про неможливість застосування п.5 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення суду від 13.06.2002р. у справі №А25/45 було виконано зі сплатою позивачем суми штрафу до бюджету. Предметом спору по справі є відповідність чинному законодавства рішення податкового органу про нарахування штрафних санкцій, а не стягнення таких санкцій до державного бюджету.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. у справі №А25/45 про відмову в позові Дніпропетровському КВКП “Металопласт” до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення №74-24-000275211-1738 від 04.02.2002р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 94, 162, 163, 253 КАС України, суд -
постановив:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2002р. у справі №А25/45 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №74-24-000275211-1738 від 04.02.2002р. про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за відчуження активів без попередньої згоди.
Стягнути з державного бюджету на користь Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства “Металопласт” (м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 10, код ЄДРПОУ 002752) 127грн.50коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –24.10.2006р.