Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Носівського районного суду Чернігівської області  від 25 березня 2008 року  у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Степовохутірської сільської ради про визнання недійсним заповіту, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

        У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся  з позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсним заповіту на земельну ділянку ОСОБА_3.,  посвідченого  посадовою особою Степовохутірської сільської ради 22 червня 2007 року, а також просив визнати його спадкоємцем по закону  на дану земельну ділянку.

         Після уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі в якості співвідповідача Степовохутірську сільську раду просив суд заповіт ОСОБА_3. від 22 червня 2007 року визнати нікчемним і недійсним, а його визнати спадкоємцем по закону на земельну ділянку, яка  належала на праві власності його сестрі ОСОБА_3.. В обґрунтування підстав для визнання заповіту нікчемним посилався на порушення при його посвідченні форми  посвідчення, а для визнання недійсним - підробкою підпису заповідачки.

         В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Носівського районного суду від 25.03.2008 року, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, розгляд справи за відсутності особи, яка брала участь у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність, упередженість та неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на цілий ряд інших порушень процесуального права.

Так, суд не звернув уваги  на той факт, що оскаржуваний заповіт від 22.06.2007 року складено з порушенням ч.4 ст.207, статей 1247, 1248, 1253, 1251 ЦК України, статей 39, 41, 45 Закону України ”Про нотаріат” та пунктів 8, 11, 13, 17, 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, оскільки хоча заповіт і посвідчувався за місцем проживання позивача, але в ньому не зазначено місце вчинення нотаріальної дії з зазначенням адреси та причини цього, посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках, оскільки заповідач не міг особисто прочитати заповіт, про що зазначено в тексті заповіту, а також в зв'язку з тим, що заповідач у зв'язку з хворобою не міг підписати заповіт, рукописна дописка (приписка) у тексті заповіту не застережена посадовою особою виконавчого комітету перед підписом заповідача. Крім того, в тексті заповіту не викладено ознайомлення   заповідача  з колом спадкоємців за законом, розтлумачення заповідачеві його права заповісти усе майно або його частку особам, позбавити у заповіті права на спадщину спадкоємців за законом, що свідчить про те, що заповідачу такі права  взагалі не роз'яснювалися.

         Судом порушено процесуальні права позивача, оскільки в порушення вимог ст. 222 ЦПК України  йому не було направлено ні копії  короткого, ні копії повного тексту рішення суду, а оскільки суд 25.03.2008 року закінчив розгляд справи  в його відсутність, що було пов'язано з хворобою та про що належним чином він повідомляв суд, то суд позбавив його права  на репліку, в порушення  статей 159, 169 ЦПК не оголосив перерви у справі, позбавив його права  встановленого ст. 6 Закону України ”Про судоустрій” та ст. 27 ЦПК права на участь у розгляді своєї справи. Носівська державна нотаріальна контора в порушення процесуальних норм не повідомлялася про час і місце розгляду справи, представники до суду не  викликалися і відсутня заява про розгляд справи у відсутність представника нотаріальної контори. Розгляд судом справи у відсутність осіб, які беруть участь у справі є безумовною підставою для скасування рішення суду з  направленням справи на новий судовий розгляд.

         В порушення  вимог ст. 215 ЦПК в мотивувальній частині рішення суд не зазначив мотивів, з яких суд вважав встановленими наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, чому взяв до уваги чи відхилив докази.

         В порушення Інструкції  з діловодства в місцевому суді до третього судового засідання, тобто до 11.12 2007 року матеріали цивільної справи не були підшиті і пронумеровані, а до одинадцятого судового засідання, тобто до 25.03.2008 року - не були  пронумеровані і не були внесені в опис, що надавало можливість для зловживань та фальсифікації. Підтвердженням цьому факту є та обставина, що при ознайомлені з матеріалами справи ним було виявлено, що замість виписки із амбулаторної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3. від 12.11.2007 року знаходилася інша виписка, відповідно до якої хворій ОСОБА_3. поставлено діагноз гіпертонічна хвороба  третього ступеня та у висновках вказано, що у хворої відновилися активні рухи в правій верхній та нижній кінцівках.

         Судом безпідставно було йому відмовлено в задоволенні  цілого ряду клопотань, а саме про виклик для дачі особистих пояснень відповідача ОСОБА_2., про допит позивача в якості свідка, про забезпечення позову шляхом арешту (заборони відчуження) спірного земельного паю, про поновлення пропущеного не з його вини процесуального строку, про витребування доказів, щодо отримання яких у позивача були складнощі: оригіналу заяви про прийняття спадщини, оригіналів відомостей на одержання пенсії з вільними підписами заповідача ОСОБА_3, не призначив почеркознавчої експертизи з метою отримання відповіді на питання, чи виконано підписи в відомостях на одержання пенсії та в оспорюваному заповіті від 22.06.2007 року ОСОБА_4. з переміною звично пишущої руки.

         Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

         Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2., Степовохутірської сільської ради  Носівського району про визнання заповіту недійсним, суд виходив із того, що при посвідченні заповіту посадовою особою Степовохутірської сільської ради було дотримано всіх вимог, встановлених ст. 1247 ЦК України, а не зазначення в заповіті тієї обставини, що заповіт складено по місцю проживання заповідача в зв'язку з його  хворобою та що підпис зроблено лівою рукою, не є підставою для визнання заповіту недійсним.

         Проте, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.

         Дійсно, відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.  Не виключається можливість посвідчення заповіту  по місцю проживання заповідача, зокрема в зв'язку з його хворобою.

         Законодавцем визначено певні вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення, недотримання яких  згідно ч.1 ст. 1257 ЦК України тягне за собою нікчемність заповіту.

         Зокрема, виходячи зі змісту  частини 2 ст. 1248  та ч. 2 ст. 1253 ЦК України у випадку написання заповіту не особисто заповідачем, а нотаріусом  чи іншою уповноваженою на те особою заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.  Якщо заповідач через фізичні  вади не може сам прочитати заповіт, то посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

         Як вбачається зі змісту самого заповіту (а.с.44). заповідачу  було роз'яснено зміст статей 1241, 1254 ЦК України, розпорядження записано вірно, але заповіт нею не було прочитано  особисто, а  його було прочитано їй. Хоча в посвідчувальному написі мається суперечливий запис:” заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачу гр. ОСОБА_3” , але  з врахуванням запису в розпорядженні, інших  обставин справи,  а саме наявності  захворювання у позивачки, чого не оспорювали сторони та що  підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами, заповідач особисто вголос не читала заповіту, а тому при посвідченні заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування було порушено  вимоги  ч.2 ст. 1253 та ч.2 ст..1248 ЦК України, що тягне за собою нікчемність заповіту в силу ч.1 ст. 1257 ЦК України.

         В  силу статей 215-216 ЦК України   нікчемним правочин є в силу закону, а тому він не підлягає визнанню судом нікчемним, що не виключає можливості  визнання його недійсним з метою застосування наслідків нікчемного правочину.

         За таких обставин, позовні вимоги  в частині визнання заповіту нікчемним не підлягають задоволенню судом, а в частині  визнання заповіту недійсним  підлягають задоволенню з підстав вище викладених.

         Оскільки судом визнано недійсним заповіт, то питання про право на спадщину  може бути вирішено в нотаріальному порядку,  в зв'язку  чим не підлягають задоволенню і вимоги  в частині визнання позивача спадкоємцем по закону  лише на земельну ділянку та без з'ясування  наявності  чи відсутності інших спадкоємців та    всієї маси спадкового майна.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п.4,  314, 316, 317, 319  ЦПК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

            Рішення Носівського районного суду Чернігівської області  від 25 березня 2008 року  скасувати.

            Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 22 червня 2007 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області, зареєстрований в реєстрі за №32.

            В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1відмовити.

            Стягнути з ОСОБА_2, Степовохутірської сільської ради Носівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, по 13 грн. 87 коп. з кожного.

            Рішення  набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: