ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11.10.06р. | Справа № А17/231 |
За позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства “Гурас”, м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Фрідман В.Б., довіреність № 1 від 17.05.2006р, представник; Фрідман Б.А., довіреність № 2 від 05.06.2006р., представник; Овчинникова О.В., довіреність № 3 від 05.06.2006р., представник;
від відповідача: Прудко О.М., довіреність № 16157/9/10-016 від 12.09.2006р., головний державний податковий інспектор; Маринченко Ю.О., довіреність № 9242/9/15-243 від 05.06.2006р., головний державний податковий ревізор-інспектор.
Суть спору:
Приватне виробничо-комерційне підприємство “Гурас” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про скасування актів ненормативного характеру —податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач), якими позивачеві було відмовлено у надання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, а також про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відмова у здійсненні бюджетного відшкодування є неправомірною і такою, що суперечить нормам чинного податкового законодавства. Зокрема, позивач зазначає, що розрахунки суми бюджетного відшкодування, надані відповідачеві, у повному обсязі відповідають вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ”), в той час як відповідачем не надано обґрунтованого пояснення відмови у здійсненні бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позивачем самостійно було здійснено зміни до рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, чим позивач порушив Закон “Про ПДВ” і Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (у подальшому —Закон №2181).
У судовому засіданні 11.10.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у травні 2006р., за результатами якої був складений Акт від 20.07.2006р. №1223/152/20279145/ДСК.
Актом перевірки було встановлено порушення пп. пп. 7.4.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування в розмірі 23874,00 грн., яке було задеклароване позивачем у травні 2006р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.07.2006р. №0008081502/0/12499/10/15-240, яким позивачеві було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за травень 2006р. у сумі 23874,00 грн.
Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у березні, квітні, червні 2006р., за результатами якої був складений Акт від 25.07.2006р. №1245/152/20279145/ДСК.
Актом перевірки було встановлено порушення пп. пп. 7.4.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування в загальному розмірі 70093,00 грн., яке було задеклароване позивачем у квітні, березні і червні 2006р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 25.07.2006р. №0008121502/0/12650/10/15-240, яким позивачеві було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 5424,00 грн.;
- від 25.07.2006р. №0008131502/0/12650/10/15-240, яким позивачеві було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 37339,00 грн.;
- від 25.07.2006р. №0008141502/0/12650/10/15-240, яким позивачеві було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за липень 2006р. у сумі 2999,00 грн.
- від 25.07.2006р. №0008151502/0/12650/10/15-240, яким позивачеві було відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 24331,00 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- актами перевірки встановлено, що позивачем було порушено пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ”, а саме було надано розрахунок суми бюджетного відшкодування за формою, яка суперечить чинному законодавству, що полягало в тому, що у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування замість “Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)” було зазначено “Частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)”;
- 20.06.2006р. позивач подав до відповідного відділу відповідача: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2006 року, Розрахунок коригування сум ПДВ за серпень 2005 року до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування, Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 23874,00 грн., та Лист № 1906 від 19.06.2006р. з поясненням зміни звітності;
- 30.06.2006р. позивач подав до відповідного відділу відповідача: Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування уточнюючий за березень 2006 року, Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5424,00 грн., Лист №3006-1 від 30.06.2006р. з поясненням зміни звітності;
- 30.06.2006р. позивач подав до відповідного відділу відповідача: Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування уточнюючий за квітень 2006 року, Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 37339,00 грн., Лист № 3006-1 від 30.06.2006р. з поясненням зміни звітності;
- 07.07.2006р. позивач подав до відповідного відділу відповідача: Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2006 року, Уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування уточнюючий за квітень 2006 року, Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2999,00 грн., Лист №0707-3 від 07.07.2006р. з поясненням зміни звітності;
- 14.07.2006р. позивач подав до відповідного відділу відповідача: податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2006 року, Розрахунок суми бюджетного відшкодування звітний за червень 2006р., Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 24331,00 грн., та Лист №1407-1 від 14.07.2006р. з поясненням зміни звітності.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково на підставі наступного.
У відповідності з п. 1.8 ст. 1 Закону “Про ПДВ” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону “Про ПДВ” визначений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Так, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З наведеного вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.
Дійсно, згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Але при застосуванні цієї норми відповідачем не враховано положення абз. “З” пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону №2181, відповідно до якого форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано в адресу позивача змінену у відповідності до вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” форму розрахунку суми бюджетного відшкодування разом з листом-поясненням такої зміни.
Наведене свідчить, що позивач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства і використав у розрахунках суми бюджетного відшкодування саме те формулювання, яке наявне у Законі “Про ПДВ” —законодавчому акті, що має вищу юридичну силу, ніж Наказ ДПА України №166 від 30.05.1997р., яким затверджена форма відповідного розрахунку.
Також неправомірним є посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” з огляду на таке.
Згідно з пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
У відповідності з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У порушення наведеної норми відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування і тому йому має бути відмовлено у наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.07.2006р. № 0008081502/0/12499/10/15-240, від 25.07.2006р. № 0008121502/0/12650/10/15-240, від 25.07.2006р. № 0008131502/0/12650/10/15-240, від 25.07.2006р. № 0008141502/0/12650/10/15-240, від 25.07.2006р. № 0008151502/0/12650/10/15-240 винесені відповідачем неправомірно і мають бути визнані недійсними у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог позивача щодо зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню, то у цій частині у позові має бути відмовлено на підставі наступного.
Як зазначено в пп. 7.8.8 п. 7.8 ст. 7 Закону “Про ПДВ” після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі наведеного, господарський суд приходить до висновку, що Законом “Про ПДВ” визначений порядок відшкодування бюджетної заборгованості, який не передбачає надання висновків про її наявність до винесення судового рішення або одночасно з його винесенням.
Тобто позовні вимоги про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновку не відповідають матеріально-правовим засобам захисту порушеного права, визначеним у Закону “Про ПДВ”.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Позов Приватного виробничо-комерційного підприємства “Гурас” задовольнити частково.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 20.07.2006р. № 0008081502/0/12499/10/15-240, яким Приватному виробничо-комерційному підприємству “Гурас” відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за травень 2006р. у сумі 23874,00 грн.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 25.07.2006р. № 0008121502/0/12650/10/15-240, яким Приватному виробничо-комерційному підприємству “Гурас” відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 5424,00 грн.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 25.07.2006р. № 0008131502/0/12650/10/15-240, яким Приватному виробничо-комерційному підприємству “Гурас” відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 37339,00 грн.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 25.07.2006р. № 0008141502/0/12650/10/15-240, яким Приватному виробничо-комерційному підприємству “Гурас” відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за липень 2006р. у сумі 2999,00 грн.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 25.07.2006р. № 0008151502/0/12650/10/15-240, яким Приватному виробничо-комерційному підприємству “Гурас” відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування за червень 2006р. у сумі 24331,00 грн.
В частині позову щодо зобов’язання Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, —відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства “Гурас”(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 10Б/72, р/рахунок 2600430011693 в ДФ АО “ВА Банк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305868, код ЄДРПОУ 20279145) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
20.10.2006р.