ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.10.06р. | Справа № А17/232 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аккад”, м. Дніпропетровськ
До Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
Про скасування рішень
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Духовна І. О.
Представники:
від позивача: представник не з’явився;
від відповідача: Орешина Т.А., довіреність № 35494/10-39 від 29.08.2006р., державний податковий інспектор.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аккад” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними і скасування актів ненормативного характеру —рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472306/0 від 20.03.2006р., № 0000472306/1 від 08.06.2006р., №0000472306/2 від 31.07.2006р., а також першої податкової вимоги № 1/946 від 21.06.2006р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з аналізу ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (у подальшому —Закон „Про РРО”) вбачається, що законодавством не вирізняється поняття „власні послуги”, тобто РРО не повинен застосовуватись при наданні будь-яких послуг підприємствами всіх форм власності, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в той час як продажу туру є наданням послуг. Також позивач зазначає, що Закон “Про РРО” не розповсюджується на посередницьку діяльність з реалізації туристичних продуктів і послуг.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позивач відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону „Про РРО” був зобов’язаний проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. При цьому відповідач посилається на те, що позивачем була здійснена продаж туристичного продукту іншого підприємства.
У Доповненнях до адміністративного позову позивач додатково до вимог, викладених у позовній заяві, просить господарський суд визнати недійсним і скасувати першу податкову вимогу, винесену відповідачем, № 1/1188 від 15.08.2006р.
У судовому засіданні 10.10.2006р. за згодою представника відповідача була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу позивачем, за результатами якої було складено Акт № 001136 від 15.03.2006р.
Актом перевірки було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону „Про РРО” внаслідок непроведення розрахункової операції на суму 2000,00 грн. через РРО.
За наслідками перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472306/0 від 20.03.2006р., яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону „Про РРО” було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10000,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав скаргу від 12.04.2006р. до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, яка Рішенням про результати розгляду скарги від 02.06.2006р. була залишена без задоволення.
За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області відповідачем було винесене нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472306/1 від 08.06.2006р., яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону „Про РРО” було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10000,00 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою від 144.06.2006р., у якій позивач просив скасувати спірні рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 24.07.2006р. Державна податкова адміністрація України відмовила позивачеві у задоволенні його скарги, спірні рішення залишила без змін.
За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією України відповідачем було винесене нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472306/2 від 31.07.2006р., яким до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону „Про РРО” було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10000,00 грн.
21.06.2006р. відповідачем була винесена перша податкова вимога № 1/946, відповідно до якої станом на дату винесення сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов’язаннями складає 10000,00 грн.
15.08.2006р. відповідачем була винесена перша податкова вимога № 1/1188, відповідно до якої станом на дату винесення сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов’язаннями складає 10000,00 грн.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- відповідно до рахунку-фактури від 15.03.2006р., наданого позивачем у матеріали справи, на платника - Сергєєва В.А. було виставлено рахунок на суму 2000,00 грн. у яості попередньої оплати за тур у санаторії “Карпати” (Трускавець, 03.04.2006р. –20.04.2006р.);
- з прибуткового касового ордеру № 240 від 15.03.2006р. вбачається, що 15.03.2006р. від Сергеєва В.А. позивачем було прийнято 2000,00 грн. за тур у санаторії “Карпати”;
- відповідно до агентської угоди № 39/06 від 01.02.2006р., укладеного між ТОВ Туристична фірма “САМ” (туроператор) і позивачем (турагент), туроператор доручає, а турагент приймає на себе зобов’язання здійснювати від імені та в інтересах туроператора певні юридичні дії, а саме: укладати договори на туристичне обслуговування, отримувати оплату по таким договорам, приймати рекламації від туристів, реалізовувати туристичні послуги по напрямкам міжнародного і внутрішнього туризму.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону „Про РРО” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Виходячи зі змісту вказаної норми, суд приходить до висновку про те, що положення Закону „Про РРО” щодо обов’язкового застосування РРО при здійсненні торгівлі продукцією не власного виробництва не відносяться до послуг, що надаються підприємствами, установами і організаціями, якщо вони не є підприємствами торгівлі та громадського харчування.
На користь наведеного також свідчить Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 17.06.2005р. № 4905.
З документів, наданих сторонами у матеріали справи, вбачається, що позивач не є підприємством торгівлі або громадського харчування. Крім того, копія прибуткового касового ордеру свідчить про оформлення прибуткових ордерів, як цього вимагає ч. 1 ст. 9 Закону „Про РРО”.
Згідно з п. 1.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 17.01.2001р. №7/62, тур визначено як туристичну подорож (поїздку) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечену комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо).
Таким чином, позивач на підставі ч. 1 ст. 9 Закону „Про РРО” правомірно не використовував реєстратор розрахункових операцій, оскільки надавав невласні туристичні послуги і не є підприємством торгівлі або громадського харчування.
За вказаних обставин спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій мають бути визнані недійсними, а також перші податкові вимоги, винесені відповідачем, оскільки вони були складені внаслідок невиконання позивачем незаконних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи наведене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги, а саме визнати недійсними і скасувати оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і перші податкові вимоги.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Аккад” повністю.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472306/0 від 20.03.2006р., № 0000472306/1 від 08.06.2006р., № 0000472306/2 від 31.07.2006р.
Скасувати перші податкові вимоги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 1/946 від 21.06.2006р. та № 1/1188 від 15.08.2006р.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аккад” (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Губенка, 50, р/р 26006119964001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЗКПО 24232459) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
20.10.2006р.